Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Organizational and tactical framework for criminal investigation in combating burglaries






Annotation. The paper analyzed with the general provisions governing the activities of criminal investigation under the Criminal Procedure Code of Ukraine. The necessity of the law on matters related to the criminal investigation in combating burglaries in the new legal environment.

Keywords: crime detection, operational and investigative crime, criminal investigation units of activity, resistance to burglary.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Протягом багатьох років функціонування правоохоронної системи України, розслідування злочинів залишалось головним показником, що відображав результативність роботи не лише оперативних підрозділів та їх окремих працівників, але й підрозділів міліції громадської безпеки, слідства та інших. Законодавством України, перш за все, законом «Про оперативно-розшукову діяльність», розслідування злочинів визначалось як основний обов’язок оперативних підрозділів. Окремі нормативно-правові акти МВС України в різні часи визначали те, який злочин потрібно вважати розслідуваним, а також пов’язані із цим питання особистого розслідування злочину та участі в розслідуванні. Зрештою уся система оцінки діяльності підрозділів кримінальної міліції донедавна була побудо­вана саме на аналізі показників розслідування злочинів. В роботі служби карного розшуку така система була покладена в основу підведення підсумків за результатам їх діяльності і дозволяла [19, c. 130]:

По-перше, здійснювати постійну оцінку якісних та кількісних показників роботи кожного окремого оперативного працівника та підрозділом в цілому.

По-друге, сприяла відображенню об’єктивного та зрозумілого становища щодо стану протидії злочинності силами кожного з підрозділів у пріоритетних напрямах їх діяль­ності – виявлення та розкриття злочинів проти особи та власності, зокрема квартирних крадіжок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід звернути увагу на те, що сьогодні в Україні недостатньо фундаментальних досліджень в цій сфері. Однак, вагомий внесок в розробку питань розслідування злочинів за пріоритетними напрями діяльності карного розшуку здійснено завдяки ком­плексним дослідженням Антонова К.В. [1], Бірюкова Г. М. [2], Біленчук П.Д. [9], Гапона О. А. [3], Горбачевського В. Я. [4], Колошка І. М. [7], Мисловського І. Й. [11], Мицака Б. Ф. [13], Михайличенка Д. А. [12], Пчолкіна В.Д. [16], Сілюкова В. О. [18], Синявського С. М. [17], Телійчука В.Г.[20], Шепітько В.Ю. [8] та ін. Чисельні наукові дослідження сприяли виробленню та апробації на практиці ефективної методики розслідування окремих видів злочинів, що, у підсумку, як ми вважаємо, позитивно вплинуло на результати протидії злочинності. Проте кардинальна, а також, в значній мірі, організаційно не підготовлена зміна правових умов функціонування опе­ративних підрозділів, про що вже йшлося на початку, ставить під сумнів існування пра­вових можливостей ефективної діяльності підрозділів карного розшуку щодо захисту громади від найбільш небезпечних кримінальних посягань, зокрема від квартирних крадіжок.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Проте недостатньо уваги приділено організаційно-тактичним основам діяльності карного розшуку, саме у протидії такого злочину як квартирні крадіжки.

Формулювання цілей статті. Метоюданої статті є розгляд питань щодо якісного наповнення організаційно-тактичні основи діяльності карного розшуку (оперативно-розшукової діяльності), що сприяло б розвитку можливостей правоохоронних органів у попередженні та розкритті такого поширеного злочину як квартирні крадіжки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Карний розшук – це служба, від результатів діяльності якої значною мірою залежить робота усієї правоохоронної системи. Головне завдання працівників УКР – вжиття заходів, спрямованих на захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань [2, c. 6].

Cпівробітників карного розшуку найчастіше називають оперативниками, тому що у їх роботі найважливіше – оперативність прийняття відповідальних рішень та реагування, адже нерідко, щоб затримати злочинця за «гарячими слідами», важлива кожна хвилина. Працівники карного розшуку беруть безпосередню участь у розслідуванні тяжких та особливо тяжких, резонансних злочинів, розшуку і затриманні небезпечних злочинців та осіб, які зникли безвісти. Особливу увагу у службі приділяють також виявленню та усуненню причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів.

Підрозділи карного розшуку є основною ланкою оперативно-розшукової протидії найбільш поширеним на небезпечним злочинам проти особи та проти власності. Сучасні проблеми нормативного та організаційного забезпечення їх діяльності можуть негатив­но вплинути (та вже впливають) на стан криміногенної обстановки в України. Однією з таких проблем є фактична відсутність можливості оцінювання діяльності оперативних працівників за показниками, що об’єктивно відображають проведену роботу щодо про­тидії злочинності – за результатами розслідування злочинів [7, c. 13].

Питання організації розслідування злочинів органами внутрішніх справ змінилось у зв’язку з прийняттям нового КПК. Суттєвою для з’ясування піднятих нами проблем є інтерпретація наступних положень:

1. Розслідування злочинів і встановлення осіб, які їх учинили, визначається в якості ос­новного завдання оперативно-службової діяльності оперативних підрозділів ОВС щодо захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян, власності, інтересів суспільства й дер­жави від протиправних посягань.

2. Розслідування злочину має здійснюватись в максимально короткий строк у поєднанні з проведенням оперативно-розшукових заходів і слідчих дій.

3. Розслідування злочину полягає в установленні всіх учасників злочину, виявленні та на­лежному документуванні епізодів їх злочинної діяльності, установленні інших обставин, що підлягають доказуванню та мають значення для цього.

4. На працівників карного розшуку покладено обов’язок здійснення оперативно-роз­шукових заходів з розслідування злочинів, насамперед тяжких і особливо тяжких, а також злочинів, які набули суспільного резонансу, учинених із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових речовин, групою осіб, серійного характеру, а також встановлення і роз­шук осіб, які їх учинили.

5. Безпосереднє розслідування злочинів є основним показником оцінки ефективності діяльності кожного оперативного працівника служби карного розшуку та окремого опе­ративного підрозділу.

6. Злочин вважається розкритим безпосередньо оперативним працівником у разі:

а) затримання злочинця на місці вчинення злочину або за показанням свідків та очевидців після його вчинення;

б) одержання оперативної або іншої інформації про особу, яка вчи­нила злочин, чи місцезнаходження речових доказів, знарядь злочину, які свідчать про вчинення злочину конкретною особою або знайшли своє підтвердження під час досудо­вого слідства та покладено в основу обвинувачення[8, c. 132-133].

Загальновизнано, що найбільш розповсюдженим видом злочинів майнової спрямованості є крадіжки майна громадян, зокрема за даними Департамент інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС) України вони складають 68 % від загальної кількості майнових злочинів [5]. Найбільш тяжкими та резонансними злочинами з крадіжок особистого майна є квартирні крадіжки. Хоча збільшення активності злодіїв припадає на літо, «домушники» не гидують роботою і не в сезон відпусток. Розслідування квартирних крадіжок не перевищує 13—15 % [5].

Всім відомо, що злочин легше попередити, ніж його розкрити. Статистика свідчить, що нерозкритих квартирних крадіжок з кожним роком стає все більше і більше, тому цей вид злочину відноситься до таких, які розкриваються важко і довго. Також варто зазначити, що найбільший «бум» квартирних крадіжок відбувається у період свят, тому що багато громадян у цей період відправляються подалі від міської суєти і ближче до природи - у сільську місцевість, або до своїх родичів, у туристичні поїздки і т.д.

Практика показує, що в останні роки квартирні крадіжки набули організованості та професійної спрямованості, відрізняються кваліфікованими засобами їх здійснення, що включають у себе різноманітні дії по підготовці до скоєння крадіжок, безпосередньому проникненню до житла й заволодінню матеріальними цінностями, а також прихованню слідів злочинного посягання [11, c. 4].

У великих містах та районних центрах України квартирні крадіжки становлять особливу небезпеку. Так, в Автономній Республіці Крим не розкритими залишаються майже 71 % злочинів даної категорії. Таким чином, зазначене свідчить про необхідність вивчення та розробки практичних рекомендацій щодо викриття злочинців, а також шляхів попередження причин та умов, які їм сприяють їх скоєнню [6].

Однак, перш ніж перейти до розгляду зазначених питань слід звернути увагу на класифікацію квартирних крадіжок та надати загальну характеристику особам, що їх скоюють.

Отже, квартирні крадіжки можна класифікувати за способом їх здійснення на наступні види: 1) злам серцевини замку; 2) підбір ключа до замку; 3) злам вікна; 4) вільний доступ; 5) вибиття дверей або вікон; 6) іншим шляхом [8, c. 142].

Залежно від способу здійснення квартирної крадіжки співробітник карного розшуку на місці події повинен розпізнати кваліфікацію й кримінальні навички злодія. Як показує практика до способу вибиття двері або вікна прибігають злочинці-наркомани, алкоголіки та особи, які не мають постійного місця проживання. При такому виді квартирних крадіжок предметом злочинного посягання виступає все, що перебуває у квартирі, іноді злочинці не нехтують навіть продуктами харчування й алкогольними напоями [20, c. 13].

Для розслідування такого виду квартирних крадіжок співробітники карного розшуку на початковому етапі зобов’язані здійснити в повному обсязі наступні заходи: разом з кінологом пройти по маршруту руху пошукової собаки; докладно опитати потерпілих та інших осіб щодо всіх обставин скоєного злочину, прикмет викраденого майна та прикмет злочинців; перевірити горища, підвали, сходові марші й інші місця, де можуть укриватися злочинці або може бути заховане викрадене майно; провести поквартирний (або подвірний) обхід з метою встановлення додаткових відомостей про факти, які відносяться до скоєного злочину. Такі квартирні крадіжки, частіше за все, розкриваються або за «гарячими слідами», або за допомогою осіб, які негласно співробітничають із органами внутрішніх справ[9, c. 56].

Квартирні злодії професіонали проникають у приміщення за допомогою підбора ключа або злому серцевини замка. При цьому, найбільш криміногенними зонами в таких випадках є квартали-новобудови житлових будинків, які, як правило, ще не оснащені системою блокування квартир, охоронною сигналізацію, де навіть сусіди по сходовій площадці в більшості випадків не знають один одного. До того ж, сприятливі для злодія конструктивні особливості вхідних дверей (наявність щілин, відкриття дверей усередину житла, примітивність замикаючих пристроїв та ін.) роблять ці квартири найбільш уразливими й доступними [3, c. 10].

Слід відзначити, що у великих містах та районних центрах України, від 15 % до 34 % квартирних крадіжок вчиняється «злочинцями-гастролерами»[5].

Гастролер (злочинець, який гастролює; злочинець-гастролер) – особа, що вчиняє злочини поза своїм постійним місцем проживання або знаходження (країни, міста, населеного пункту) [9, c. 112].

На наш погляд, варто розмежувати дану категорію квартирних злодіїв за ознакою територіальності на дві групи.

До першої групи – так званих «традиційних гастролерів» – необхідно віднести квартирних злодіїв, які приїжджають у місто з метою здійснення крадіжок. Після здійснення ряду квартирних крадіжок переїжджають в інше місто, частіш за все в іншу область. Викрадене майно реалізується ними в цьому ж місті, хоча не виключаються випадки, коли злочинці відвозять викрадене із собою для реалізації в інших містах. Розслідування скоєних такими квартирними злодіями крадіжок є украй ускладненим, оскільки вимагає тісної взаємодії між підрозділами ОВС різних міст, що викликає певні труднощі у зв’язку із великим обсягом роботи кожного районного ОВС. Інформацію про такі крадіжки можна одержати тільки в ДІТ МВС України, що не завжди робиться оперативними працівниками в районних відділах, відповідальними за розкриття конкретної крадіжки. Тому розслідування таких злочинів вимагає поліпшення взаємодії між територіальними, міськими й обласними органами внутрішніх справ [1, c.3].

До другої групи, яку можна назвати «умовними гастролерами», варто віднести квартирних злодіїв, які проживають у населених пунктах, що перебувають недалеко від міста й приїжджають у великі міста для здійснення квартирних крадіжок. Розкриття квартирних крадіжок, вчинених такими особами, не так ускладнено, як вчинених першою групою, оскільки інформація про факт, спосіб здійснення перебуває в базі даних одного міста, яка періодично узагальнюється та може бути отримана співробітниками карного розшуку районних відділів. Викрадене в результаті крадіжки майно такі «гастролери» реалізують як правило, у цьому ж місті, що підвищує ймовірність її розслідування [1, c. 4-5].

Важливо підкреслити, що в компетенцію органів внутрішніх справ входить не тільки розслідування квартирних крадіжок, але й їхнє попередження. Так, у системі організаційно-управлінських мір щодо попередження злочинів, які скоюються злочинцями-гастролерами необхідно виділити наступне:

1. Розробка комплексних цільових програм по посиленню боротьби із крадіжками, вчиненими з житлових приміщень.

2. Забезпечення державної підтримки розвитку недержавних інститутів боротьби зі злочинністю проти власності.

3. Загальна дактилоскопія.

4. Складання банку даних про найпоширеніші способи здійснення крадіжок з незаконним проникненням у житло, а також осіб, раніше засуджених за скоєння зазначених злочинів.

5. Вивчення закордонного досвіду боротьби правоохоронних органів із крадіжками, вчиненими із житла.

6. Створення єдиної міжрегіональної системи інформаційного забезпечення, що дозволить зосередити всі види оперативних обліків і більш ефективно використовувати їх для розслідування злочинів.

7. Удосконалення структури спеціалізованих (оперативно-пошукових) підрозділів карного розшуку, що включають відділення по боротьбі із крадіжками із квартир, шляхом створення на їхній основі єдиного в масштабах міста підрозділу карного розшуку по боротьбі із квартирними крадіжками, у зв’язку із чим необхідно також:

- розробити типове положення про даний спеціалізований підрозділ карного розшуку, визначити його завдання й функціональні обов’язки співробітників;

- забезпечити адекватне ресурсне оснащення зазначеного підрозділу;

- розробити спеціальну програму по навчанню молодих спеціалістів, що працюють в підрозділах карного розшуку, методиці розслідування й попередження квартирних крадіжок, забезпечити необхідну методичну базою;

- нормативно закріпити обов’язок навчання по зазначеній програмі й стажування молодих спеціалістів, що працюють в підрозділах карного розшуку, до моменту призначення їх на посаду [11, c. 14].

Таким чином, можна дійти висновку, що аналітична робота, інформаційне забезпечення підрозділів карного розшуку та вчасне використання відповідних оперативно-розшукових заходів відіграють одну з найважливіших ролей в системі протидії квартирним крадіжкам.

Однією з форм протидії квартирним злодіям також може бути проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою «Квартира». Дані заходи направлені на активізацію діяльності органів внутрішніх справ із попередження та розкриття крадіжок приватного майна із квартир. В проведенні даних заходів повинно бути задіяна максимальна кількість працівників з усіх структурних підрозділів ГУМВС [12, c.13].

Також організаційно-тактичними основами діяльності карного розшуку у протидії квартирним крадіжкам має бути проведення обстеження територій дачних масивів спільно з представниками громадських формувань громадян з метою профілактики крадіжок, а також виявлення та взяття на окремий облік осіб, що там постійно мешкають. Постійно проводити на певній території профілактичні операції «Візит», під час якої відвідувати максимальну кількість помешкань громадян з врученням господарям візитних карток з інформацією про дні і години прийому громадян та пам’яток-порад щодо запобіганням різним видам злочинів. Одночасно проведено з мешканцями профілактичні бесіди з попередження квартирних крадіжок [16, c. 75].

Для протидії квартирним крадіжкам працівники карного розшуку мають вирішити достатньо складний та відповідальний обсяг задач. Зрештою, успішність їх дій при цьому визначає подальші можливості здійснення процесуальних заходів у від­ношенні підозрюваного і визначає реальну можливість притягнення його до криміналь­ної відповідальності та поновлення порушених внаслідок злочину прав. Виходячи з цьо­го, потрібно зазначити, що результати протидії злочинності в значній мірі визначаються саме ефективністю роботи з розкриття злочинів [6, c. 143].

Ефективна протидія злочинності засобами оперативно-розшукової діяльності можлива лише за умов дотримання основних вимог наукової організації такої діяльності підрозділами карного розшуку. Од­нією з таких вимог є необхідність контролю, перевірки виконання та обліку проведеної роботи [9, c. 176].

Варто зазначити, що система такого контролю, яка побудована за принципом обліку розслідуваних злочинів та оцінці участі оперативних працівників та окремих підрозділів у їх розслідуванні, була достатньо ефективною, адже дозволяла оцінити реальні результати проведених заходів. З іншого боку, закріплена сьогодні оперативно-розшуковим зако­нодавством запобіжна спрямованість діяльності оперативних підрозділів, потребує розробки системи обліку та оцінки результатів профілактики, попередження та припинення злочинів. Особливо це стосується підрозділів карного розшуку, ефективна діяльність яких щодо запобігання злочинам дозволяє в окремих випадках не допустити виникнен­ня вкрай небезпечних наслідків[11, c. 12]. Проте перспективи розробки такої системи вбачаються нами вкрай сумнівними через наступні причини:

1. Об’єктивна неможливість обліку ефективності заходів загальної та індивідуальної оперативно-розшукової профілактики та попередження злочинів. Як, наприклад, оціни­ти результати впливу на певних осіб з використанням оперативно-розшукових можливо­стей з метою недопущення вчинення ними квартирних крадіжок? Адже оперативну інформацію про виникнення у особи задуму вчинити злочин достатньо легко сфальсифікувати. Зрештою, така інформація є достатньо відносною, особа може й сама відмовитися від реалізації злочинного задуму, а дії щодо підготовки злочину можуть бути припинені внаслідок багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин, які не пов’язані з наслідками запобіж­ного впливу. На нашу думку, помилковим є сам принцип запровадження подібної мо­делі обліку результатів профілактики і попередження злочинів. Такий шлях загрожує виникненням чергової «мильної бульбашки». Не так давно проведені комплексні наукові дослідження проблем оперативно-розшукового запобігання злочинам силами карного розшуку визначають, яким чином потрібно ефективно здійснювати діяльність у цьому напрямі, проте не надають відповіді, за якими параметрами має здійснюватись оцінка дієвості та ефективність такої діяльності, як враховувати відповідні результати, здійснювати їх облік та аналіз [9, c. 67].

2. Неконтрольовані можливості зовнішніх маніпуляцій суспільною думкою, випадки інформаційного нагнітання загального негативу щодо результатів діяльності держави у правоохоронній сфері. Це визначає суттєву відносність у результатах оцінки суспільної думки, за якою, як вважається, у «демократичних країнах» оцінюється стан профілакти­ки злочинності[11, c.13].

3. Вкрай малий відсоток випадків припинення злочинів підрозділами карного роз­шуку в результаті здійснення запобіжних оперативно-розшукових заходів після початку кримінально-караних дій. Відповідно, оцінка стану запобігання злочинам за показни­ками їх припинення, не може бути покладена в основі аналізу результатів запобіжної діяльності оперативних підрозділів [14].

Виходячи з передбачених чинним законодавством повноважень під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, об’єктивна оцінка результатів протидії злочинності підрозділами карного розшуку та окремих оперативних працівників може бути здійснена лише на основі обліку по­казників виявлених фактів кримінальних злочинів (у випадках ненадходження заяви чи повідомлення про це) та осіб, які готують вчинення злочину для здійснення у їх відно­шенні комплексу оперативно-розшукових заходів[20, c.8].

Висновки. Викладене дозволяє зробити наступні висновки:

1. Проблема квартирних крадіжок набуває актуальності в весняно-літній період, під час масових відпусток, коли житло на кілька тижнів чи навіть й більше залишається без нагляду. Як свідчить вперта статистика, стереотипна думка про те, що злодії «ходять на справу» лише вночі, сьогодні вже не відповідає дійсності. Тепер вже 90% всіх крадіжок трапляється серед білого дня, як правило з 8 до 19 години, коли господарі або на роботі, або вийшли до магазину, на ринок чи просто у справах.

2. На сьогоднішній день, правові умови, які складись у нашому суспільстві не можуть сприяти повноцінному організаційному забезпеченню діяльності підрозділів карного розшуку ОВС України. Реальні можливості оцінки та аналізу ефективності оперативно-розшукових заходів щодо протидії квартирним крадіжкам, об’єктивно, можуть бути здійс­нені лише за результатами оперативного пошуку яка за своєю сутністю є діяльністю з виявлення та перевірки інформації про раніше невідомих осіб та факти, що становлять оперативний інтерес. Од­нією з вимог для органів карного розшуку щодо ефективної протидії квартирним крадіжкам є необхідність контролю, перевірки виконання та обліку проведеної роботи.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.