Інструктивно-методичні матеріали

Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII ст.

ПРАКТИЧНИЙ КУРС

САТИРИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ В РОМАНІ ДЖОНАТАНА СВІФТА «МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА»

План

1. Жанрова своєрідність твору.

2. Країни, які відвідав Гуллівер: звичаї, спосіб життя, ідеологія.

3. Образ Гуллівера.

4. Парадокси Свіфта.

Завдання для підготовчого періоду

1. Подумайте, у яких місцях свого твору і з якого приводу Джонатан Свіфт спе­речається з романом «Робінзон Крузо» Д. Дефо.

2. Дайте визначення парадокса.

3. Випишіть 3 — 4 парадокси Джонатана Свіфта.

4. Складіть ЛС, кросворди.

Література

1. Бобер О. Вчити учнів сучасному сприйняттю класики. (Методичні рекомендації до організації вивчення його роману «Мандри Гуллівера») // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2007. — № 4. — С. 49 — 53.

2. Богдан Л. Життя та літературна діяльність Дж. Свіфта. 6 кл. // Зарубіжна літерату­ра. — 2005. — № 21 — 24 (421 — 424). — С. 63—68.

3. Зарольська Л.І. Організація роботи з художнім текстом — найважливіший засіб ви­ховання читача (На прикладі вивчення повісті Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера») // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2000. — № 2. — С. 19—23.

4. Муравйов В. С. Джонатан Свифт. — М., 1968.

5. Орел В. Я. «Комашине життя» ліліпутів. Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера». Під­сумковий урок. 6 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2001. — № 12. — С.20—22.

6. Орел В. Я. «Я пишу не заради слави...». Підсумковий урок за твором Джонатана Сві­фта «Мандри Гуллівера». 6 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2003. — № 10. — С. 24 — 26.

7. Стрілецький О. «Жадання бачити чужі країні»: Творчість Дж. Свіфта // Всесвітня лі­тература та культура в навчальних закладах України. — 2004. — № 1. — С. 23—26.

8. УрновД. Робинзон и Гулливер. — М., 1973.

Інструктивно-методичні матеріали

Розмірковуючи над життям, над долею людини, мріючи про зміни її «обличчя», Свіфт вирішив написати роман, в якому б віддзеркалилися його роздуми і споді­вання. Так виник задум «Мандрів Лемюеля Гуллівера», а згодом цей твір побачив світ. Йшов XVII 26 рік, саме той час, коли письменник брав найактивнішу участь у боротьбі ірландців за незалежність.

«Мандри Гуллівера» — твір фантастичний. Фантастика — це витворені людсь­кою уявою неймовірні картини й образи, яких не буває у дійсності, але які допома­гають якнайповніше виразити думки автора щодо цієї дійсності.

Роман складається з чотирьох частин. У першій — Гуллівер потрапляє до ліліпутів, крихітних чоловічків, у дванадцять разів менших за звичайних лю­дей; у другій — мандрівник опиняється в країні велетнів, а сам ніби перетворив­ся на ліліпута; у третій частині — подорожі Гуллівера до інших вигаданих кра­їн (у цій частині Свіфт таврує тиранів, прославляє боротьбу за незалежність і волю); в четвертій книзі Гуллівер потрапляє до країни розумних коней — гуїн — гумів.

Роман має риси сатиричного. Сатира письменника спрямована проти англійсь­кої монархії, можновладців, несправедливих законів, проти політиків, які мріють лише про високі посади, владу, яким байдуже, що діється за мурами їхніх замків і огорожами палаців.

На відміну від мікрокосму «Робінзона» (цілком раціоналістичного, чітко вивіре­ного, розумного, оптимістичного) художній світ «Гуллівера» досить відносний. У романі немає жодного явища чи персонажа, котрий постав би ідеальним, все тут сповнене безмежних контрастів, суперечностей. Свіфт, як відомо, наслідував при цьому локківську ідею відносності людських якостей, поширюючи її на увесь світ — відтак і на модель людського суспільства.

У перших двох частинах роману в образі країни Ліліпутії в'їдливо — саркастич­но змальовується англійська монархія, проте на прикладі країни велетнів автор утверджує можливість існування й мудрого, гармонійного абсолютизму.

У такий спосіб Свіфт художньо озвучує відому ідею Т. Гоббса, який вважав абсолютизм оптимальною формою правління, що здатний приборкати егоїстичні інтенції людей, трансформувати «війну всіх супроти всіх» у більш — менш гар­монійне монархічне ціле. Варто згадати, що віра у мудрого короля з давніх — давен притаманна англійцю, виплекана в його душі історично, тож вона приро­дно постала як у філософському дискурсі Т. Гоббса, так і в художньому світі Дж. Свіфта.

Однак у третій та четвертій частинах автор зовсім відкидає ідею гуманного царя та гармонійної монархії, а натомість створює гротескні образи літаючого острова Лапути та королівства Трильдрогдрида, де панують абсурд, дурисвітство, нена­висть народу до можновладців, розпуста та самодурство королівського двору. Вва­жають, що подібна негоція спричинена активною участю письменника в ірландсь­ких подіях, які й відкрили йому очі на справжнє єство монархічного устрою. Втім, як відомо, Свіфт взагалі митець антитетичний, який легко припускає найрадикальніші зміни в поглядах та віруваннях. Тож перехід від ідеалізації до рішучого запе­речення монархії в його творі цілком природний. Водночас англійський парламент змальовується як збіговисько крадіїв та лихварів, а найменшим злом видається римська республіка, її сенатори.