Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Мозковий штурм
|
|
Б клас
№ Дата___________________
Тема: Драматургічна майстерність Миколи Куліша у створенні комічних характерів і ситуацій, у побудові діалогів і ремарок у мовній характеристиці героїв. Сценічне втілення. Актуальність п’єси в наш час.
Мета: п’єси «Мина Мазайло», охарактеризувати головних героїв п’єси, здійснити ідейно-тематичний і проблемний аналіз п’єси; розвивати аналітичне мислення учнів, пошукові, дослідницькі та творчі здібності; формувати активне несприйняття таких людських рис, як скупість, підлабузництво, виховувати пошану до української мови
Тип уроку: засвоєння нових знань
Методи і прийоми: слово вчителя, розповідь учителя, бесіда репродуктивного й аналітичного характеру, дослідницька робота, проблемне запитання, теоретико-літературознавчий коментар, групова робота, тестування
Міжпредметні зв’язки: зарубіжна література
Теорія літератури: сатирична комедія
Обладнання: картки з тестами, картки із завданнями для групової роботи
Література:
1. Жила С. Вивчення комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» у школі С. Жила // Дивослово. – 1998. – № 4. – С. 21 – 26.
2. З порога смерті: Письменники України – жертви сталінських репресій / Авт. кол.: Бойко Л.С. та ін. – К., 1991. – С. 294 – 297.
3. Кудрявцев М. Вивчення творчості Миколи Куліша в школі. Посібник для вчителя / М. Кудрявцев. – Тернопіль, 2002. – 64 с.
4. Кузякіна Н. Драматург М. Куліш: Літературно-критичний нарис / Н. Кузякіна. – К., 1962.
5. Паращин В. В. Куліш М. Мина Мазайло. Посібник для 11 класу / В. В. Паращин. – Харків: Ранок, 2000. – 64 с.
6. Працьовитий В. Український національний характер у драматургії Миколи Куліша / В. Працьовитий. – Львів: Світ, 1998. – 184 с.
7. Семенюк Г. Ф. Українська література: підручник для 11 класу загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) / Г. Ф. Семенюк, М. П. Ткачук, О. В. Слоньовська та ін.: за заг. ред. Г. Ф. Семенюка. – К.: Освіта, 2011, С. 149 – 153.
8. Солод Ю. Микола Куліш – драматург доби / Ю. Солод // Українська література XX ст.: погляд на межі тисячоліть. – К., 1999. – С. 149 – 166.
9. Танюк Л. Драма Миколи Куліша: Вступна стаття / Л. Танюк // Микола Куліш. Твори у 2-х т. – Т. 1. – К. – С. 3 – 35.
Хід уроку
М. Куліш як драматург став надзвичайно популярний. Його п’єсу «Мина Мазайло» глядачі прийняли із захопленням. А критика була найрізноманітніша. Від схвалення й захоплення до відвертого неприйняття його творчості. М. Хвильовий заспокоював друга, будучи впевненим, що «тільки епохальні п’єси можуть викликати таку дискусію і що тільки обмежені люди не розуміють, що саме такі п’єси і роблять у театрі епоху». «Філологічна» комедія Миколи Куліша «Мина Мазайло» тріумфально йшла на сценах багатьох театрів України, але після 1930 року, коли «українізація в Україні була згорнута», її заборонили.
Мозковий штурм
Чому ж «філологічна» комедія стала сприйматися як політична сатира?
(Учні висловлюють свої думки. Якщо потрібно, учитель прокоментує їх і доповнить.)
Орієнтовний зміст учнівських висловлювань
Микола Куліш у своїй комедії торкнувся проблем, які під час українізації були на слуху не тільки літераторів, а також і політиків та пересічних громадян. Письменник розумів, що багатовікова бездержавність витравила з душ українців самосвідомість, на зміну якій прийшло почуття меншовартості. Твір налаштовує на роздуми над особливостями українського менталітету, пошуки історичних аналогій та політичних узагальнень.
Проблема ставлення українців до своєї мови існує давно, вона була болючою завжди, а під час українізації це стало особливо актуальним. Почуття меншовартості та ущербності українців — це також багатовікова проблема, яка не розв’язана й до нашого часу. Своїм твором М. Куліш підштовхував до думки, що народ, який забуває своє коріння, не може існувати. Людині без історичної пам’яті нівідкіль черпати сили для життя, їй легко нав’язати чужі ідеали, культуру й мову, її легко зробити рабом.
Отже, своєю п’єсою М. Куліш фактично запитував українців, наскільки вони готові бути українцями.
3.
Бесіда за змістом твору
·
Чи зустрічалися ви в своєму житті з типами, зображеними М. Кулішем у п’єсі «Мина Мазайло»? Яке враження вони справили на вас?
·
3 якою метою Мина, його дружина та дочка хочуть змінити прізвище? Невже дійсно причиною життєвих негараздів Мини було саме немилозвучне, на думку персонажа, «малоросійське» прізвище?
·
Чи дійсно зміна прізвища вплине на зростання інтелекту, культури, інтелігентності Мини та членів його родини?
·
Як головний персонаж оцінює явище українізації? Як про це сказано в творі?
·
Чим приваблює вас образ Мокія? А відштовхує?
·
Чим привертає увагу тьотя Мотя? Процитуйте деякі її «афоризми» й прокоментуйте їх.
·
Чи можемо ми вважати позитивним образ дядька Тараса? Думку мотивуйте.
4.
Міні-дослідження. Робота за варіантами
Як зазначив М. Куліш, тема п’єси — «міщанство і українізація».
Варіант І. Знайти в тексті твору висловлювання персонажів про українізацію.
Варіант II. Знайти в тексті твору висловлювання персонажів про прізвище головного персонажа.
Варіант III. Знайти в тексті твору висловлювання персонажів про українську мову.
Підготувати відповіді на питання: яку думку, з процитованих вами, підтримуєте ви чи не згоджуєтеся ні з якою і чому? Які засоби використовував М. Куліш для розкриття національного нігілізму та духовної обмеженості персонажів? Як на вашу думку, «Мина Мазайло» — це комедія чи трагікомедія? Під час відповіді скористайтеся матеріалами «Літературного помічника».
«Літературний помічник»
Драматичний твір (від гр. дія) — твір, у якому дійсність зображено безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів.
Комедія (грец. komodia, від komos — весела процесія і ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викрито негативні суспільні та побутові явища, розкрито смішне в навколишній дійсності чи людині.
Трагікомедія — вид драматичних творів, що має ознаки як трагедії, так і комедії.
Трагікомічне світобачення, що лежить в основі трагікомедії, пов’язане з відчуттям відносності критеріїв життя, що існують, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях.
Трагікомедія характеризується насамперед тим, що водночас трагічно й комічно висвітлює одні й ті самі явища, при цьому трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.
Нігілізм (лат. nihil — нічого, ніщо) — заперечення всіх норм, приципів, законів. Як стверджує В. Краус, нігілізм — це заперечення особливого рівня: це відкидання наявних цінностей, не визнаючи натомість жодних інших. Ф. Ніцше проголошував: «Нігілізм означає, що знецінюються найвищі цінності».
Варіант І
Мазайло: «... воно (серце) ось передчува, що нічого з вашої українізації не вийде...
Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».
Дядько Тарас: «їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було... Попереджаю!»
Мокій: «Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів самих лише селян-українців, хто?»
Тьотя Мотя: «Та в «Днях Турбіних» Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все це минеться. І я вірю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна...»
Варіант II
Мина Мазайло: «Двадцять три роки, кажу, ношу я це прізвище, і воно, як віспа на житті — Мазайло! Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло. Жодна гімназистка не хотіла гуляти — Мазайло! За репетитора не брали — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло!»
Дружина Мини Килина Трохимівна: «Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав?»
Рина: «...сміються, регочуть — Мокрина Мазайло».
Мокій: «Мазайло-Квач, Улю! Це ж таке оригінальне, демократичне, живе прізвище».
Баронова-Козино: «Вибачте, я, певно, не туди потрапила, хоча адресу добре запам’ятала....Квартира Зама... Майза... Ах, Боже мій, чудне таке прізвище... Либонь, малоросійське?»
Губа: «Ми, члени КОМУ, обговоривши питання про прізвище взагалі, принципово подаємо таку пропозицію: ми переконані, що за повного соціалізму... можливо, що й не буде окремих прізвищ....кожний член великої всесвітньої трудової комуни замість прізвища матиме свого нумера, і все. Наприклад: товариш нумер 35-51. Це визначатиме, що у всесвітньому статистичному реєстрі його вписано буде 35-51-м, що нумер його трудової книжки, особистого телефону, аеромотора, кімнати і навіть зубщітки буде 35-51».
Дід-запорожець: «Я твій пращур. Запорожець славний був і колеса мазав. Отож і Мазайло-Квач прозивався. Як ішли козаки на чотири поля — мазав, як ішли козаки на чотири шляхи — мазав. Мазав, щоб не пропадала тая козацька слава, що по всьому світу дибом стала, а ти моє славне прізвище міняєш?!»
Варіант. III
Тьотя Мотя з Курська: «Тепер я розумію, що таке українська мова. Розумію. Австріяцька видумка, так?»
Дядько Тарас з Києва: «Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї... Тільки й слави, що на вокзалі «Харків» написано, а спитаєш по-нашому, всяке на тебе очі дере... Всяке то тобі штокає, какає — приступу немає». «Балакають так, що вже мене люди перестали розуміти. Мене, українця з діда-прадіда».
Тьотя: «Не бачили, не читали? «Харків» — написано. Тільки що під’їхали до вокзалу, дивлюсь — отакими великими літерами: «Харків». Дивлюсь — не «Харьков», а «Харків»! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?»
Рина Улі: «Братик мій Мокій уже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?»
Той, що з м’ячем: «Партія пише, пише — візьміться, хлоп’ята, за українську культуру, не бузіть з мовою».
Тьотя: «А якби ви знали, якою огидною, репаною мовою вони говорять на сцені.
Невже й ваші українці такою говорять? Жах!»
5.
Заслуховування відповіді на питання, коментар та доповнення вчителя
6.
У творчій майстерні письменника
·
Визначте особливості композиції п’єси М. Куліша «Мина Мазайло». (Твір складається з чотирьох дій. У першій дії — 8 сцен, у другій — 9, у третій — 7, у четвертій — 16. Текст п’єси не ділиться на яви. Драма побудована за зразком класичної: усі події відбуваються в Харкові на Холодній Горі протягом чотирьох днів у родині службовця Мини Мазайла. В основі комедії — гострий конфлікт, що виникає в міщанському середовищі на ґрунті українізації. Причиною конфлікту стає бажання глави сім’ї змінити прізвище. У полеміці участь беруть усі персонажі твору, поступово розпиваючи свої ідейні погляди. Твір побудований як «філологічна» дискусія представників двох видів міщанства — українського та російського.)
·
Назвіть сюжетні лінії твору. (У п’єсі кілька сюжетних ліній, які розвиваються паралельно. Центральна — лінія Мини. Найтісніше переплітається з нею, поглиблюючи розвиток конфлікту, сюжетна лінія Мокія й Улі. У третьому акті на перше місце виходить лінія тьоті Моті, роль якої з кожною наступною сценою зростає.)
·
Укажіть основні елементи сюжету. (Експозиція. З першої сцени ми дізнаємося, що сталося в Мазайлів і чому. Про це розповідає Рина Мазайло своїй подрузі Улі Розсосі: «Братик мій Мокій уже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?
І, мабуть, уб’є папу. Або папа його, бо вже третя лампочка перегоріла — так пише по-українському, цілу ніч пише, ти розумієш, навіть вірші пише!
А папа не те що од Мокія укрмови слухати не хоче, а навпаки — наше малоросійське прізвище змінити хоче і вже напитує собі вчительку, щоб могла навчити його правильно говорити по-руському, наприклад, не «сапоги», а «спаг’і»... Зав’язка. Мина пише заяву до ЗАГСу з проханням змінити прізвище.
Далі події стрімко розвиваються й досягають апогея у третій дії, коли на сцені зі своїми шовіністськими заявами з’являється тьотя Мотя. Кульмінація — у четвертій дїї.
Ми дізнаємося, що одна з харківських газет, надрукувала оголошення про те, що Мина«міняє своє прізвище Мазайло на Мазєнін».
Після цього настає швидка розв’язка: «За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М.М. Мазайла-Мазєніна...».)
Пройшло майже сто років з того часу, як Микола Куліш написав цю п’єсу. Цікаво, чи існує мовна проблема у наш час? На це питання дадуть відповідь учасники ток-шоу «Знову слово!?»
Пропонуємо учням ряд запитань, які допоможуть зрозуміти особливості цієї комедії.
Ток - шоу «Знову слово!?»
Дійові особи: ведучий, гості, Мина Мазайло, Тьотя Мотя, Мокій, Сучасник.
Ведучий. Доброго дня, шановне панство! Сьогодні ми зібралися на ток- шоу «Знову слово!?», щоб обговорити актуальне питання мовної норми, зразкового мовлення.
Взірець… Де він? На кого рівнятися? На дикторів радіо, які калічать нашу мову? «Релігіозні течії», «найвелике свято Різдва», «судохідна кампанія». Із легкої руки недовчених редакторів розгулявся у нас російський варіант місцевого відмінка: «по областям, по показникам, по бурякам…», «заборгованість по кредитам». Рятуйте наші вуха!
Ми живемо на славній землі. Нашими землями ходили дружини князя Ігоря, цими землями проходили полки славетного отамана Сірка. Саме тут і зустрілися два мовні потоки: український і російський. Спробуємо ми сьогодні з’ясувати, що для нас ближче, рідніше. А також розібратися, чому ми інколи паплюжимо своє, рідне, найцінніше – мову.
Зараз я запрошую до студії наших гостей: Мина Мазайло, тьотя Мотя, Мокій, Сучасник.
Тьотя Мотя. О чем ви, я вийшла на вокзалє, а там написано «Харків». Боже мой, а Харьков – хіба хуже?
Мина Мазайло. А мене моє прізвище пригнічує. Скільки можна таке терпіти? У мене сили не вистачає. Наді мною сміються з самого дитинства.
Ведучий. Шановне панство! Чи всі ви згодні з такими думками?
Мокій. Ні! Мово рідна! Ти ж – як море – нескінченна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм нема ні кінця – краю.
Ведучий. Краще не скажеш.
Сучасник. Вибачте, шановне панство. Те, що я почув, - це бальзам на душу. Що ми бачимо? Давайте пройдемо вулицями нашого міста: «Супермаркет», «Бутік». А хіба слово «крамниця» звучить гірше?
Через оті набридливі реклами, оголошення, через недолугі вивіски струмує ненависть до української мови, і зрештою – до України. Знаєте, як одним словом можна висловити подвійну ненависть до рідного? На вивісці магазину взуття написати «Obuv» латинськими буквами. А я за наше рідне – українське.
Мина Мазайло. Стоп! Стоп! Господа! Яке там рідне слово, українське. Михайло Ломоносов, Микола Карамзін не визнавали української мови. Називали її «діалектом», «варварським языком».
Тому й ми говоримо суржиком. Нікому не обідно.
Ведучий. Ми намагаємося з’ясувати: де ж та правда? Де ж вона сховалася? Мені здається, що учні мають думки з цього питання.
Думки учнів:
- Панове! Пусть будет суржик!
- Нам так легшее думається!
- Ми самі хазяєва своїм словам!
- Шановні! Заспокойтесь, будь ласка! Ми вирішуємо серйозну справу.
- Пригадайте, колискову пісню вам співала ненька українською.
- Люди, які поважають себе, не відмовляються від рідної мови – української.
- А Маруся Чурай, дівчина – легенда, піднімала бойовий дух козацтва піснею українською.
Ведучий. Отже, нам є чим пишатися. Наша історія багата; наша мова – діамант, який ніхто ніколи не знищить.
Мина Мазайло. Я хочу навести приклад своєї правоти. Т.Г. Шевченко писав свій щоденник на руськом язике, і Микола Гоголь писав російською мовою, хотя і описував український сюжет. Ось так!
Мокій. Схаменіться! Що ви говорите? Те, що Шевченко і Гоголь писали російською мовою, ні в якому разі не зменшує їх значення, а навпаки – збільшує, возвеличує їх талант.
Ведучий. Треба сказати, що сучасна молодь мужня. Вони першими сказали, що хочуть житии не тільки у вільній Україні, а й думати, говорити, вчитися – Українською мовою.
Коли забув ти рідну мову –
Яка б та мова не була, –
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до тла.
Невже ці слова втратили свою значущість?
Тьотя Мотя. Господі! Мнє і так харашо! Гдє би я нє била, мнє вєздє харашо. Хватіт. Я думаю, що мой приїзд окажет благопріятноє вліяніє на моєго родственника.
Мина Мазайло. Та він з глузду з’їхав. Він навіть товаришів своїх агітує вивчати українську, говорити українською.
Ведучий. Олександр Потебня писав, що мислення дитини повинно формуватися на грунті рідної мови. Тому Мокій вирішив наздогнати згаяний час. Вирішив заповнити прогалину у своїх знаннях рідної мови.
Тьотя Мотя. Ну что ви. Мокій – розумний хлопець, він нас, дорослих, послухає. Ми йому зла не бажаємо. Він підтримає нас, зрозуміє свою помилку.
Сучасник. Мокію, не звертай із наміченого шляху, йди до своєї мети. Я чую майже щодня, що мова – це одне шести чудес світу. А що виходить? Більшість моїх сучасників не цікавляться проблемами мови. Вони нічого не бачать і не чують – вони сліпі, глухі, німі. Прикро і боляче. У мене виникає питання: чому товариш Мина, тьотя Мотя диктують нам свої закони? Ми вирішимо самі це складне питання, і вирішимо – позитивно. Хай для всіх стануть гаслом слова: «Не цурайтеся Роду свого, його Звичаю й Мови; бо рідна Мова і Звичай зберігає енергію нації…
Ведучий. Я впевнена, що наша зустріч не була даремною. Ми спробували переконати всіх присутніх в залі, що мова – це безцінний дар, який треба шанувати, як батька, як матір, як родину і Батьківщину. Тож нехай буде «Знову слово!?»
Підготуватися до написання твору на тему: «Актуальність п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло» в наш час».
|
|