Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Побудова й використання карти інновацій






Карта інновацій – це матриця, де по горизонталі представлений досвід клієнтів (пов’язаний зі споживанням продукту або послуги), що включає шість етапів: покупка/здійснення угоди, доставка, використання, придбання комплектуючих, обслуговування продукту, припинення використання («смерть») продукту.

По осі ординат матриці – шість основних категорій цінності, що клієнти можуть отримати із продукту на різних етапах його споживання. Створення нової «корисності» (нової цінності) у загальному й стане якимось умовним важелем інновації. Інакше кажучи, пропонуючи клієнтові додаткову користь від споживання продукту на різних етапах (від його покупки й до утилізації), організація тим самим створює як би його нову якість або нові відчуття від його споживання. Наприклад, можна зробити продукт більш екологічно безпечним на етапі використання або на етапі його «смерті» і в такий спосіб зменшити ризики клієнта, що використовує продукт. Однак найбільше компанії можуть виграти, допомагаючи клієнтові вирішувати його завдання швидше, краще, легше або більш елегантно («важіль» на карті - «підвищення продуктивності клієнта»).

Розташовуючи в одній із 36 кліток матриці новий продукт своєї компанії, керівник зможе чітко зрозуміти, чим його продукт буде відрізнятися від того, що пропонують конкуренти, іншими словами, у чому буде полягати новизна пропозиції для клієнтів.

Так, одна з можливостей розширити присутність компанії на ринку – створення інноваційної пропозиції на етапі придбання продукту або послуги.

Інший важіль – зручність (на карті - «придбання/зручність»). Варто помітити, що найчастіше, уводячи нововведення, компанії прагнуть відразу ж захопити якомога більшу долю ринку, пропонуючи клієнтам продукти з різноманітними властивостями й функціями. Такий підхід ефективний у нових галузях, що надають широкі можливості для вдосконалювань і видозмінювання наявного продукту. У зрілих галузях збільшити подібним чином долю ринку набагато складніше.

Карта інновацій корисна насамперед тим, що вона не тільки допомагає менеджерам навчитися розрізняти справжні інновації від відтворення існуючих продуктів і послуг, але й – що дуже важливо – зрозуміти, наскільки великі можливості в сфері інновацій. Адже навіть найуспішніші компанії –займають усього кілька квадратів на цій карті.

Відмінність успішних компаній-новаторів полягає в тому, що вони ніколи не допускають, щоб через надмірні й часто невиправдані витрати ціна продукту виявлялася завищеною. Вони ретельно аналізують кожну позицію витрат (зокрема, закупівлю матеріалів, розробку конструкції, виробництво й т.д.).

Будь-яка інновація (радикальна або не дуже) може легко задихнутися, якщо культура компанії не передбачає широкого обговорення всіх складностей і навіть неприємностей, які обіцяє нововведення.

Найчастіше розмови в компаніях, що узялися за новаторські проекти, ведуться навколо майбутнього, що малюється переважно у світлих тонах; цілком зрозуміло, що вони виявляються досить розпливчастими. І в більшості випадків розвіяти побоювання співробітників із приводу впровадження не зовсім зрозумілих для них нововведень не вдається. Нерідко керівники, роз’ясняючи суть інноваційної стратегії, навмисно або ненавмисно обходять нудні й другорядні деталі.

Іноді створюється враження, що ніяке вдосконалювання бізнес-моделі й ніяких партнерів не мають сил забезпечити стратегічно доцільну ціну продукту. Цілком імовірно, що в цих випадках менеджери компанії просто переоцінюють новий продукт або послугу.

Деякі компанії взагалі надають свої продукти клієнтам в обмін на акціонерну участь у їх (клієнтів) підприємствах.

Причина успіху новаторів саме в тому і полягає, що вони ніколи не розглядають усього лише один варіант цінової політики.

Тема 4. Планування й розробка проектів інноваційного розвитку.

1. Організація планування інновацій.

2. Порядок розробки інноваційного проекту.

3. Управління інноваційними проектами.

 

1. Організація планування інновацій

Планування інноваційного проекту займає основне місце в управлінні проектами. Основна мета планування – інтеграція всіх учасників проекту для виконання комплексу робіт, що забезпечують досягнення кінцевих результатів. План реалізації інноваційного проекту являє собою детальний, розгорнутий у часі, збалансований за ресурсами і виконавцями, взаємопов’язаний перелік науково-технічних, виробничих і організаційних заходів, спрямованих на досягнення загальної мети або рішення поставленого завдання. Як правило, він оформляється у вигляді комплексної інноваційної програми.

Залежно від змісту, плани підрозділяються на:

- продуктово-тематичні;

- календарні;

- техніко-економічні;

- бізнес-план.

Продуктово-тематичний план інноваційного проекту являє собою пов’язаний за ресурсами, виконавцями і строками здійснення комплекс завдань НДДКР, а також робіт з їхнього забезпечення для ефективної реалізації цілей проекту. У процесі продуктово-тематичного планування за завданнями, включеними у проект, визначаються:

· склад етапів робіт і строки їхнього виконання;

· склад відповідальних виконавців і співвиконавців по етапах;

· кошторисна вартість кожного етапу, у тому числі витрати на НДДКР, капітальні вкладення, інші витрати з розбивкою по роках;

· перелік необхідних матеріально-технічних ресурсів з розбивкою по роках;

· розрахунки економічної ефективності; карти технологічних процесів.

Календарний план інноваційного проекту визначає тривалість і обсяги робіт, дати початку й закінчення виконання робіт, тем, завдань, резерви часу й величини ресурсів, необхідних для виконання проекту. Календарні розрахунки спрямовані на регламентацію ходу роботи з урахуванням їх послідовності й взаємозв’язків. При календарному плануванні в системі управління інноваційними проектами рекомендується використовувати методи сіткового планування.

Сіткове планування описує проект у вигляді комплексу робіт і завдань із певними взаємозв’язками між ними. Етапи розробки мережної моделі:

1) визначення комплексу робіт проекту;

2) оцінка параметрів робіт (фіксована тривалість; фіксований обсяг робіт);

3) визначення взаємозв’язків між роботами.

Сітковий графік являє собою графічне зображення плану виконання комплексу робіт і спрямований на пошук найбільш оптимального календарного плану виконання робіт.

Техніко-економічний план (ресурсний) являє собою план ресурсного забезпечення інноваційного проекту (матеріально-технічного, інтелектуального, інформаційного, фінансового) і визначає потреби в ресурсах, їхній склад, строки поставок і потенційних постачальників. Ресурсний план визначає:

ü конкретні строки й обсяги потреб у ресурсах (відповідно до календарного плану);

ü вузькі місця, у результаті яких можлива затримка робіт (потреби в ресурсі більше доступної кількості);

ü вартість проекту в його ресурсній частині.

Алгоритм ресурсного планування:

1) визначення ресурсів (опис ресурсу й визначення максимально доступної кількості даного ресурсу);

2) призначення ресурсів завданням (визначення кількості ресурсів, необхідних для виконання кожного виду робіт);

3) аналіз графіка виконання робіт і розв’язання виникаючих протиріч між необхідною кількістю ресурсу і його наявною кількістю.

Особливим видом ресурсів виступають кошти. Планування витрат здійснюється шляхом складання бюджету проекту.

Бюджет інноваційного проекту – план, виражений у кількісних показниках і відображаючий витрати, необхідні для поставленої мети. Бюджет відбиває витрати коштів протягом усього часу його здійснення (по часових періодах і видам робіт).

Бізнес-план – короткий програмний документ, що дає уявлення про цілі, методи здійснення й очікувані результати інноваційного проекту. Його цінність полягає в тому, що він дозволяє визначити життєздатність проекту в умовах конкуренції, служить інструментом підтримки з боку інвесторів.

Склад бізнес-плану й ступінь його деталізації залежать від виду інноваційного проекту (масштабів, значення, наукової спрямованості, розмірів передбачуваного ринку збуту, наявності конкурентів).

 

2. Порядок розробки інноваційного проекту

 

Життєвий цикл інновації включає період із часу вибору напрямку (а в його рамках – варіанта) інноваційного розвитку й генерації ідеї до розробки інноваційного проекту й розгортання комерційного виробництва.

Розглянемо етапи розробки інноваційного проекту:

1. Генерування й вибір інноваційних ідей.

Генерування здійснюється на основі попереднього аналізу напрямків і варіантів інноваційного розвитку, у результаті якого визначають перспективні види діяльності. З безлічі сформованих альтернатив відбирають ідеї, прийнятні для конкретного суб’єкта господарської діяльності (відповідно до його внутрішніх можливостей і потенціалу);

2. Перевірка ідеї інновації.

Як правило, виконується шляхом проведення опитування (анкетування) споживачів і аналізу отриманих результатів.

3. Техніко-економічне обґрунтування проекту.

Виконується попередня оцінка ефективності й ризикованості проекту, підготовка пропозицій для потенційних інвесторів, їхнє залучення, підготовка організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів.

4. Підготовка контрактної документації (розробка умов фінансування, контролю виконання робіт, вибір виконавців (підрядників)).

5. Підготовка проектної документації.

Розробка організаційно-економічних рішень, архітектурних і інженерних рішень, конструкторської й технологічної документації.

6. Випробування інновації в ринкових умовах.

Здійснюється з використанням методу пробного маркетингу. Його ціль – змоделювати на окремих ділянках ринку процеси виведення й просування товару на ринок.

7. Розробка стратегії маркетингу.

Стратегія містить стратегію формування й розвитку цільового ринку, товарну стратегію, цінову стратегію, стратегію просування товару (включаючи збут і рух товарів), стратегію створення й стимулювання попиту.

 

 

8. Комерційне виробництво інновації.

Управління виробництвом, кадрами, фінансами, збутом, контроль ринкових можливостей і погроз, здійснення необхідних коректив.

Витрати на кожному етапі, у порівнянні з попередніми, значно зростають, тому ретельне пророблення рішень дозволяє знизити ймовірність можливих негативних наслідків.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.