Аналіз змісту культурно-дозвіллєвої діяльності

Аналіз суттєвості соціально-культурної діяльності показує, що в ній взаємодіють репродуктивні, творчі і репродуктивно-творчі елементи. Вони тісно взаємопов’язані і є необхідними умовами для життєдіяльності людини. Репродуктивність необхідна і обов’язкова в багатьох видах дозвіллєвих занять, непрофесійній діяльності у вільний час, але разом з тим засвоєння азів мистецтва, оволодіння органічними вміннями, самими процесами пізнання реалізації своїх інтересів і потреб — це не тільки репродукція, але і творчість.

Таким чином, типологічні рівні соціально-культурної діяльності можна класифікувати так:

¾ ТВОРЧИЙ — перевага творчих моментів в діяльності;

¾ РЕПРОДУКТИВНО-ТВОРЧИЙ — відкриття людиною того нового для себе, що об’єктивно не є новим.

¾ РЕПРОДУКТИВНИЙ — просте відтворення відпрацьованих форм, предметів, способів і т.д.

Є свої відмінності і схожості в діяльності і поведінці. З одного боку, поведінка характеризує ситуативність, імпульсивне, спонтанне виявлення активності, це свого роду реакція на певну ситуацію, часто безпосередньо поставлених цілей, схеми дій, бажаного кінцевого результату. В той час поведінка, як і діяльність, носить особистісний характер, по суті, це дві сторони соціально-культурної діяльності, і поведінка є виявленням суттєвих якостей особистості, її активності.

Сьогоднішню соціокультурну ситуацію характеризує принципова тенденція. Відбувся закономірний діалектичний перерозподіл культурно-освітньої роботи як історично рухливого процесу в більш широке, багатоманітне явище — соціально-культурну роботу. Суть цього процесу не в механічній зміні назви, а у визнанні активної творчої участі самої людини в якості основного, ціннісного регулятора культури, дозвілля, освіти, відпочинку.

На протязі багатьох років культурно-освітня робота трактувалася як складова частина ідеологічної діяльності держави по комуністичному вихованню трудящих, здійснюваної державними та профспілковими органами, добровільними організаціями (професійними творчими союзами), суспільно-політичними (КПРС і комсомол).

Наведене вище ідеологізоване трактування КОР стало інструментом грубого і некомпетентного керівництва мистецтвом і культурою в цілому, професійною і аматорською діяльністю в соціально-культурній сфері.

Сказане, зрозуміло, не означає, що взагалі не може бути соціально-культурної діяльності, повністю вільної від ідеології. Якщо сьогодні говорити про ідеологічне підґрунтя соціально-культурної діяльності, то її ключове завдання полягає в тому, щоб розкривати ініціативу, творчість, енергійність, діловитість і самостійність людей. Виходячи з цього, в основі перебудови соціально-культурних процесів лежить відмова від суб’єктно-об'єктних моделей на користь принципово нової суб'єкт-об'єктної моделі організації культури, дозвілля, освіти населення. В цій моделі народ сам є суб'єктом соціально-культурної діяльності.

Щодо багаточисельності соціальних інститутів, культурно-дозвіллєвих закладів, добровільних організацій, які беруть участь в духовному процесі, то вони також є суб'єктами, але іншого роду. Весь смисл їх діяльності полягає в забезпеченні умов, необхідних для розвитку ініціативи, активної творчості народу в соціально-культурній сфері. Задіяні в соціально-культурній сфері державні, громадські структури поволі звільняються від невластивих їм функцій і концентрують свої зусилля на розвитку і розповсюдженні культури, соціально-культурної сфери, організації культурного спілкування і культурного відпочинку населення. Але при цьому розуміється, що вони одночасно спрямовані на формування суспільної свідомості, на виховання молоді і дорослих в дусі суспільних цінностей, гуманізму, демократичних ідеалів. Ми підкреслюємо об'єктивну зумовленість функцій соціально-культурної діяльності, які в своєму змісті відображають конкретні спрямування і сторони діяльності як окремих людей так і соціальних інститутів, спільнот, рухів.

Функції визначають природу, форми, специфіку і засоби досягнення цілі в соціально-культурній діяльності. Вони відображають суспільні потреби кожного конкретно-історичного етапу розвитку суспільства і носять об’єктивний характер. Тому функції виконують і роль своєрідного критерію при оцінці соціально-культурних процесів, в ефективності роботи культурно-дозвіллєвих об'єднань і центрів, їх соціально-перетворюючого впливу на особистість. Підкреслюючи об'єктивну зумовленість функцій, відмітимо, що вони мають своїм змістом конкретні спрямування і сторони життєдіяльності людей.

Функції соціально-культурної діяльності допускають максимальний розвиток самостійності, підприємництва населення. Інтерес зумовлює ефективність процесів взаємонавчання і взаємовиховання, формування суспільної думки, соціально-культурної активності людей.

Функції проходять довгий шлях в часі — від виникнення і становлення до повної зрілості. В залежності від діяльності тих чи інших етапів розвитку соціально-культурної діяльності її функції підрозділяються на постійні, основні, притаманні більшості соціально-культурних інститутів, і допоміжні, тимчасові, які виникають і зникають на конкретних часових відрізках. Ми зупинимося на основних, постійних функціях.

До основних функцій соціально-культурної діяльності відносяться функції:

· Розвиваюча;

· Інформаційно-освітня;

· Культурно-творча;

· Рекреаційно-оздоровча;

Якісну сутність соціально-культурної діяльності складає розвиваючий початок, різке падіння екстенсивних статистичних показників участі населення в культурному житті свого регіону свідчить про необхідність посилення цих починань, безумовно стимулюючих соціально-культурну активність людей.

Генеральною функцією справедливо називають розвиваючу функцію соціально-культурної діяльності. Вона розвивається в єдиному руслі з діяльністю інших соціально-культурних інститутів. Завдяки своїй домінуючій ролі, розвиваюча функція зв'язує в єдиний вузол всі інші функції соціально-культурної діяльності Кожна з них, маючи свою ціль і направленість, так чи інакше зв'язана з розвитком і саморозвитком особистості, її соціальним самоутвердженням.

Найбільш повно розвиваючий початок втілено в культурній діяльності. Під терміном " освіта" в даному випадку розуміємо педагогічно-навчальну і самонавчальну діяльність, направлену на духовне збагачення особистості, здобуття конкретної системи знань, необхідної інформації.

Ця функція виділяється постійністю і масовістю. Поскільки процес освіти носить безперервний характер, кожна людина продовжує підвищувати рівень цієї функції, відокремлюючи соціально-культурну діяльність від діяльності інститутів народної освіти (шкіл, технікумів, вузів):

Інформаційно-освітня функція не зв'язана з конкретним регламентом, установленим і обов'язковим в навчальному закладі, а основна на добровільності, ініціативі, самодіяльності самих людей;

вона забезпечує більш повне задовільнення різноманітних індивідуальних дозвіллєвих інтересів і потреб людей різного віку і професій;

вона опирається на більш широкий, як у навчальних закладах, арсенал форм, засобів і методів засвоєння знань, навичок, умінь;

вона продовжує, доповнює і поглиблює ті знання і ту інформацію, яку люди дістають в навчальних закладах та з інших джерел.

З цією функцією взаємодіє і культурно-творча функція соціокультурної діяльності, таких її видів, як соціальна, художня, науково-технічна і самобутня прикладна творчість.

Специфічною функцією соціально-культурної діяльності є рекреаційно-оздоровча функція. Вона проявляється в розробці і проведенні багатьох розважальних, ігрових, дозвіллєвих програм для різних груп населення, з метою відновлення сил, затрачених в процесі праці. Тому при розробках програм організатори враховують характер праці, рівень їх інтенсивності, потреби людей в тих чи інших видах дозвіллєвої діяльності.

Розвиваюча на сучасному етапі соціокультурна діяльність відрізняється від процесів, які проходили в минулій культурно-освітній роботі, по цілому ряду параметрів. Найбільш важливим тут є те, що в цій області був досягнутий плідний синтез культурологічних факторів. Зближення кардинальних для нової парадигми понять " культура" і " взаємодія" дозволяють тепер краще і об'єктивніше оцінювати реальну динаміку на таких стадіях її функціонування, як виробництво, збереження, розповсюдження і засвоєння культурних цінностей.

Серйозною помилкою реформування соціокультурної сфери на перших етапах перебудови було безпечним завуження її цілей, задач і змісту. Модне поняття " культурно-дозвіллєва діяльність" в більшості випадків в той час трактувалось, як робота по організації відпочинку і розваг. Йдучи в цьому напрямку ми, дуже швидко розгубили традиції інформаційно-освітньої і виховної роботи. В стані посиленої деідеологізації призупинили надзвичайно необхідну для будь-якого суспільства діяльність по громадянському формуванню особистості.

Сьогодні дають про себе знати більш плідні тенденції: мається на увазі посилення інтегративних процесів, в результаті яких починають активно зближатися одна з другою культурна, освітня і соціальна сфера громадського життя. Це об’єктивно виводить проблему змісту культурно-дозвіллєвої діяльності із намірено звужених рамок і наближає цю діяльність до поліфункціонального розвитку.

В умовах перехідного періоду особливої активності набула проблема цілеспрямованої корекції нових суспільних відносин. Неможливо не помітити, що їх формування проходить досить важко. Змістилася система етичних цінностей. Настало катастрофічне зниження рівня колективізму. Незвична для нас диференціація суспільства на багатих і бідних породила соціальну напругу. Постійні недоліки озлоблюють людей, які, знаходячись в такому стані, здатні в будь-який момент зірватися.

Благодійний вплив соціально-культурної діяльності на систему суспільних відносин вершиться перш за все через організацію щоденного спілкування. Ця функція реалізується практично у всіх видах дозвіллєвих центрів, але найбільш яскраве вираження знаходить в різноманітних структурах клубного типу. Доцільно підкреслити, що розмова йде не просто про суспільство (в принципі, вона може розвиватися і поза соціокультурними інститутами), а про культурне спілкування.

Поєднання відпочинку з культурою, розвиток виникаючих в цій сфері контактів, підкріплення їх духовним змістом якраз і становлять суть і серцевину соціокультурної діяльності.

Уміла організація повсякденного спілкування є важливим засобом гармонізації соціальних зв’язків. Розвиваючи стійкі культурні контакти, дозвіллєві центри створюють унікальні можливості для обміну творчими планами, інформацією і т.д. Двобічна інформація сприяє поліпшенню взаємовідносин, створенню атмосфери довіри, формування доброзичливості і прагнення до співпраці.

Неможливо не відмітити, що менеджер дозвілля виступає в даному разі як спеціаліст в області педагогіки і його діяльність спрямована на педагогічне регулювання міжособистісних відносин.

Соціокультурна діяльність вносить суттєвий вклад в колективізацію дозвілля і тісно пов’язаних з нею дозвіллєвих угрупувань. В сучасних умовах ці зусилля набувають суттєвої цінності. Колективізм як принцип організації суспільного життя розглядається сьогодні інакше, ніж доперебудовний час. Багато чого тут було піддано частково справедливій критиці. Зрозуміло, що організатори дозвілля самі по собі не в силах вирішити всіх виникаючих тут проблем. Але внести свій вклад в оздоровлення реформованих відносин можуть і повинні.

Уже на сучасному етапі починають проявлятися такі інноваційні форми соціокультурної діяльності, як центри правового захисту населення, постійно діючі консультативні пункти з соціальних питань, лабораторії, зв’язані з вивченням громадської думки.

Нема ніякого сумніву в тому, що соціально-культурні центри, перетворившись в діючі колективи громадської ініціативи, могли б внести серйозний вклад в досить занедбану сьогодні роботу з електоратом. Тут виправдовують себе такі форми, як суспільно-політичні об’єднання і клуби виборців, які допомагають перетворити вибори у дійсно демократичний процес. В соціально-педагогічному плані завдання полягає в тому, щоб сформулювати у кожної української людини почуття причетності до життя своєї країни і відповідальності за її долю.

Принципово новим моментом в змісті соціокультурної діяльності на сучасному етапі стало посилення ролі і значення організаційної роботи. Реальне залучення людей до політики, економіки, соціальної творчості ввело в наш щоденний вжиток такі незвичні в минулому поняття, як політична, соціальна, економічна дія. В центрах дозвілля поки що невпевнено вимальовується тенденція перетворення їх в одну із нових форм практичної самоорганізації і самовиявлення.