Практичні аспекти ознайомлення дітей дошкільного віку з художньою літературою

Одним із важливих засобів розвитку мовлення дітей дошкільного віку є ознайомлення їх з творами художньої літератури та фольклору: навчання переказу казок і оповідань, виразного читання віршів і байок, розвиток образного мислення та виразного мовлення. Все це є необхідною частиною естетичного виховання дітей та відіграє важливу роль у вирішенні спільних завдань морального розвитку дитини, формування її особистості.

Ознайомлення з художньою літературою розширює кругозір дитини, емоційно збагачує її пізнавальну діяльність, розвиває здатність давати відгук на яскраву, образну мову. Мова художньої літератури та творів фольклору відрізняється образністю, виразністю, вона впливає не тільки на свідомість, але і на почуття слухачів. Ввести дитину в багатий світ художніх образів, що відображають явища природи, життя і взаємини людей, розвивати емоційне ставлення до них, навчити розрізняти прекрасне, добре і жорстоке, зле – важливі завдання навчання і виховання [9].

Дітей слід знайомити з різними жанрами художньої літератури – з оповіданням, казкою, віршем, байкою. Необхідно використовувати розповідання, читання книги, читання напам'ять. Співвідношення цих методів залежить від віку дитини і від жанру художніх творів. У молодшому дошкільному віці переважаючими є розповідання дітям і читання напам'ять. Батьки, розповідаючи дитині зміст твору, безпосередньо спілкуються з нею, показують ілюстрації, іграшки. У старшому дошкільному віці частіше застосовується читання за книгою, так як діти вже мають деякі навички активного слухання.

Діти навчаються розповідати казку, розповідь, виразно читати вірш, короткий прозовий текст, байку, потішку, ритмічно промовляти веселий ігровий вірш-жарт. Виконання художнього твору спонукає дитину ще раз відчути його, глибше зрозуміти, знову пережити з героями всі події. Розповідаючи, дитина повинна передати твір повно, зрозуміло, послідовно, використовуючи різні засоби образності й виразності мови [31].

У розповіді, в переказі, у виразному виконанні віршів, байок, творів фольклору відбувається збагачення мовлення дітей зразками засобів художньої літератури. Розповідання та виразне читання – найбільш активні форми такого збагачення.

Художня мова стає надбанням самої дитини. Норми мови художньої літератури і повинні визначати норми мови дитини, виховуючи не тільки її правильність, але і образність, виразність.

У процесі художньо-мовленнєвих занять діти творчо розвиваються, стають більш самостійними. Також виховується інтерес до художнього слова, розвивається естетичне сприйняття твору в єдності змісту і форми, вміння оцінювати твір, розрізняти жанри, формуються здібності відчувати художній образ, вловлювати ритмічність поетичного мовлення, інтонаційну виразність художнього читання.

Таким чином, художня література вже в дошкільному дитинстві виконує важливі завдання естетичного виховання та виховання в цілому. Вона поглиблює пізнання дійсності, розширюючи життєвий досвід дітей, виводячи його за межі особистих спостережень, збагачує новими уявленнями [26].

Художня література вчить бути громадянином, даючи в образній, емоційній формі перші уроки патріотизму, розвиває естетичне сприйняття, естетичні уявлення та почуття, залучає дітей до активної художньо-мовленнєвої діяльності, розвиває художньо-мовленнєві творчі здібності, виховує естетичний смак, що виражається в оцінці доступних дитині творів дитячої літератури, явищ дійсності.

Ці загальні завдання художньо-мовленнєвого виховання визначають зміст художньо-мовленнєвої діяльності, репертуар творів дитячої літератури і фольклору, рівні художньо-мовленнєвого розвитку та конкретні завдання на кожному віковому етапі.

У програмі «ДИТИНА» виведено окремий підрозділ «Художня література». Завдання з ознайомлення дітей раннього та дошкільного віку з художньою літературою за програмою «ДИТИНА» базується на в художньо-мовленнєвій компетенції, яка відповідно, включає в себе компетенції:

· когнітивно-мовленнєва,

· поетично-емоційна,

· оцінювально-етичну,

· театрально-ігрову компетенція,

· емоційно-естетична компетенції [26].

Кожен художній твір (народний чи авторський, дібраний дорослим (педагогом та батьками) використовується з певною метою. Наприклад, дітей раннього віку вчать слухати й розуміти зміст забавлянок, віршиків, пісеньок невеликих казочок, за допомогою дорослого відтворювати їх тощо. У старшій групі вчать здійснювати елементарний літературно-художній аналіз твору...Виховують оцінні судження про вчинки героїв на основі сформованих етичних уявлень. Формують самостійність у театрально-мовленнєвій діяльності за змістом художніх творів тощо.

Таким чином, мета роботи з художньою літературою визначається змістом підрозділу з програми. Реалізація мети здійснюється через відповідні засоби, методи та прийоми навчання.

Заняття з художньої літератури розподіляються за видами:

· читання і розповідання художніх творів (тип – фронтальне); розучування напам'ять віршів (індивідуально-групове, індивідуальне);

· розігрування забавлянок, віршиків, пісеньок (групове, індивідуально-групове);

· морально-етичні бесіди (фронтальні, групові. індивідуальні);

· узагальнені бесіди за змістом улюблених героїв літературних творів; про письменників, письменниць тощо (фронтальне, групові);

· показ різних видів театрів, діафільмів, відеофільмів тощо;

· дидактичні ігри за змістом добре відомих літературних творів (фронтальні, групові, індивідуальні);

· ігри-драматизації (фронтальне, групове, індивідуально-групове);

· театралізовані ігри (групове, індивідуально-групове);

· інсценування художніх творів (групове, індивідуально-групове).

У сучасній методиці ознайомлення з літературними творами особливе місце відводиться комплексним заняттям – образам. Смисл яких полягає в тому, що через застосування літературних та фольклорних творів різних жанрів дітям презентують художній образ, зосереджуючи увагу на способах вираження цього образу в різних літературних жанрах. Наприклад, образ осені, який по-різному представлений в ліричній поезії, оповіданні, чарівній казці тощо [26– С. 104 – 105].