Оцінка стійкості об'єкта до дії повітряної ударної хвилі при

Основним параметром, що визначає руйнуючу дію повітряної ударної хвилі, є надмірний тиск ∆ Р_ф.

Критерієм стійкості об 'єкта до дії ударної хвилі є граничне значення надмірного тиску (∆ Р_ф), при якому елементи об'єкта ще зберігаються, або

отримують слабкі та середні зруйнування.

Це значення надмірного тиску називають границею стійкості об'єкта до ударної хвилі (∆ Р_фlim). Умови стійкості: якщо ∆ Р_фlim ≥ ∆ Р_{ф max} - об'єкт стійкий до дії ударної хвилі; якщо ∆ Р_фlim < ∆ Р_{ф max} - не стійкий.

(∆ Р_{ф max} - максимальне значення надмірного тиску ударної хвилі, що очікується на об'єкті при вибуху).

Методика оцінки стійкості об'єкта до дії ударної хвилі включає:

1. Визначення максимального значення надмірного тиску (∆ Р_{ф max})

ударної хвилі, що очікується у районі об'єкта при вибуху.

При ядерному вибуху вихідними даними являються:

- потужність ядерного боєприпасу (q, кт);

- вид вибуху (наземний чи повітряний);

- відстань від центру міста до об'єкта (R_M, км);

- максимальне імовірне відхилення центра вибуху боєприпасу від точки прицілювання (r_відх)

На карті (плані місцевості) позначають імовірну точку прицілювання (нею може бути центр міста). З цієї точки (ТП) радіусом г_відх окреслюється коло, в межах якого найбільш імовірно влучить боєприпас. Найгірші умови для об'єкта будуть, коли вибух станеться в найближчій до об'єкта точці ЦВ (центр вибуху) (рис. 2).

Визначають мінімальне можливе віддалення центру (епіцентру) вибуху від об'єкта

R_min=R_m-r_відх

і, в залежності від потужності ядерного боєприпасу та виду вибуху, в таблиці додатку 1 знаходять максимальне значення надмірного тиску ударної хвилі, що очікується на об'єкті ∆ Р_{ф max}.

При вибуху газоповітряної суміші вихідними даними являються:

- маса вуглеводневого продукту (пропану, бутану і т.ін.);

- відстань від центру вибуху до об'єкта.

Шляхом розрахунку або за графіком визначають значення надмірного тиску ударної хвилі, що очікується на об'єкті та приймають його за максимальне.

1. Визначення границі стійкості об'єкта до дії ударної хвилі (∆ Р_ф lim).

Спочатку виділяють основні елементи цеху (об'єкта), від яких залежить виробництво продукції і їх характеристики (з технічної документації). Потім визначається межа (границя) стійкості кожного з основних елементів об'єкта. Границею стійкості елемента є надмірний тиск, при якому елемент дістане середню ступінь зруйнувань. Якщо надмірний тиск, при якому елемент отримує середні руйнування, визначений не одним значенням, а діапазоном (наприклад, 20...ЗО кПа), то за границю стійкості приймають нижню межу діапазону (у прикладі 20 кПа)

За границю стійкості цеха (об'єкта) в цілому приймають границю стійкості найбільш слабкого елемента об'єкта.

2. Визначення можливої шкоди (відсотків виходу з ладу) елементів об'єкта при ∆ Р_фтах, що очікується.

Виявляють, яку ступінь зруйнування може отримати кожен з елементів об'єкта при надмірному тиску ∆ Р_фтах і визначають можливу шкоду залежно від ступеню руйнування елементу за наведеною нижче таблицею:

4. Аналізують результати оцінки і роблять висновки:

- порівнюючи ∆ Р_ф lim об'єкта з величиною ∆ Р_фтак (що очікується),

виявляють чи стійкий об'єкт до дії ударної хвилі. При ∆ Р_ф lim > ∆ Р_фmax - об'єкт стійкий, а при ∆ Р_ф lim < ∆ Р_фтак - не стійкий до дії ударної хвилі;

- які з елементів найменш стійкі (з малими ∆ Р_ф lim);

- до якої величини доцільно підвищувати стійкість об'єкта.

Доцільно підвищувати стійкість об'єкта до значення ∆ Р_фтах, якщо це не

потребує великих економічних витрат. У іншому випадку достатньо буде підвищити стійкість найбільш слабких елементів до рівня стійкості більшості елементів об'єкта.

На основі висновків пропонують заходи щодо підвищення стійкості роботи об'єкта, а також запобігання виникнення надзвичайних ситуацій.

Такими заходами можуть бути:

- укріплення несучих конструкцій та перекрить будівель установкою додаткових колон, ферм, контрфорсів або підкосів;

- розміщення обладнання на нижніх поверхах будівель або в підвалах, надійне закріплення на фундаменті, установка захисних кожухів або ковпаків;

- прокладка кабельних мереж та трубопроводів під землею;

- створення резервних запасів контрольно-вимірювальної апаратури.