Анотування і реферування наукових текстів

Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовують для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, бібліографічній та інформаційній діяльності.

Основні функції анотацій: сигнальна (важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці) і пошукова (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Вона не розкриває змісту наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Вона дає змогу скласти об’єктивне попереднє уявлення про незнайому наукову публікацію, допомагаючи в пошуку, відборі та систематизації інформації.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні. Довідкова уточнюєзаголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі. Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати. Зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, у ній є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо.

За описом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні. Описові узагальнено характеризують зміст первинного документа і подають перелік основних тем, відображених у ньому, відповідають на питання: про що повідомляється в документі? Реферативні не тільки передають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на 2 питання: про що повідомляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?

Анотація повинна бути лаконічною, в тексті не варто використовувати складні синтаксичні конструкції.

Реферування – це процес аналітично-синтаксичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, визначенні найвагоміших у змістовому смислі даних. Мета – скоротити обсяг первинного документа за збереження його основного смислового змісту.

Реферат – це 1) вторинний документ, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці, вчення, змісту джерела із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей; 2) вид письмового повідомлення, короткий виклад головних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення й оцінка.

Функції реферату: інформаційна (подання інформації про певний документ); пошукова (реферат використовується в інформаційно-пошукових і автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації).

Реферати класифікують за кількома ознаками:

1) належністю до певної галузі знань (природничих, технічних, гуманітарних тощо);

2) способом характеристики первинного документа (загальні або реферати-конспекти; спеціалізовані або проблемно-орієнтовані);

3) кількістю джерел реферування (монографічні; реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документа, його розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові, коли до роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих праць);

4) формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);

5) обсягом або глибиною розгортання теми (короткий – не більше 850 знаків; розширений – обсяг не лімітується).

Об’єктами реферування можуть бути: наукові статті; розділи з монографій, збірників праці; патентні документи; депоновані рукописи.

Рекомендований обсяг реферату – 10-12 сторінок друкованого тексту.