Мова програмування Delphi. Структура опису програми. Алфавіт мови програмування. Ідентифікатор. Правила запису ідентифікаторів. Величини. Тип даних. Змінна. Константа.

Delphi – інтегроване середовище розробки (IDE – Integrated Development Environment), яке використовується для створення й підтримки додатків, які можуть працювати під будь-якою 32 розрядною операційною системою типу Windows. Delphi дає можливість створювати програми в стилі візуального конструювання, тобто користувач оформляє свою майбутню програму, і бачить результати своєї роботи ще до запуску самої програми. Це досить легке у вивченні середовище, і в той же час досить складне.

Delphi має користувальницький графічний інтерфейс, подібний Visual Basic й С++. Весь вихідний текст програми на Delphi пишеться мовою Object Pascal (об’єктний Паскаль), практично нічим не відрізняється від принципів, закладених в Turbo Pascal. Синтаксис, принцип модульності, процедури, функції все взято за основу.

Технологія роботи у середовищі Delphi базується на ідеях об’єктно-орієнтованого та візуального програмування. В основі об’єктно-орієнтованого програмування (ООП) лежить ідея об’єднання в одній структурі даних і дій, які виконуються над цими даними. В Object Pascal існує спеціальний тип, який містить поля, методи і властивості. Такий тип називається класом. Класи містять в собі як дані, так і дії над цими даними. Конкретною змінною певного класу є об’єкт. Прикладами об’єктів можуть бути елементи керування у вікні: кнопки, списки, текстові поля тощо. Структурною одиницею в Delphi є візуальний об’єкт із заданим набором властивостей і методів, який називається компонентом.

Компоненти мають певні властивості. Властивості можуть набувати значення з деякого заздалегідь фіксованого набору чи значення, надані користувачем. Користувач розв’язує різноманітні задачі шляхом добирання компонентів і надання потрібних значень їхнім властивостям.

Для опрацювання числових та інших даних, складають підпрограми-процедури. Такі процедури називають методами об’єктів.

Отже, суть візуального програмування полягає в конструюванні розв’язку поставленої задачі методом вставляння компонентів (візуальних заготовок) у форму, наданні значень їхнім властивостям і в застосуванні чи створенні методів, потрібних для розв’язування задачі.

Процес написання додатка розділяється на дві частини: перша частина – програміст розташовує на вікна своєї програми необхідні елементи, позиціює їх, установлює потрібні розміри, міняє властивості;

Друга частина – властиво, написання програмного коду, опис властивостей елементів, доступних тільки під час роботи додатка, опис реакцій на подію вікна, натискання на кнопку тощо.