Психологічна сутність самосвідомості.

Психологічна сутність самосвідомості полягає в тому, що в ставленні особистості до себе закладена здатність її самоудосконалення. Пізнання своїх особливостей допомагає людині змінювати себе, корегувати свої дії, долати негативне. Психологія кожної людини складна та багатогранна, вона має глибинний простір. Самосвідомість забезпечує встановлення рівноваги між зовнішніми впливами та внутрішнім станом суб'єкта, визначає формування свідомої поведінки людини. З одного боку вона виступає як результат розвитку особистості, з другого - як регулятор цього процесу. Отже, самосвідомість поєднує пізнання та переживання. В цьому проявляється цілісність, єдність людського Я. Щоб кожна людина відкрила себе як неповторну індивідуальність, усвідомила свою позицію в соціальному оточенні, де вона живе, потрібно пізнати себе. Психологічне значення самосвідомості полягає в тому, що кожна людина не лише пізнає, але і творить сама себе, утверджує свою самоцінність, право на саморозвиток, самовиховання, самоосвіту. Через самопізнання відбувається розвиток особистості. В українській психологічній школі біля витоків вивчення проблеми самосвідомості стояв П. Р. Чамата. Самосвідомість він визначав як усвідомлення людиною себе самої та своїх відношень до зовнішнього світу, ставлення до інших людей. Ідеї П. Р. Чапати розвивали його послідовники Л. С. Сапожникова, М. Й. Боришевський та інші. Предметом досліджень Л. С. Сапожникової була самооцінка дітей різного віку, її зв'язок з рівнем домагань учнів, з позицією їх в колективі. Зміна соціальної ролі, рівня домагань актуалізує питання «Хто Я», «Який Я» і сприяє формуванню внутрішнього світу. В цьому процесі регулюючу роль відіграє самооцінка як важливий чинник успіхів, що стимулює самовиховання та розвиток індивіда. М. Й. Боришевський вивчає механізми саморегуляції як вияв внутрішньої самоактивності особистості. Він дослідив залежність процесу саморегулювання від інтелектуального, морального розвитку особистості та її емоційно-вольової сфери. Психологічна сутність самосвідомості полягає в тому, що у ставленні особистості до себе закладена її здатність до самовдосконалення, що підвищує адаптаційні можливості людини, підвищує її можливості до виживання. Пізнання своїх особливостей допомагає людині змінювати себе, корегувати свої дії, долати неефективні неадаптивні способи реакцій, дій, поведінки. Психологічне значення самосвідомості полягає в тому, що кожна людина не лише пізнає, але і творить саму себе, утверджує свою самоцінність, право на саморозвиток, самовиховання, самоосвіту. Самосвідомість поєднує пізнання та переживання. Відчуття людиною своєї єдиності, цілісностіі підтримується безперервністю її переживань в часі: - переживанням свого минулого, сьогодення, надії на майбутнє. Безперервність такого роду переживань і дає людині можливість інтегрувати себе в єдине ціле. В цьому проявляється цілісність, єдність, стійкість людського Я, тобто усвідомлення себе як стійкого об’єкта, що передбачає:

1.Внутрішню цілісність особистості.

2.Стабільність особистості, що за різних обставин залишається сама собою.

3.Неперервність переживання особистості у часі (минулому, теперішньому, майбутньому).