Пермакультурний вулик розума

29 июня 2013 - Владимир Ильинский

Можу вже сказати, що за 5 років роботи над вуликом мені вдалося повністю досягнути цього. Яким має бути вулик дуже чітко сказано і в небджолярській літературі - зокрема в книзі Володимира Мегре «Анастасія». Бажанням Анастасії є те, щоб кожна сім'я, яка має ділянку землі, утримувала на ній хоча б одну сім'ю бджіл, а догляд за бджолами зводився до того, щоб зробити для них таке гніздо, як у природних умовах. І забирати у них наприкінці літа частину меду, та не бути жадібним, залишивши достатньо і бджолам на зиму. А в перший рік мед краще зовсім не забирати.

Але сталося так, що людина створила бджолам – найкориснішим для себе і природи істотам, найнесприятливіші для них умови існування, поселивши їх у так звані сучасні вулики, чи то лежаки, чи багатокорпусні. Бджоли, що проживають у вулику в одній сім'ї, розподіляють між собою роботу в залежності від їхнього віку. Так, бджоли, які недавно народилися, чистять чарунки, старші – кормлять розплід і будують щільники, ще старші – займаються прийманням і переробкою нектару на мед і складають його в комірки. Найстарші – бджоли-збиральниці. Вони збирають нектар із квітів, приносять воду. І у відповідності з таким віковим розподілом робіт у природному бджолиному помешканні (дуплі) кожна вікова група бджіл займає в ньому і своє певне місце проживання. Безпосередньо у гнізді проживають наймолодші бджоли, які обслуговують матку, чистять чарунки, годують розплід і будують щільники. Бджоли, які приймають нектар, переробляють і складають його, живуть на медових щільниках поруч із гніздом. А найстарші бджоли-збиральниці – вдень займаються збиранням нектару, а вночі для відпочинку розміщуються у канавах і на стінках дупла, не заважаючи іншим.

Зовсім інша картина спостерігається у сучасних вуликах, де місця для проживання найбільш багаточисельної групи бджіл-збиральниць взагалі не передбачено. І ці бджоли вимушені заходити на щільники для ночівлі. Цим вони створюють там тісноту і задуху, заважаючи при цьому іншим бджолам. Також вони заносять туди всілякі інфекції і хвороби та спричиняють роїння.

У вуликах розриви гнізда окремими рамками або й цілими корпусами, що застосовують пасічники, розширюючи гнізда задля боротьби з роїнням, є протиприродними і для бджіл неприпустимими. Людина, по суті, ставить бджолам ультиматум: «Хочете, щоб ваші діти були живі і здорові, то скоріше відбудовуйте цю холодну пустоту і заселяйте її». Оскільки для відкритого розплоду температура повітря вже + 29°С є смертельною, то сім'я бджіл всі свої сили кидає на таку відбудову гнізда, з однією метою – якнайшвидше з'єднати і заселити розірване гніздо, зробити його придатним для проживання. Але тільки-но бджоли відбудують гніздо, ситуація повторюється – робиться новий розрив. А пасічник радіє: бач, як бджоли гарно і швидко працюють і роїтися навіть не думають.

Так боротьба з роїнням і догляд за бджолами в існуючих системах вуликів перетворилися на боротьбу із бджолами з єдиною метою – одержання максимальної кількості меду найшвидшим шляхом. В таких умовах бджоли вимушено переходять на шлях прискореного розмноження, з єдиною метою встигнути розмножитись, набратись сили і зроїтися або просто злетіти. Просто так – світ за очі, навіть пізньої пори, коли надії на порятунок мало, але все-таки встигнути пожити хоч деякий час на свободі в своєму природному середовищі (в ройовому ґроні в тому числі). Тоді як у природних умовах (дуплах) матка відкладає за одиницю часу набагато менше яєць, але вони якісніші, мають більшу масу, і сама матка при цьому менше зношується, довше живе, а бджоли, які вийдуть із цих яєць, будуть великими і більш життєздатними.

У вуликах моєї конструкції такі місця для проживання старших бджіл-збиральниць передбачені як у середині вулика, так і на зовнішніх стінках його, і бджоли їх прийняли. Тому влітку старші бджоли-збиральниці, які вилітають для заготівлі запасів меду, кожного вечора після передачі бджолам-приймальницям принесеного ними нектару, повертаються назад на вулицю і розміщуються для ночівлі і проживання на зовнішніх стінках вулика у вигляді розгорнутого ґрона. Якщо у вулику знаходиться одночасно декілька сімей, то на зовнішніх його стінках бджоли розміщуються у вигляді одного суцільного килима товщиною 5-8 см без розмежувань на окремі сім'ї.

Всередині вулика залишаються: гніздо з маткою; молоді бджоли та ті, які приймають і переробляють нектар, а також молодші бджоли-збиральниці, які забезпечують гніздо кормом і кожного дня вилітають за ним.

Причому всі бджоли, що розміщуються для ночівлі на зовнішніх стінках вулика, переходять в інший стан відпочинку. Вони неначе сплять. Бджоли нерухливі, майже не реагують на подразнення, не жаляться, навіть, якщо брати їх руками цілими пригорщами. Бо в такому стані жалити вони не здатні, оскільки виконують більш важливу функцію, і ви для них, як об'єкт, вартий уваги, просто не існуєте. Коли ж наступними днями дощитиме, вони висять так на стінках нерухомо цілими днями і ночами. В такому стані вони перебувають і в тому випадку, коли немає взятку. Тоді з вулика вилітають тільки ті бджоли, які обслуговують гніздо. Якщо взяток невеликий, зі стінок вулика злітає тільки частина бджіл відповідно до сили взятку. А у дні, коли є добрий взяток, то бджіл немає на стінках вулика вже зі сходом сонця.

І тут у житті цих бджіл, які живуть на зовнішніх стінках вуликів, спостерігається ще одне явище – тривалість їхнього життя продовжується на той час, коли вони знаходяться у стані літньої діапаузи. Тепер ви можете зрозуміти, якої сили може досягнути рій у дуплі, коли є тільки тривалий підтримуючий взяток, і матка продовжує інтенсивно відкладати яйця, а старше покоління бджіл упродовж усього того часу знаходиться у стані літньої діапаузи, і вік цих бджіл збільшується на величину діапаузи. Будучи в нерухомому стані, корму бджоли на підтримку своєї життєдіяльності витрачають набагато менше, ніж в активному. І рівень обмінних процесів в них тоді набагато нижчий, і відповідно на стільки вони менше зношуються.

А кількість таких бджіл із кожним днем зростає. Бо кожен день із гнізда виходить нове молоде покоління бджіл-збиральниць. І, приєднавшись до цих старших бджіл, в такому стані літньої діапаузи вони будуть чекати на взяток. А коли взяток з'явиться, можете собі уявити, яку кількість бджіл виділить ця сім'я на його збирання. І з якою енергією ці, повні сил і стомлені від довгого чекання бджоли накинуться виконувати цю роботу.

Люди, дивлячись на мої вулики з бджолами, що проживають на їх зовнішніх стінках, часто запитують мене, що я такого поганого зробив бджолам у цих вуликах, що вони виходять з них жити назовні при напівпорожньому вулику всередині. Я просто відповідаю їм, що в цих вуликах бджоли одержали свободу і право вибору жити так, як вони того хочуть, і я їм в тому не перешкоджаю, а вони взамін виділяють для мене частину зібраного і запечатаного ними меду, помістивши його в окремому для цього місці. І цей мед бджоли віддають легко, без ніякого опору з їхнього боку. Бо на цих рамках і бджіл майже немає. Складається таке враження, що бджоли навіть тому раді, бо звільняється місце для складування ними тут нового меду.

Ціна їх свободи – це проживання частини бджіл на зовнішніх стінках вулика. А повернутися, навіть при несприятливих погодніх умовах, назад у гніздо, де народжуються і проживають їх діти, вони не можуть – бо це для них табу. А порушення цього табу завжди приводить до негативних наслідків розвитку їх сім'ї.

Цікаво, що одержавши свободу, бджоли вибрали із своєї генетичної пам'яті такий спосіб проживання, яким вони жили на волі на своїй прабатьківщині ще мільйони років тому назад. Так, як живе у природі їхня найближча родичка – гіганська скеляста бджола в Індії. Вона живе на гілках дерев або в ущелинах скель на одному щільнику, розміри якого досягають 1, 5 м в довжину і 1 м у висоту, у вигляді розгорнутого килиму, який покриває цей щільник. Зовнішній шар цього бджолиного килиму нерухомий, застиглий, як сфінкс, і ні на що не реагує. Призначення цього зовнішнього шару бджіл (найстарших за віком) – бути панциром бджолиного житла й забезпечувати протягом цілого року нормальні умови проживання молодим бджолам і розплоду, які живуть всередині на щільнику. І ці бджоли злітають з цього панцира тільки один раз – у свій останній політ. Так і в моєму вулику найстарші бджоли утворюють на стінках вулика один суцільний килим. Розміри його досягають 100х50х8 см. Але на відміну від індійських бджіл наші бджоли на зовнішніх стінках вулика проживають тільки вночі, а вдень літають за кормом, бо розплід з молодими бджолами знаходиться всередині вулика, і йому ніщо не загрожує.

Коли з таким бджолиним килимом на вулику зустрітись віч-на-віч, то відчуваєш, як десятки тисяч очей уважно спостерігають за тобою, ловлять кожен твій рух, сприймають кожну твою думку. Відчуваєш тепло енергії, яку вони виробляють.

Якщо теплої літньої ночі в одній тоненькій лляній сорочці, а ще краще без неї, присісти коло вулика і доторкнутись плечима до цього бджолиного килима, то у відповідь відчуєш і їх дотик. А дотик бджоли тоді дуже подібний до дотику маленького пухнастого кошенятка, яке спить, пригорнувшись до вас, і муркоче при цьому від задоволення. А тут муркочуть одночасно тисячі таких кошенят – бджіл. І їх муркотіння, тобто їх біополе зливається з вашим біополем і входить з ним у резонанс. І ви під його дією поринаєте в інший світ – світ любові, добра, позитивних емоцій, який дуже швидко зарядить вас цією позитивною енергією, відновить ваше самопочуття і ваші сили.

Весною розвиток сімей випереджує їх ріст порівняно із сім'ями у вуликах існуючих конструкцій. Це дає можливість приступити до заготівлі меду вже на початку весни з ранніх медодаїв або до реалізації ранніх відводків.

Все це дає можливість людям, які утримують бджіл у таких вуликах, з великою цікавістю спостерігати за бджолами, освоювати природні принципи господарювання і пізнавати бджолу такою, якою вона є на свободі. Життя бджіл у цьому вулику максимально наближене до природного. Чого не можна сказати ні про багатокорпусні вулики, ні про лежаки. В моєму вулику інша система координат, а розміри бджолиного простору навколо рамки значно відрізняються від Лангстротового. Але така конструкція задовольняє природні потреби сімей різної сили повністю у всі пори року. В таких вуликах немає тисняви, тому що кожна група бджіл має своє місце проживання. Гніздо немає потреби часто переглядати протягом літа, а тільки вчасно забезпечувати сім'ю необхідною кількістю рамок і забирати запечатаний мед. Розвиток сім'ї в цих вуликах протягом весни і літа іде згори вниз.

Коли недавно я запитав у одного вже старшого за себе пасічника, який здалеку приїхав до мене, щоб поцікавитись моїми вуликами: «Чому людина з усього живого, що її оточує, назвала тільки бджолу комахою Божою?», то він відповів: «Бо тільки бджола одна нікому зла не робить, а приносить всім добро».

Володимир Микитович РОЗУМ,

Клуб органічного землеробства, м. Тернопіль

Тел. (067) 272-76-34