Оцінювання системи обліку та внутрішнього контролю

Знайомство з системою бухгалтерського обліку включає в себе вивчення, аналіз і оцінку відомостей про наступні сторони господарської діяльності економічного суб'єкта:

ü Облікову політику та основні принципи ведення бухгалтерського обліку;

ü Організаційну структуру підрозділу, відповідального за ведення бухгалтерського обліку та підготовку бухгалтерської звітності;

ü Розподіл обов'язків і повноважень між працівник беруть участь у веденні обліку і підготовці звітності;

ü Організацію підготовки, обороту та зберігання документів, що відображають господарські операції;

ü Порядок відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку, форми і методи узагальнення даних таких регістрів;

ü Роль і місце засобів обчислювальної техніки у веденні обліку і підготовці звітності;

ü Критичні галузі обліку, де ризик виникнення помилок і спотворень бухгалтерської звітності особливо високий;

ü Засоби контролю, передбачені в окремих областях сфери обліку.

Аудиторська організація зобов'язана перевірити відповідність організації системи бухгалтерського обліку економічного суб'єкта чинним нормативним документам і відобразити в робочій документації аудитора випадки порушень.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності”.

Облікова політика підприємства згідно з п.25.1 П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» розкривається у Примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису: принципів оцінки статей звітності; методів обліку за окремими статтями звітності.

Розробляється вона на багато років і може змінюватися лише в тому випадку, якщо: змінюються вимоги органу; статутні вимоги; зміни забезпечать більш достовірне відображення операцій у фінансовій звітності підприємства. Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення.

У ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” наводяться 10 чинників, якими слід керуватися при визначенні облікової політики:

v форма власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, АТ, СП тощо); вид діяльності чи галузеве підпорядкування (комерційна діяльність, будівництво, промисловість тощо);

v обсяги виробництва, середньострокова чисельність працівників;

v відносини із системою оподаткування (звільнення від різного виду податків, зменшення ставок податків, надання пільг по оподаткуванню);

v стратегія фінансово-господарського розвитку (мета і завдання економічного розвитку підприємства на довгострокову перспективу, напрямки інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);

v наявність технічного оснащення функцій управління (забезпечення ЕОМ, засобами оргтехніки, програмними засобами);

v наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства (за всіма необхідними для підприємства напрямками);

v рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості та ініціативності керівників підприємства;

v система матеріального заохочення ефективної роботи працівників підприємства і матеріальної відповідальності за коло обов’язків, що виконуються.

Облікова політика підприємства закріплена в Наказі про облікову політику. Він забезпечує дотримання загальних принципів ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а також містить розділ про облік виробничих запасів.

Наказ про облікову політику - це внутрішній нормативний документ з організації та порядку ведення обліку на підприємстві, який містить сукупність способів та процедур організації і ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності. Контроль за виконанням наказу про організацію бухгалтерського обліку покладається на головного бухгалтера.

Від складових елементів облікової політики підприємства залежить достовірне відображення господарських операцій, а відповідно й інформація у фінансовій звітності. Положення щодо обліку господарських операцій розробляється на тривалий термін (мінімум на рік), тож ставиться до його розробки потрібно уважно.

Основними аспектами даного наказу є: встановлення операційного циклу на підприємстві; положення національних стандартів якими підприємство має керуватися при відображенні господарських операцій; встановлення строків корисного використання для матеріальних та нематеріальних активів порядок нарахування на них амортизації; установлення і склад статей калькулювання виробничої собівартості.

Наказом про облікову політику підприємства визначаються норми для правильного планування потреб у виробничих запасах, раціональної організації їх обліку і контролю рис 2.1.

Основні підходи, які регламентують методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, представлені в ПС(б)О № 9 «Запаси», а також в ПС(Б)О № 16 «Витрати».

Рис. 2.1. Основні положення з обліку запасів, що наводяться в наказі про облікову політику.

За формою облікова політика має вид наказу керівника, на підставі якого головний бухгалтер складає проект і потім передає на затвердження керівнику установи. Наказ про облікову політику набуває чинності з дня його підписання керівником та є обов’язковим для виконання всіма службами та працівниками підприємства. Загальний контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою, а в частині застосування об­лікової політики покладаю на головного бухгалтера.

Таким чином, врегулювання даного питання, щодо порядку формування облікової політики допоможе підприємствам зорієнтуватися в складних економічних умовах. Більш детально дані про облікову політику підприємства наведені в Наказі Про облікову політику СВК «Маяк» (Додаток Б).

Внутрішній контроль – це процес, який забезпечує належне функціонування конкретного об'єкта, прийнятий управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети.

Критеріями ефективності функціонування системи внутрішнього контролю є можливість реалізації нею наступних функцій:

1) попередження відхилень, що можуть виникнути в процесі фінансово-господарської діяльності та в системі бухгалтерського обліку;

2) виявлення відхилень у фінансово-господарській діяльності та
системі бухгалтерського обліку, які не вдалося попередити;

3) усунення відхилень фінансово-господарської діяльності та системі бухгалтерського обліку, які були виявлені.

Система внутрішнього контролю може вважатися ефективної, якщо вона вчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, а також виявляє недостовірну інформацію. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для одержання достатнього ступеня впевненості у вірогідності бухгалтерської звітності.

Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю СВК «Маяк» – підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

Аудитор повинен впевнитись в тому, що засоби контролю економічного суб'єкта, що перевіряється, досягають наступних цілей:

1. господарські операції виконуються за згодою керівництва як в цілому, так і в конкретних випадках;

2. всі операції фіксуються в бухгалтерському обліку в правильних сумах, на належних балансових рахунках, в межах того періоду часу, коли були здійснені, у відповідності з прийнятою в клієнта обліковою політикою і забезпечують можливість підготовки достовірної бухгалтерської звітності;

3. доступ до активів стає можливим тільки з дозволу відповідного управлінського працівника;

4. відповідність зафіксованих в бухгалтерському обліку і фактично наявних активів визначається керівництвом із встановленою періодичністю, а у випадку розходжень, керівництвом застосовуються належні дії.

Маючи у своєму розпорядженні матеріали дослідження, виконаного перед укладанням договору, звіт попереднього аудиту, аудитор проводить вивчення системи внутрішнього контролю шляхом:

- опитування персоналу замовника;

- проведення власного спостереження;

- спілкування з попереднім аудитором;

- вивчення організаційно-розпорядчої і облікової документації на місці;

- вивчення результатів ревізій і перевірок всіх перевіряючих органів тощо.

У системі внутрішнього контролю значне місце займає система бухгалтерського обліку, аудитору слід окремо виділити питання з її вивчення та оцінки.

При оцінці ефективності і надійності системи внутрішнього контролю в цілому, контрольного середовища і окремих засобів контролю аудитор може використати наступні оцінки якості внутрішнього контролю: висока; середня; низька.

Всі етапи оцінки системи внутрішнього контролю повинні належним чином документуватись із зазначенням аргументів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надійності всієї системи чи окремим засобам контролю або приймаючи рішення, яке вплине на планування аудиторських послуг.

Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю – це ризик неефективності внутрішнього контролю, який полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть трапитися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та своєчасно виправлені персоналом підприємства.

Ризик, пов‘язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю складається з 2 компонентів:

1) Ризик системи бухгалтерського обліку, який складається з того, що можливо будуть допущені обман або помилки внаслідок неправильного документування господарських операцій, відображення їх в бухгалтерських регістрах та звітності;

На даний вид ризику мають вплив: особливості діяльності підприємства, ділове оточення, стиль керівництва і кваліфікація персоналу, економічна ситуація в галузі та в країні.

Аудитор не може уникнути чи змінити внутрішній ризик обліку. Він може лише оцінити його розмір відповідно до кожного рахунку.

2) Ризик внутрішнього контролю – передбачає, що система внутрішнього контролю підприємства не може виявити помилки, які було допущено в системі бухгалтерського обліку.

Аудитор не може впливати на ризик контролю, а може тільки оцінити його, вивчаючи ефективність системи контролю. Форми і методи оцінки ризику внутрішнього контролю визначається аудитором, виходячи з розміру підприємства, його діяльності, організаційної структури тощо.

Отже, у зв’язку з наявністю великого ризику в аудиторській діяльності, є необхідність проводити тестування системи внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку для його мінімізації та здійснення науково обґрунтованого планування аудиту виробничих запасів на підприємстві.