Зміст лекції. 1. Принципи планування службово-технічної території аеропорту.

1. Принципи планування службово-технічної території аеропорту.

Територія сучасного аеропорту містить багато різноманітних об'єктів, для розміщення яких потрібна значна площа. Наприклад, площа аеропорту І кла­су сягає 400-500 га, а площа деяких позакласних аеропортів - понад 2000 га. Отже, виникає задача компактного розташування на цій території великої кількості будинків, споруд, обладнання й інженерних комунікацій. Таку задачу вирішують, розробляючи генплан аеропорту, основна мета якого - отримати єдиний комплекс функціонально взаємозв'язаних споруд і об'єктів аеропорту. Саме цей зв'язок, як наслідок технологічних процесів, виконуваних в аеропорту, є досить важливою умовою компоновки генплану. Розміщення об'єктів аеропорту в плані зображує горизонтальне планування. Проте для повного уявлення про всю ситуацію необхідна інформація й про висотне положення споруд— вертикальне планування. З цією метою на плані показують проектний рельєф у горизонталях (лініях однакових позначок поверхні). Щоб не ускладнювати сприйняття й підсилити наочність, інженерні комунікації (водовідвідно-дренажні системи, кабельні, трубопровідні мережі, водопровід, каналізацію, зв'язок) наносять на окремі креслення.

У вітчизняній практиці будь-яке проектування будівельних об'єктів може здійснюватися у дві стадії - розробка технічного проекту і розробка робочих креслень, або в одну стадію — розробка техноробочого проекту (технічного проекту, поєднаного з робочими кресленнями). Зокрема, двостадійне проектування використовують для генплану аеропортів високих класів, коли враховують індивідуальні особливості замовлення. У технічному проекті всі питання вирішують у принципіальній та загальній постановці, намагаючись отримати основні результати з намічених. Деталі опрацьовують в робочих кресленнях (ЛС, перону, спецмайданчиків і т.ін.) після затвердження проекту. При розробці робочих креслень, за якими й будують споруди, іноді проводять додаткові вишукування і дослідження.

До одностадійного проектування вдаються для технічно нескладних об'єктів, коли можна застосувати типовий проект або один із здійснених, проте прийнятний у даному випадку. Технічний проект генплану аеропорту розробляють на топографічній основі в масштабі 1: 5000, а інші креслення — 1: 2000. На кресленнях зображують все: і що було до проектування, і що виникне внаслідок будівництва (реконструкції), включаючи також транспортну мережу, благоустрій та озеленення території -з виділенням об'єктів, які треба зносити або переносити. Розробка генплану має перш за все задовольнити виконання таких основних, найбільш суттєвих вимог, які називають провідними Принципами проектування.

1. Убезпечення і регулярність польотів. Цього досягають: обґрунтованим призначенням розмірів усіх елементів аеродрому; вертикальним плануванням їхніх поверхонь з водовідводом, дренажем і аеродромними покриттями; обмеженням висотних перешкод на приаеродромній території; орієнтуванням ЛС у просторі та призначенням їх кількості, виходячи з вітрового завантаження; розташуванням аеродрому з урахуванням орієнтування і планування сусідніх аеродромів.

2. Зручність і мінімальний термін виконання технологічних операцій при здійсненні авіаційних перевезень - обслуговуванні пасажирів, переробці багажу, пошти, вантажів і ТО літаків. Для цього необхідно перш за все передбачити достатню кількість відповідних будинків і об'єктів. Розташування їх повинно створити єдиний технологічний комплекс з виділенням на СТТ функціональних зон, взаємозв'язаних між собою та з елементами аеродрому.

3. Забезпечення потрібної пропускної спроможності споруд аеропорту. Ця вимога дозволяє виконувати запланований обсяг перевезень, який і визначає типи, що експлуатуються, і приписаних літаків, а також інтенсивність їх руху. Наслідком цього є сприйнятливе планування аеродрому і СТТ - кількість і розташування ЛС, СРД, спецмайданчиків, розміри і планування перону і МТС, характер АТБ, віддалення і взаєморозташування будинків, їх кількість і площа приміщень, транспортна система аеропорту.

4. Єдине рішення генплану аеропорту і містобудівельних задач. Це перш за все нормативне віддалення кордонів аеропорту від сусідніх жилих зон (територій, що зайняті жилими будівлями, садами та городами). Аеропорт здебільшого розташовують поряд з містом. З часом кожен з них розширюється, і цей розвиток не повинен перешкоджати один одному. З іншого боку, віддалення аеропорту від міста зумовлене необхідністю обмеження рівня шуму від авіадвигунів у жилих зонах. Слід враховувати також можливість максимального використання існуючої транспортної мережі (включаючи залізницю), джерел водо- й енергопостачання, а також міської системи культурно-побутового обслуговування. При цьому велику увагу приділяють наявності та розташуванню очисних споруд (для скидання каналізаційних і поверхневих стікань з аеродрому і СТТ) та заходам щодо захисту екології.

5. Урахування перспектив розвитку авіаційної техніки й обладнання аеропортів. Безперервне створення нових типів ПК висуває і нові вимоги до обладнання та генплану аеропортів. Нехтування-цим може призвести до передчасного морального старіння аеропорту і зниження його економічної ефективності, що викличе необхідність його позапланової реконструкції.

6. Дотримання нормативної відстані між будинками і спорудами зі огляду протипожежних, санітарно-гігієнічних вимог і БП. Вимоги до елементів аеродрому розглянуто вище, а до будинків і споруд на СТГТ регламентуються БП. Зокрема, між будинками (крім відстаней до КДП, ангара і складу ПММ) мінімальні відстані складають 10-15 м. Щоб отримати компактне планування, споруди намагаються розміщувати на мінімальній відстані, блокуючи споріднені будинки за типовими проектами.

Проектні розробки не завжди дають однозначне інженерне рішення: виникають варіанти проекту або всієї споруди, або-її окремих конструкцій. Задача створення оптимального генплану аеропорту є однією з найскладніших. Зрозуміло, що варіанти такого проекту мають бути конкурентоспроможними, тобто відповідати всім нормативним вимогам. Найбільш сприйнятливий, остаточний варіант проекту вибирають порівнянням техніко-економічних показників розроблених варіантів. Перевагу звичайно надають проектам нижчої кошторисної вартості та меншої тривалості всього будівництва, трудовитратам і витратам матеріалів на зведення споруд. Коли ці показники порівняні, вибирають варіант з меншими обсягом і вартістю земляних робіт щодо будівництва аеродрому. Якщо і це приблизно однакове, увагу звертають на довжину і вартість комунікацій (водовідвідно-дренажних систем, кабельних, трубопровідних мереж і т.ін.).

Площу забудови визначають як суму площ, зайнятих будинками та спорудами всіх видів, включаючи навіси, естакади, галереї, підземні споруди, відкриті стоянки службових автомобілів, виробничих машин, механізмів і відкриті склади з огорожею. Враховують також резервні ділянки, які призначені для перспективної розбудови споруд. Сюди не включають площі для вимощення навколо будинків, транспортної мережі (залізничних і автомобільних шляхів з тротуарами), тимчасових споруд, спортивних майданчиків та зелених насаджень. Проектне рішення вважають сприй­нятливим, якщо коефіцієнт щільності забудови СТТ складає не менше 0, 45.

Таким чином, генплан аеропорту відображує спільне планування аеродрому, СТТ і розташування відокремлених об'єктів (переважно РТЗ). Для розробки генплану потрібні також детальні характеристики приаеродромної території та ділянки для розміщення власне аеропорту. Вимоги до проектування його основної частини - аеродрому - викладені в попередніх розділах. Розглянемо питання, пов'язані з вибором приаеродромної території, та умови планування СТТ.