Розділ 1 Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ділових ігор на уроках іноземної мови в 5 класах загальноосвітньої середній школі

Вступ

Комунікативний підхід до навчання інозем­них мов є сьогодні методичним стандартом. Реалізація комунікативного підходу означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іноземної мовленнєвої ді­яльності, а процес навчання іноземної мови будується адекватно реальному процесу мов­леннєвого спілкування.

Комунікативний підхід зумовлює цілі, принципи, зміст і методи навчання інозем­них мов, а методи навчання, у свою чергу, реалізуються в методичних прийомах. Од­ним з найбільш ефективних і доцільних прийомів під час роботи зі школярами її ступеня навчання (основна школа) є ділова гра, яка розглядається в цій роботі.

Актуальність дослідження. Досягти високого рівня комунікативної компетенції в англійській мові, не знаходя­чись серед її носіїв, — справа дуже важка. Тому важливим завданням вчителя є ство­рення на уроці іноземної мови реальних і уявних ситуацій спілкування, використо­вуючи для цього різні методи роботи. Од­ним з таких методів є ділова гра.

Адже гра — простий і природний спосіб пі­знання людиною навколишньої дійсності, найбільш доступний шлях до оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Необхід­ність раціональної побудови, організації і застосування ігор у процесі навчання і ви­ховання школярів засобами іноземної мови вимагає ретельного і детального вивчення.

Мета дослідження: розкрити значення діло­воїгри на уроці іноземної мови не тільки як засобу оптимізації і стимуляції процесу на­вчання, але і як важливого аспекту психоло­гічного комфорту й зняття розумової пере­напруги учнів.

Завдання дослідження:

· обґрунтування необхідності застосуван­ня гри як прийому навчання іноземних мов у середній школі;

· з’ясування вимог до ділових ігор на уроці;

· розгляд структури, етапів, форм прове­дення ділових ігор, місця рольової гри на уроці в 5 класах середньої школи.

Об’єкт дослідження: вплив гри на процес на­вчання і формування знань, умінь, на­вичок.

Предмет дослідження: ділова гра як засіб під­вищення ефективності навчального проце­су на уроках іноземної мови в 5 класах.

Методи дослідження: критичний аналіз літе­ратурних джерел, вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів у ході педагогічної практики, наукове спостере­ження, пробне навчання, розвідувальний методичний експеримент.

Розділ 1 Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ділових ігор на уроках іноземної мови в 5 класах загальноосвітньої середній школі

Гра поряд із працею й навчанням — один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалі­зує, розважає, дає відпочинок, вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети й теми. Російський письменник Ю. Нагибін так оцінює значення гри в дитинстві: «У грі ви­являється характер дитини, її погляди на життя, її ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до рішення складних життєвих проблем».

К. Д. Ушинський (, 1824-1871), автор теорії духовного розвитку дитини в грі, уперше висунув ідею про використання гри в за­гальній системі виховання, у справі підго­товки дитини через гру до трудової діяль­ності, К. Д. Ушинський стверджував, що в грі поєднуються одночасно прагнення, відчування й уявлення.

За визначенням, «гра — це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтво­рення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється са­моврядування поводженням».

У людській практиці ділова гра виконує такі функції:

· розважальну (це основна функція гри — розважити, надихнути, розбудити ін­терес);

· комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

· самореалізації в грі як полігоні людської практики:

· терапевтична: подолання різних труд­нощів. що виникають в інших видах життєдіяльності;

· діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

· функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показни­ків;

· міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально - культурних цінностей;

Ігри мають чотири головні риси:

· вільна розвивальна діяльність, що почи­нається лише за бажанням дитини, за­ради задоволення від самого процесу ді­яльності (процедурне задоволення);

· творчий, значною мірою імпровізацій­ний, дуже активний характер цієї діяль­ності («поле творчості»);

· емоційна піднесеність діяльності, емо­ційна напруга;

· наявність прямих чи непрямих правил, що відбивають зміст гри, логічну послі­довність її розвитку.

До структури гри як діяльності органічно входить з’ясування мети, планування, реа­лізація мети, а також аналіз результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб’єкт. Мотивація ігрової діяльності забез­печується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагання, задоволен­ня потреби в самоствердженні, самореалі­зації.

Гра як процес містить у собі: а) ролі, узяті на себе гравцями; б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними; г) реальні відносини між гравця­ми; д) сюжет (зміст) — область дійсності, умовно відтворена в грі.

Значення ділової гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-рекреактивними можливостями. У цьому і полягає її фено­мен, що, будучи розвагою, відпочинком, во­на здатна перерости в навчання, творчість, терапію, модель типу людських відносин і проявів у праці.

Сюжетно-рольові ігри створюються самими дітьми. Вони розрізняються за змістом (ві­дображення побуту, праця дорослих, гро­мадське життя); організацією, кількістю учасників (індивідуальні, групові, колек­тивні); видами (ігри, сюжет яких придуму­ють самі діти, гри-драматизації — розігру­вання казок і оповідань).

Ідея використання рольової поведінки на уроці одержала підкріплення з боку теорії ролей, розробленої соціологами й соціопсихологами. Соціальне середовище, у якому людина живе, виступає стосовно неї як пер­винна соціалізація. У ній вона поступово за­своює соціальний досвід, зафіксований у мові. Природно, що під час оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування необхідно відтворити умови, подібні до умов, що існують у процесі оволодіння рід­ною мовою. У цьому зв’язку соціологи гово­рять про вторинну соціалізацію, що імітує першу. Соціальні ролі в рамках вторинної соціалізації носять неминуче штучний, умовний характер. Ступінь умовності може бути різним: перевтілення в реальних лю­дей, літературних персонажів, героїв казок і т. д. Елемент умовності і перевтілення при­сутній в усіх різновидах рольової гри.

Психологами встановлено, що в грі насам­перед розвивається уява, увага й образне мислення дітей, закладається здатність опе­рувати образами дійсності, що, у свою чергу, створює основу для подальшого переходу до складних форм творчої діяльності. Крім то­го, розвиток уяви важливий сам по собі, адже без нього неможлива навіть найпрості­ша людська діяльність.

Великий вплив гра чинить на розвиток у ді­тей здатності взаємодіяти з іншими людьми. Відтворюючи в грі взаємини дорослих, ди­тина освоює правила і способи спілкування, здобуває досвід взаєморозуміння, вчиться пояснювати свої дії й наміри, координувати їх з іншими дітьми.

Розділ 2 Вікові особливості учнів 5 класів, які необхідно враховувати під час організації ділових ігор

Визначальною особливістю учнів 5 кла­сів є прагнення самостій­ності, самоствердження, досягнення статусу рівності з дорослими. Підлітку нецікаві еле­ментарні завдання, постійний контроль з боку вчителя, тобто те, що обмежує його ініціативу. Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення у зв’язку із засвоєнням аб­страктного матеріалу під час вивчення інших дисциплін. Психологи вказують на достат­ній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення, як логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямова­ність, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю. Удосконалюється механізм відбору мовних засобів, форму­ється індивідуальний стиль мовлення. Проте в 5 класах учителеві дово­дитися докладати значних зусиль для під­тримання мотивації та інтересу учнів, тому що в багатьох підлітків відсутні широкі пі­знавальні інтереси та зацікавленість у роз­ширенні своїх знань. На цьому етапі необ­хідно обирати прийоми навчання, які акти­візують розумово-мовленнєву діяльність та ініціативу учнів, спонукають учнів до спіл­кування, бо спілкування з однолітками — невід’ємна частина життя підлітка. Групова діяльність впливає на особистість підлітка, і ділова гра надає широкі можливості для активізації навчального процесу. Ефектив­ність навчання тут зумовлена в першу чергу вибухом мотивації, підвищенням інтересу до предмета, адже гра являє собою відтво­рення її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування.

Завдяки грі вчитель може розвивати всі ви­ди мовленнєвої діяльності учнів, перш за все, усне мовлення, яке є провідним видом мовленнєвої діяльності на середньому етапі навчання.

Рольова гра сприяє тому, що мовлення учнів стає змістовнішим, аргументованішим, складнішим за структурою мовного та мов­леннєвого матеріалу.

Учителі повинні розуміти, що правильно організована рольова гра на уроці — зовсім не пустощі, вона не лише приносить макси­мум задоволення дитині, але є могутнім за­собом її розвитку, засобом формування по­вноцінної особистості.

Розділ 3 Характеристика ділової гри як ефективного методу навчання іноземних мов у школі

3.1 Навчальні й виховні можливості гри

Ділова гра володіє великими навчальними можливостями.

Гру можна розцінювати як найточнішу мо­дель спілкування. Вона наслідує дійсність в її найбільш істотних рисах. У діловій грі, як і в житті, мовна й немовна поведінка партнерів переплітається найтіснішим чи­ном. Наприклад, розігрується ситуація «Ра­нок школяра». Мати входить у кімнату. Лас­каво торкаючись сплячого, вона говорить: «Уставай, синку, уже сьома година, пора...» Дійсність — кімната, у якій спить хлопчик і до якої входить мати, час і місце дії склада­ють фон, на якому відбувається мовленнєва ситуація (звертання до сина), тобто здійснюється функція мови як засобу спілкування.

Гра має великі можливості мотиваційно-спонукального плану. Спілкування, як відомо, немислиме без мотиву. Однак у навчаль­них умовах не просто викликати мотив де висловлення. Труднощі полягають у тому що вчитель повинен репрезентувати ситуа­цію таким чином, щоб виникла атмосфера, що викликає в учнів внутрішню потребу у вираженні думок.

В умовах іншомовного спілкування важли­во, однак, щоб учні змогли висловити те, що їм хочеться сказати. Мовне забезпечення (словниковий і граматичний матеріал, на­вички в користуванні ними) часто затіняють саму мету — спілкування — і від учнів, і від учителів. На уроках переважають висловлю­вання, викликані до життя директивно: «Розкажи про свого друга», «Розкажи про свою родину», тому що вчителю хочеться перевірити, як учні вміють комбінувати від­повідний мовний матеріал. Мотив же, яким керуються при цьому учні, лежить за межа­ми мови: їм важливо відповісти вчителю. Ситуація змінюється, якщо учні залучені до ділової гри. Точно визначені «запропонова­ні обставини» створюють загальну спону­кальну уяву, а конкретна роль, що одержує учень, дає йому суб’єктивний мотив. На­приклад, розігрується сцена в гуртку філате­лістів. Учень, член цього гуртка, приводить сюди свого друга. Керівник гуртка пові­домляє хлопцям, що гурток уже цілком укомплектований. Тоді учень розповідає про свого друга, переконуючи керівника гуртка, що друг вартий бути прийнятим до цього гуртка. Сама ситуація диктує лінію мовленнєвої поведінки.

Ділова гра придатна для кожного виду робо­ти з мовою: у ході гри використовуються різноманітні граматичні структури, інтона­ційні моделі, значний обсяг лексичного ма­теріалу. Велика роль приділяється непідготовленій мові учнів. У цьому плані ділова гра може перевершити можливості будь-якої іншої парної і групової діяльності. Ді­лова гра тренує учнів говорити в будь-якій ситуації на будь-яку тему.

Гра припускає посилення особистісної при­четності до всього, що відбувається. Учень входить у ситуацію, хоча й не через своє «Я», але через «Я» відповідної ролі. Рольова гра забезпечує сором’язливих, невпевнених у собі учнів «маскою», за якою вони можуть сховатися.

Значна частина учнів має величезні трудно­щі, коли основна увага в навчанні зосере­джується на їхньому безпосередньому досві­ді. У рольовій грі такі учні одержують «звіль­нення», оскільки їхня особистість не порушена, їм не потрібно розкриватися. Коли учні входять у роль, то вони грають її у визначеній ситуації. Група учнів, що грає роль у класі, уподібнюється групі дітей, що грають у школу, лікарню, зоряні війни і т. д. І ті й інші несвідомо створюють свою власну реальність і, роблячи це, оперують своїми знаннями реального світу, розвиваючи свої здібності взаємодії з іншими людьми. У цій ситуації немає глядачів. У ситуації відсутній ризик невдалого акту комунікації реального світу. Діяльність не загрожує особистості дитини, зміцнює її впевненість у собі.

Ділова гра сприяє розширенню асоціатив­ної бази під час засвоєння мовного матеріа­лу. Наприклад, репліка “Have you done your homework? ”, що часто сприймається учня­ми механічно, здобуває значимість у діловій грі. Учень, який грає роль батька, звертаєть­ся до іншого учня, який виконує роль не­дбайливого сина, з питанням, що виражає докір, обурення і навіть погрозу. Емоція, що супроводжує тепер цю репліку, додає їй при­родної однозначності, установлюючи прямі зв’язки із ситуацією і створюючи сприятли­ві умови для запам’ятовування.

Ділова гра сприяє формуванню навчально­го співробітництва й партнерства, адже ви­конання етюду припускає охоплення групи учнів (гра будується не тільки на основі діа­логу, але й полілогу), що повинні злагодже­но взаємодіяти. Під час розподілу ролей варто враховувати як мовні, так і «актор­ські» можливості учнів, доручаючи одним більш вербальні, іншим — пантомімні ролі, третіх же призначаючи на ролі «суфлерів», даючи їм право підказувати на основі тек­сту. Практично весь навчальний час у діло­вій грі відведено на мовленнєву практику, при цьому не тільки учень, який говорить, але й той, хто слухає, максимально актив­ний, тому що він повинен зрозуміти й запам’ятати репліку партнера, співвід­нести її із ситуацією, визначити наскільки вона релевантна ситуації й завданням спіл­кування, і правильно відреагувати на ре­пліку. Ігри позитивно впливають на фор­мування пізнавальних інтересів школярів, сприяють усвідомленому освоєнню інозем­ної мови. Учні активно працюють, допома­гають один одному, уважно слухають своїх товаришів; учитель лише керує навчальною діяльністю.

Ділова гра зацікавлює учнів. Як тільки учні починають розуміти, що саме від них вима­гається, вони із задоволенням дають волю своїй уяві. А оскільки це заняття їм подоба­ється, навчальний матеріал засвоюється на­багато ефективніше.

У ході ігрової діяльності учні, хоча й в елемен­тарній формі, знайомляться з технологією те­атру. Учитель повинен піклуватися про про­стий реквізит. Заохочується будь-яка вигадка, тому що в навчальних умовах можливості в цьому відношенні обмежені. Саме ж пере­втілення сприяє розширенню психологічно­го діапазону, розумінню інших людей.

Якщо ж педагог вважає своїм завданням не лише навчання своїх учнів іноземної мови, але і їхнє виховання, то ділова гра — це саме той метод, з допомогою якого можна склас­ти об’єктивну думку про загальну обстанов­ку в групі. Вчитель відмовляється від своєї традиційної ролі контролера й керівника, й атмосфера в групі залежить більшою мірою від самих учнів. Ризик «злитися» із групою і втратити об’єктивність оцінки зводиться для вчителя до мінімуму. Хто лідирує в групі, хто є аутсайдером, який загальний настрій? Відповіді на ці питання вчитель може одер­жати, спостерігаючи за ходом ділової гри.

У роботі з учнями, які володіють іноземною мовою на належному рівні, але не мають до­статнього досвіду саме в цьому виді роботи, можна використовувати такий прийом: час від часу переривати хід гри і пропонувати учасникам питання: «Який я в цій грі? Чи часто я помиляюся? Що мені хотілося б змі­нити у власному поводженні?» і т.д. Відпо­віді фіксуються учнями на папері й обго­ворюються після закінчення гри. Подібний вид роботи дозволяє учасникам гри об’єк­тивно глянути на себе з боку й у ході наступ­них ігор домогтися кращих результатів.

Істотною перевагою ділової гри перед інши­ми формами навчання є стовідсоткова за­йнятість учнів, а також концентрація уваги учасників протягом усієї гри.

Таким чином, ділову гру ми можемо тракту­вати як універсальний метод навчання, який дає великі можливості в практичному, освіт­ньому й виховному відношеннях.

3.2 Вимоги до ігор на уроці

Гра повинна стимулювати мотивацію на­вчання, викликати в школярів інтерес і ба­жання гарно виконати завдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної ре­альній ситуації спілкування.

Гру потрібно добре підготувати й чітко орга­нізувати з погляду як змісту, так і форми.

Гра має бути сприйнята всією групою.

Вона неодмінно проводиться в доброзичли­вій, творчій атмосфері, викликає в школярів почуття задоволення, радості.

Гра організується таким чином, щоб учні могли активно спілкуватися, з максималь­ною ефективністю використовуючи мовний матеріал, що відпрацьовується.

Учитель неодмінно сам вірить у ділову гру, у її ефективність. Роль учителя в процесі підготовки і проведення гри постійно змі­нюється.

На початковому етапі роботи вчитель ак­тивно контролює діяльність учнів, але по­ступово він стає лише спостерігачем.

Ігри, що відпрацьовуються, заучуються і програються для інших учнів, не є рольо­вими іграми. Це — драматичні вистави. Рольова гра стосується процесу гри, а не го­тового продукту. Це повинно бути з’ясоване із самого початку, оскільки багато учнів ду­же сором’язливі й бояться, коли їх змушу­ють брати участь у виставі. І крім того, вони часто переконані в тому, що не мають талан­ту гри. У діловій грі вони не беруть участі у виставі, там немає публіки. Навіть учитель повинен відійти на задній план, оскільки його присутність може перешкоджати своєю готовністю «накинутися» на учня щоразу, коли допускаються помилки. Навчання найбільш ефективне в атмосфері, вільній від напруги. Ділова гра може бути показана іншим учням чи записана на плівку, але це не обов’язково.

3. 3 Місце ділової гри в навчальному процесі

Більшість авторів вважає за доцільне прово­дити гру на завершальному етапі роботи над темою, оскільки не всі учні можуть вільно імпровізувати в рольовій грі без попередньої підготовки. «У процесі рольової гри відбува­ється одночасне вдосконалення і розвиток навичок у використанні мовного матеріалу, але це на даному етапі периферійне завдан­ня, головне — це спілкування, мотивоване ситуацією та роллю. Тому рольовій грі варто відводити місце на завершальному етапі ро­боти над темою». Деякі ав­тори вважають, що ігри можуть бути вико­ристані на всіх етапах навчання, не даючи при цьому ніяких рекомендацій щодо дозу­вання і послідовності введення ігор у на­вчальний процес.

Не позбавлене справедливості твердження багатьох авторів, що невеликі рольові ігри варто вводити в навчальний процес уже на початковому етапі роботи над темою, щоб учні звикали до цього виду роботи поступо­во, тому що за інших обставин від ігор не вдається домогтися бажаних результатів че­рез бар’єр, що виникає за незвичної форми спілкування, характерної для рольової гри.

Учасники рольової гри повинні враховувати наявність різних рольових цілей (якщо ка­сир продає квиток покупцю, то покупець не тільки купує квиток, але й запитує необхід­ну інформацію, а також відраховує гроші, довідується про багаж і т.д.).

Учасники рольової гри не повинні діяти ін­дивідуально, а лише колективно, репліки одного повинні викликати відповідну реак­цію іншого.

Учасники гри приходять до власного рішен­ня, підказаного ситуацією та думками само­го учня: куди поїхати відпочивати, яку книгу прочитати і т.д.

Кожен учасник гри залежно від виконання заданої ролі оцінюється або експертом з чис­ла самих учасників, або викладачем.

Учитель повинен намагатися передбачати можливі типові помилки учнів у ході рольо­вої гри, тому що вони будуть аналогічними помилкам під час використання будь-яких інших прийомів навчання, і попередити їх, продумавши заздалегідь вправи на викорис­тання визначених граматичних структур, лексичних одиниць, що обов’язково будуть застосовуватися в рольовій грі.

3. 4 Проведення гри

Виконавши необхідну підготовчу роботу, учитель може приступити безпосередньо до організації рольової гри. Він повинен чітко сформулювати ситуацію, пояснити функці­ональну спрямованість кожної ролі.

Залежно від успішності оволодіння інозем­ною мовою ігрове спілкування може носити репродуктивний, напівтворчий і творчий характер. Репродуктивний спосіб мовлен­нєвого спілкування використовується учня­ми з низьким рівнем навченості з іноземної мови. їхнє завдання полягає в тому, щоб від­творити в ігрових обставинах текст-зразок. Учням із середнім рівнем навченості пропо­нується самостійно включити в текст-зразок додаткові елементи, наприклад, змінити по­слідовність реплік. Спілкування школярів з достатньо високим рівнем навченості — більш творче, у ньому виявляється ініціати­ва учасників гри, їхня здатність до самостій­ності в іноземній мовленнєвій діяльності. Регулярна організація ділової гри на уро­ках іноземної мови дозволяє поступово під­вищувати рівень навченості школярів.

Ділова гра може співвідноситися з обома формами мовлення: підготовленим і непідготовленим, створюючи передумови для при­родного переходу від одного до іншого. Для переведення підготовленого мовлення в непідготовлене перш за все підходять ділові ігри, які умовно називаються «багатоактни­ми». Перший акт варто забезпечити опорами, наступні акти учні зможуть фати самостійно, перетворювати мовний матеріал для вира­ження потрібного змісту й Імпровізувати.

Ділова гра належить до технології навчан­ня мови, що має «низький вхід і високий вихід». Це означає, що сконцентрована на­вколо вчителя фаза презентації дуже ко­ротка. Після невеликого вступу учні зану­рюються в діяльність, у якій виконання за­вдання набагато важливіше, ніж використання точних слів; діяльність, у якій швидкість превалює над акуратніс­тю. Природно, що мовний матеріал, вико­ристовуваний учнями в рольовій грі, має бути введений на більш ранніх стадіях на­вчання.

У процесі гри вчитель іноді може взяти собі якусь роль, але не головну, щоб гра не пере­творилася у традиційну форму роботи під його керівництвом. Зазвичай учитель бере собі ролі лише на початку, коли школярі ще не опанували цей вид роботи. Надалі необ­хідність у цьому відпадає. У процесі гри сильні учні допомагають слабким. Учитель же керує процесом спілкування: переходить від групи до групи, допомагаючи учням, що потребують допомоги, вносить необхідні корективи в роботу, помічає помилки, щоб після ділової гри на наступному уроці при­ступити до роботи над ними.

У ході гри вчителю варто бути дуже тактов­ним і не засмучуватися, якщо хтось із учнів не бере активної участі в грі.

Якщо гра викликає емоційне перевантажен­ня учнів, вони можуть перейти на рідну мо­ву, але до невеликого «вторгнення» рідної мови варто ставитися терпляче, якщо це сприяє просуванню гри.

Ефективність ділової гри як методу на­вчання підвищується, якщо вчитель пра­вильно визначає тривалість мовленнєвого спілкування учасників. За даними дослі­джень, тривалість оптимальної працездатності у спілкуванні п'ятиклас­ників — п’ять хвилин. Тому на кожен етап гри вчитель має установити ліміт часу і до­магатися, щоб кожен етап йому відповідав. Учитель завжди повинен прораховувати наступні види діяльності для тих пар чи груп учнів, що закінчать гру раніше від ін­ших.

3.5 Обговорення і аналіз помилок учнів під час ділової гри.

Недоцільно починати аналіз помилок відра­зу після закінчення гри. Коли гра закінчить­ся, бажано провести обговорення, з’ясувати, що учні вважають вдалим, а що — ні.

Обговорюючи проведену гру, оцінюючи участь у ній школярів, учителю варто вияви­ти такт, особливо під час оцінювання резуль­татів першої ділової гри. Негативна оцінка діяльності її учасників неминуче призведе до зниження активності. Бажано почати об­говорення результатів гри із вдалих момен­тів і лише потім перейти до недоліків.

Помилки є невід’ємною частиною проце­су навчання мови, і можливість вільно ро­бити помилки на уроці скоріше сприяє навчанню, ніж стримує його. Помилки поступово зникають у міру того, як учні стають більш компетентними й упевнени­ми в собі. При роботі над помилками дуже важливо змусити учнів самим дати пра­вильний варіант фрази чи слова, у якому були допущені помилки, написати їх на дошці й супроводити їх корективними вправами, що могли б найкраще сприяти відпрацьовуванню правильного варіанта самими учнями.

В оптимальному випадку вчитель записує всю гру на магнітофонну плівку — так жод­на помилка не буде пропущена. Якщо вчи­тель не має достатніх технічних засобів, то йому доведеться запам’ятовувати помилки або записувати їх у зошиті, не перериваючи гри й не перебиваючи її учасників.

Розділ 4 Приклади ділових ігор на уроках англійської мови в п'ятих класах

Вікові особливості учнів п’ятих класів до­зволяють використовувати різні варіанти ді­лової гри. У сюжетних іграх із предметом •. можна використовувати фотоальбоми, кни­ги й журнали, ілюстрації, предмети побуто­вого призначення, ляльку з набором одягу, іграшки. П’ятикласники зберігають деякі особливості попереднього вікового періоду, коли провідною діяльністю була дитяча гра. Вони охоче приймають уявлювану ігрову ситуацію, нереальний, казковий чи фантас­тичний сюжет. Це дозволяє застосовувати на уроках як сюжетні ігри казкового змісту, так і ігри на теми реального життя. Напри­клад, коли діти вчаться описувати зовніш­ність людей, можна використовувати ділову гру «Друг заблукав»