Урок 13

(Основи здоров’я 8 клас)

Тема: Безпека в сучасному суспільстві. Захист у кримінальних ситуаціях. Практична робота № 5 «Моделювання ситуації уникнення нападу та пограбуванню»

Мета: сформувати поняття про правову відповідальність неповнолітніх, дати загальне уявлення про основи самозахисту в кримінальних ситуаціях.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу

Обладнання: підручник «Основи здоров’я» Т.Є. Бойченко, І.П. Василашко, Н.С. Коваль, -К, «Генеза», 2008; наочність.

Терміни: Конституція, кримінальний кодекс.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Обговорення проблемної ситуації.

«Існує старе прислів’я, у якому йдеться про те, що «одна пара добре змащених п’яток ліпша за три пари м’язистих рук». Як ви гадаєте, про які ситуації йдеться в цьому прислів’ї?».

Учитель вислуховує відповіді школярів і переходить до теми уроку, присвяченого основам самозахисту в кримінальних ситуаціях.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Основи самозахисту в кримінальних ситуаціях та його межі.

Самозахист — це вміння самостійно захистити себе в ситуації нападу. Як найчастіше захищаються тварини, які опинилися в такій ситуації? У світі тварин втеча - це надійний захист слабшого від сильнішого. Людина теж використовує для свого захисту цю тактику. Відомий актор Жан-Клод Ван Дамм, котрий грає ролі суперменів, на питання, чи бився він колись на вулиці, відповів: «Ні, бо я дуже швидко бігаю». Зауважте, він цього аніскілечки не соромиться.

У разі нападу слід насамперед думати про втечу. Не чекаючи, доки нападник опиниться поряд або доки вас оточать кілька нападників, — тікайте. Важливо, аби ваш одяг не заважав це робити. Потрібно кинути все, що заважає втечі, — важку сумку, шапку, черевики на високих підборах. Можливо, у вас з’явиться кілька секунд, аби відірватися, доки злочинець нахиляється й підбирає речі. Якщо бігти швидко, то злочинці, найімовірніше, припинять переслідування. Бігти слід у бік людних вулиць, до найближчого відділку міліції, крамниці, зупинки громадського транспорту, одним словом туди, де є люди. Проте якщо вам не пощастило втекти, слід захищатися, кричати й гукати на допомогу.

У ситуації нападу виникає страх, який потрібно подолати. Замість того щоб заплющувати очі, слід уважно роззирнутися навкруги й з’ясувати: чи один злочинець, чи не видно десь поруч випадкового перехожого, що виходить з-за рогу й може вам допомогти, чи не чутно чиїхось кроків на сходах.

Самооборона передбачає, що людина заздалегідь подумала про можливі неприємності й знає, як діяти в разі їхнього виникнення. Захищаючись, людина має право завдати шкоди нападнику — це називають необхідною обороною.

Під самообороною можна розуміти будь-які дії, що мають на меті перешкодити планам нападника, їх утіленню. Приміром, утеча людини, у якої вуличні грабіжники хотіли відібрати гроші. Людина втекла, а отже перешкодила первинному плану грабіжників заволодіти її цінностями.

Дії особи, яка захищається, можуть мати й більш жорсткий характер. Наприклад, якщо людина у відповідь на напад вуличних грабіжників, усвідомлюючи, що ті загрожують її здоров’ю та життю, дістає особисту вогнепальну зброю й починає стріляти.

Проте не можна перевищувати припустимих меж самооборони. Якщо людина озброєна, то мають бути вагомі причини для того, аби вона застосувала свою зброю. Це означає, що її дії у відповідь мають відповідати характеру й небезпеці замаху.

Ситуації нападу легше уникнути, ніж упоратися з нею. Щоб уникнути ситуації нападу, слід дотримуватись таких правил:

- ідучи вулицею, частіше роззирайтеся навсібіч, звертайте увагу на підозрілих людей, уникайте контакту з ними;

- якщо у вас є два варіанти шляху: довший, що пролягає по великих освітлених вулицях, і коротший, що пролягає через двори, темні провулки, пустирища, будівництва, завжди обирайте довший, але безпечніший маршрут;

- ніколи не вірте незнайомим людям, якщо вони намагаються заговорити з вами на вулиці, уникайте всіляких розмов і мовчки проходьте повз них;

- ніколи не відчиняйте дверей своєї квартири невідомим людям;

- будьте обережні, заходячи до під’їзду свого будинку;

- намагайтеся не так часто користуватись мобільним телефоном на вулиці: розмови по телефону можуть привернути непотрібну увагу з боку грабіжників, а також спричиняють

втрату контролю над ситуацією;

- не ходіть вулицею у навушниках, слухаючи плеєр: такі люди є дуже зручними мішенями для грабіжників, оскільки їхня увага в більшості випадків послаблена, а також грабіжники бачать, що в них є що забрати;

- завжди відповідайте на телефонні дзвінки та дзвінки у двері, інакше потенційний грабіжник може подумати, що вдома нікого немає, і спробує проникнути до квартири; при

цьому дайте зрозуміти, що ви не самі вдома.

Дуже добре, якщо ви маєте фізичну підготовку й володієте кількома прийомами самооборони. Для цього слід записатись у відповідну спортивну секцію.

2.Уникнення небезпеки в кримінальних ситуаціях пограбування, шантажу, нападу.

На жаль, будь-хто з підлітків може опинитися в кримінальних ситуаціях пограбування або нападу. Таких ситуацій легше уникнути, ніж упоратися з ними. Для того щоб уникнути кримінальних ситуацій на вулиці, потрібно дотримуватись певних правил:

- обираючи маршрут, яким ви збираєтесь іти до школи або в особистих справах, надавайте перевагу найкоротшому та найбезпечнішому шляху;

- дізнайтесь, де у вашому районі, а також по маршруту вашого руху розташовані підрозділи правоохоронних органів;

- визначте розташування небезпечних у криміногенному плані місць, де слід бути максимально обережними й уважними; особливо уважними будьте в районах вокзалів та ринків;

- намагайтесь не з’являтися без особливої потреби в ізольованих районах, глухих провулках, місцях, де немає виходу, тощо;

- якщо поряд з вами спинилася машина й пасажири просять показати їм дорогу (особливо в темний час доби), не підходьте до автомобіля й розмовляйте з безпечної відстані;

- не підходьте до автомобілів, що стоять з увімкненим двигуном, якщо в них сидять люди;

- якщо ви пізно повертаєтесь додому, намагайтеся не наближатись до стін будівель, дверей під’їздів, чагарників; уникайте тунелів, підземних переходів; якщо вас переслідують, потрібно прискорити рух, перейти на інший бік вулиці або вийти в людне місце;

- якщо хтось застосовує силу або погрожує це зробити — кричіть, щоб привернути увагу людей і налякати нападника.

Як поводитись, якщо на вас може напасти собака?

Собак, що нападають, можна розподілити на дві групи: домашні собаки й бродячі. До потенційно небезпечних порід домашніх собак належать службові породи (наприклад, вівчарки) й численні бійцівські породи. Справа в тому, що природа наділила їх найжорстокішими інстинктами, якими неможливо керувати. Часто трапляється так, що від зубів своїх вихованців гинуть навіть господарі бійцівських собак та їхні діти. Бродячих

собак традиційно вважають менш агресивними й небезпечними. Зазвичай їхня небезпека полягає в тому, що вони можуть бути переносниками сказу.

Причин нападу собак на людину може бути кілька:

- людина заходить на територію, яку собака вважає своєю;

- собака нападає на людину або її собаку за командою свого господаря;

- можливі напади бродячих собак на людину, коли вона несе продукти харчування;

- собака може напасти, якщо він заражений вірусом сказу.

З агресією з боку собак дуже часто стикаються велосипедисти, проте собаки переслідують тільки рухому ціль. Щойно велосипедист зупиняється, собака, як правило, втрачає до нього інтерес.

Якщо до вас іде звичайний бродячий собака, краще спинитися та стояти нерухомо, не розмахувати руками чи якимись предметами. Реакція собаки все одно значно швидша за людську. Зазвичай собаки реагують саме на рух людини. Якщо ви застигнете на місці, то, найімовірніше, собака втратить до вас інтерес.

Проте можуть бути ситуації реального нападу. Тоді вам знадобляться засоби захисту й допомога людей. Засобом захисту від собак може бути газовий балончик, аерозольний розпилювач або електрошокер, проте якщо у вас немає жодної зброї, відбиватися

від собаки доведеться ногами.

Якщо собака вкусив людину, не можна лікувати рану власноруч, слід обов’язково звернутись до лікаря. Потрібно зробити профілактичні уколи від вірусу, яким, можливо, був заражений собака.

3. Захист від релігійних сект.

Секта — це група людей, яка перебуває в цілковитій залежності від тих, хто її зорганізував та очолює. У сектах усім кажуть різне: стороннім людям — одне, новонаверненим — інше, учасникам секти — третє. Але повну картину того, що відбувається, знає тільки голова секти. Саме він керує її матеріальними благами. У сектах використовують цілу систему засобів контролю над поведінкою, думками, емоціями та відчуттями її членів. Завдяки такій «обробці» учасників секти її керівник стає для них беззаперечним авторитетом і набуває абсолютної влади.

Секти бувають різні. Є, приміром, релігійні групи, що проповідують якусь релігійну догму або духовну практику. Існує низка сект, що шанують Біблію. Їхні лідери кажуть, що вони пророки, апостоли, живе втілення Ісуса Христа або Діви Марії.

У групах, що сповідують стародавні східні вірування, лідери вважають себе «просвітленими», надають собі статусу гуру, учителів. Бувають групи, що проповідують ритуали поклоніння дияволу, силам зла. У деяких сектах лідери проголошують себе відьмами, чаклунами, шаманами або стверджують, що вони

прибульці з космосу. Зазвичай вони кажуть, що їхня мета — це саморозвиток учасників секти, допомога у розв’язанні особистих проблем, здобуття «духовного здоров’я».

Усі секти об’єднує одне — їхні члени стають рабами тих, хто зорганізував секту, але не розуміють цього, бо перебувають під потужним психологічним впливом. Залучення підлітка до секти відбувається обережно й непомітно для нього. У сектах є спеціально підготовлені професійні вербувальники, з якими можна зустрітися за дуже різних обставин. Вони можуть почати розмову з підлітком на вулиці або в будь-якому іншому громадському місці, а можуть просто подзвонити у ваші двері й запропонувати поговорити на світоглядні теми.

Приймаючи рішення про те, спілкуватися чи не спілкуватися з тими, хто вербує до сект, слід враховувати такі обставини:

- усі секти використовують механізми маніпуляції людиною: прагнення до послідовності, взаємний обмін й посилання на авторитет;

- ніхто відразу не пропонуватиме вам приєднатися до секти, спочатку з вами просто будуть ненав’язливо розмовляти, зроблять вам невеличкі подарунки, запросять на зустріч

і нагодують вечерею; потім дадуть почитати літературу з доктриною секти, попросять про невеличкі послуги й незначну матеріальну пожертву;

- сектанти наголошуватимуть на вашій винятковості, казатимуть, що ви справляєте враження дуже розумної людини, що вони обрали вас не випадково; якщо ви прийдете на

зустріч до якоїсь секти, вас стануть переконувати, що ваш прихід для них дуже важливий;

- сектанти виявлятимуть до вас увагу й будуть прихильно до вас ставитися, посміхатимуться й казатимуть про те, що хочуть частіше вас бачити; цей спосіб упливу психологи називають «бомбардування любов’ю»;

- сектанти зроблять спробу вивести вас зі звичного кола спілкування й вселити у вас ворожість до людей, котрі вас оточують; вас переконуватимуть, що всі інші релігії брехливі, а люди «погрузли в гріху», тож спілкуватися з ними не варто;

- якщо ви робитимете те, що від вас вимагатимуть, то поступово перестанете спілкуватися зі своїм звичним оточенням, покинете домівку й безкоштовно працюватимете на секту; уся «любов» зникне, й до вас почнуть ставитись, як до раба, до того ж, психологічний уплив на вас буде таким сильним, що ви радітимете цьому рабству. Потрапити до секти легко, проте вирватися з неї дуже важко.

4. Правова відповідальність неповнолітніх.

Слово «відповідальність» означає необхідність обов’язково відповідати за власні дії, вчинки. Відповідальності за власні вчинки, так само, як і культури поведінки, слід учитися.

Більшість підлітків, скоюючи правопорушення або злочини, навіть не підозрюють про те, що вони повною мірою відповідають за свої дії. Часом вони розуміють це, але сподіваються уникнути покарання, вважаючи, що відповідальність починається зі старшого віку.

Справді, адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент скоєння адміністративного правопорушення досягли шістнадцятирічного віку. До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, котрі скоїли адміністративні правопорушення, застосовуються заходи й впливи, передбачені законом:

- зобов’язання публічно або в іншій формі вибачитися перед постраждалим;

- попередження;

- догана або сувора догана;

- передача неповнолітньої особи під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, під нагляд педагогічного або трудового колективу з їхньої на те згоди, а також під нагляд окремих

громадян за їхнім проханням.

Проте існують випадки, в яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності на загальних засадах.

Слід знати, що в Україні кримінальна відповідальність неповнолітніх за тяжкі й особливо тяжкі злочини наразі починається з 14 років! У Росії та більшості країн СНД, Німеччині, Норвегії, Румунії, Японії, Болгарії — так само з 14 років. Проте в деяких інших країнах (Франція, Узбекистан, у певних штатах США) мінімальний вік кримінальної відповідальності встановлено з 13 років. У Данії, Фінляндії та Швеції — з 15. У Єгипті та Лівані — із 7 років.