Державна підтримка малого бізнесу

Основними напрямами підтримки малого підприєм­ництва є фінансово-кредитна підтримка інноваційної діяльності, кадрове та інформаційне забезпечення, подат­кова політика, створення ефективної законодавчої бази.

Фінансово-кредитна підтримка — надання цільових субсидій, прямих і гарантованих позик, дотацій, податко­вих пільг і кредитів, амортизаційних пільг тощо.

Так, у США щорічний бюджет Адміністрації малого бізнесу в середині 90-х років становив понад 350 млн дол.

Основну масу фінансових ресурсів (майже 90%) надано у формі гарантованих позик, середній розмір яких — понад 170 тис. дол., терміном на 8 років. Такі кредити надають недержавні фінансово-кредитні інститути на підставі різноманітних програм і приблизно на 90% гарантуються Адміністрацією малого бізнесу. Прямі позички отримують лише ветерани та інваліди. В Німеччині для збільшення частки власних ресурсів у статутному фонді спеціальний банк надає 100 тис. марок кредитів терміном на 20 років, причому протягом половини цього терміну малі під­приємства звільнені від їх погашення, а в перші два роки на них не нараховуються відсотки.

Найважливішими програмами, за якими надають цільові кредити, є реконструкція підприємств (на капі­тальне будівництво гарантовані позички надають термі­ном на 20 років), енергозбереження, захист довкілля, виконання вимог державного регулювання економіки і пе­редусім підприємництва, створення додаткових робочих місць та ін.

В Україні з огляду на такий досвід також необхідно створити певний комплекс гарантій з боку держави тим фінансово-кредитним установам, які надаватимуть креди­ти малим підприємствам, сформувати сприятливі умови для надання лізингу (надання майна в довготермінову оренду), кредитів, утворити певну мережу нових установ, які б проводили таку діяльність, та ін.

Фінансово-кредитна підтримка малого підприєм­ництва здійснюється у розвинутих країнах з боку цент­ральних та місцевих органів влади, позабюджетних фондів, приватних, іноземних та змішаних інвесторів та спонсорів. В Україні для цієї мети доцільно залучати кош­ти Європейського банку реконструкції та розвитку, Світо­вого банку.

Підтримка державою інноваційної діяльності здій­снюється шляхом фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, закупівлі передових техніки та технології, надання необхідних консультацій при їх впровадженні, стимулюванні регіональних програм, всебічної підтримки венчурних підприємств тощо. Так, в межах Європейського Союзу, крім специфічних націо­нальних програм, створена програма фінансування інно­ваційних досліджень, надаються субсидії на оплату дослід­ницького персоналу, створення венчурних підприємств, регіональних баз даних тощо. Зокрема, венчурні під­приємства, які працюють передусім над втіленням у ви­робництво певної ідеї або проекту, створюють на умовах неповернення ними вкладених у їх розвиток коштів, неви­плати відсотків, але передання інвесторам усіх запатенто­ваних інновацій, “ноу-хау”.

В Україні з цією метою доцільно надавати податкові пільги в разі впровадження малими підприємствами нових техніки та технології, проведення ними наукових до­сліджень; розробити ефективний механізм передання час­тини виробничих площ, техніки збанкрутілих підпри­ємств, надавати частину державних замовлень малим під­приємствам та ін.

Кадрове забезпечення малих підприємств у розвинутих країнах світу здійснюється шляхом навчання, підвищення управлінської кваліфікації підприємців. Зокрема, консуль­тації надають через Центри розвитку малого бізнесу (у США, наприклад, існують понад 60 таких центрів та знач­на кількість відповідних відділень) з проблем планування підприємницької діяльності (в тому числі складання бізнес-планів), отримання кредитів, підготовки працівників, проведення маркетингових досліджень, управління персоналом та ін.

В Україні кадрове забезпечення малих підприємств здійснюється державою шляхом підготовки кадрів ме­неджменту в державних навчальних закладах, організації відповідних курсів підвищення кваліфікації, розробки на­вчальних планів, програм, випуску спеціальної літератури з “основ підприємницької діяльності”, стажування тощо. Така підготовка управлінських кадрів у державних та не­державних вищих навчальних закладах здійснюється в тісному співробітництві з діючими підприємствами, запо­зиченням передового зарубіжного досвіду та ін. Проте та­ка діяльність держави не носить комплексного характеру, недостатньо ефективна.

Інформаційне забезпечення державою підприємницької діяльності відбувається шляхом заснування регіональних інформаційних центрів (які відкривають доступ до різних видів інформації (комерційної, законодавчої, науково-довідкової тощо), створення широкої мережі консульта­тивних пунктів з різних напрямів діяльності малих підприємств, інкубаторських центрів розвитку малого бізнесу (як різновиду центрів малого бізнесу). Серед них у США виділяють виробників нових товарів, створювачів ділових послуг та інноваційні фірми. Такі центри діють під контролем муніципалітетів, крупних корпорацій, університетів і покликані сприяти економічному розвитку регіонів, формувати підприємницькі мережі та ін.

Одним з найважливіших напрямів державної підтримки малого підприємництва є сприятлива податкова політика щодо інвестицій, витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), створення робочих місць. Так, у Франції для новостворених малих підприємств податкова ставка знижується на 50% впродовж перших п’яти років, не оподатковується реінвестований прибуток; в Японії не оподатковується сума річного доходу індивідуаль­них товаровиробників до 100 млн ієн, знижено ставки місцевих податків та ін. В Україні ставка податку на прибу­ток однакова для великих, середніх і малих підприємств, що суперечить досвіду багатьох розвинутих країн, зокрема США, які встановлюють значно нижчі ставки цього подат­ку для малих підприємств. Позитивний досвід державної підтримки підприємництва, передусім при здійсненні податкової політики, нагромаджено в Польщі.