Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу

Проблеми інтеграції економіки України у світову. Інтеграційні зв’язки України в межах СНД.

Читання 1. Міжнародна трудова міграція

Міжнародна міграція робочої сили - це стихійне перемі­ни і и пі працездатного населення з одних країн в інші.

Джерелами її є різні форми відносного перенаселення. Проте безробіття - не єдина економічна причина цього явища. Важливим чинником є різниця в національних рівнях заробітної плати.

Якщо раніше міжнародна міграція робочої сили і виве­зення капіталу відбувалися переважно в одному напрямі, то в сучасних умовах розвинені країни, що експортують капітал, ча­сто ввозять дешеву робочу силу із країн, що розвиваються. Останні, імпортуючи капітал, експортують робочу силу. Це явище закономірне, оскільки вивезення капіталу супроводжується розвитком капіталістичних відносин і зростанням віднос­ного перенаселення, розоренням дрібних виробників та їхньою вимушеною еміграцією у пошуках роботи.

Міжнародна міграція робочої сили у своєму класичному вигляді притаманна, передусім, господарству розвинених країн і с важливим засобом привласнення монополіями надприбутків під імпорту дешевої робочої сили з менш розвинених країн, ко­лишніх колоній і залежних держав.

Однак не слід вважати, що розвинені країни приймають усіх бажаючих і вимушених виїздити до цих країн у пошуках заробітку. Останнім часом усе жорстокішою стає еміграційна політика в країнах Заходу. Ці країни відбирають, насамперед, висококваліфікованих працівників і спеціалістів, отримуючи

значні прибутки за рахунок економії витрат на їх фахову підго­товку.

Найсучаснішою формою міграції робочої сили є славноз­вісний процес “перекачування умів” з менш розвинених країн у високорозвинені, що за умов НТР завдав молодим державам до­сить значні матеріальні і моральні збитки. Лише за останнє двадцятиріччя із цих країн у СІЛА, Велику Британію та Канаду емігрувало понад 500 тисяч висококваліфікованих спеціалістів різного профілю.

За умов ринкових відносин певних масштабів набуває і взаємна міграція робочої сили між розвиненими країнами, а та­кож між країнами, що розвиваються.

У процесі міжнародної міграції робочої сили поступово формується інтернаціональна вартість даного товару. Найбіль­шою мірою це відбувається в межах ЄС, свідченням чого є пев­не вирівнювання заробітної плати, проведення єдиної соціальної політики, визнання дипломів про освіту тощо. Водночас, інтер­національна вартість щодо частини мігрантів у інших країнах та регіонах може відбуватися і на нижчому рівні внаслідок дис­кримінації в оплаті.

Як і будь-яка форма міжнародних економічних відносин, міжнародна міграція робочої сили має позитивні та негативні наслідки.

Позитивні наслідки:

Питання 2. Міжнародне науково-технічне співробіт­ництво

Опрацьовуючи дане питання, слід запам’ятати, що нау­ково-технічний обмін стає все більш важливою і ефективною формою сучасних світогосподарських зв’язків. За умов приско­рення НТП жодна країна, яким би значним потенціалом у галузі науки і техніки вона не володіла, неспроможна повністю задо­вольнити свої потреби у передовій науці й технології, випускати всю широку номенклатуру наукової продукції, що постійно вдо­сконалюється та розширюється. Саме обмін цією продукцією стає найважливішим сектором сучасних міжнародних економіч­них відносин, що динамічно та інтенсивно розвивається.

Основними формами науково-технічного обміну є тор­гівля високотехнологічними і наукомісткими товарами, обмін науково-технічними знаннями та діловими послугами.

Торгівля високотехнологічними та наукомісткими това­рами включає ЕОМ, електроніку, устаткування дистанційного зв’язку, новітні хімічні вироби, медичне устаткування тощо.

Обмін науково-технічними знаннями передбачає переда­вання ліцензій і так званих секретів виробництва “ноу-хау”, тоб­то новітньої технології виробництва.

Поряд із традиційними видами послуг зростає міжкраїнний обмін такими специфічними послугами науково-технічного характеру, як:

■ інженерно-конструкторські послуги при проектуванні ііі будівництві об’єктів за кордоном - “інжиніринг”;

■ довгострокова оренда устаткування - “лізинг”;

§ консультування з питань організації й управління виробництвом зі збутом продукції - “консалтинг”;

■ підготовка персоналу;

■ надання інформаційних послуг через міжнародні комп’ютерні “банки даних”;

■ послуги в галузі медицини, освіти тощо.

Розширюється також використання у міжнародних масштабах системи внутрішньофірмового оперативного пристосування до потреб ринку на основі економіко-математичних мето­пи аналізу кон’юнктури ринку з використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто “маркетинг”.

Надзвичайно важливою політико-економічною характе­ристикою науково-технічного обміну є його нерівномірність у світовому господарстві, що, в свою чергу, ґрунтується на відповідній нерівномірності самих науково-технічних розробок. Більша їх частина здійснюється в розвинених країнах, що домі­нують і в міжнародному науково-технічному обміні.

Так, понад 90 % світового експорту товарів високої тех­нології та до 70 % їх імпорту припадає на розвинені країни, а шість держав - США, Японія, Німеччина, Франція, Італія та Велика Британія - здійснюють близько 80 % експорту та 70 % ім­порту таких товарів розвиненим країнам.

На країни, що розвиваються, припадає лише 2 % загаль­носвітових витрат на науково-дослідні та конструкторсько-технологічні роботи, а витрати на зазначені роботи в розрахунку па душу населення становлять у співвідношенні між розвинени­ми країнами та країнами, що розвиваються, 140: 1. Природно, що останні змушені звертатися до зовнішніх джерел надходжен­ня науково-технічної продукції та новітніх технологій. Платежі молодих держав за технологію становлять щороку $30 - 50 млрд

і мають тенденцію до зростання. До того ж експорт технології до країн, що розвиваються, характеризується поставками менш складної та застарілої технології.

Розширення міжнародного науково-технічного обміну супроводжується посиленням суперництва за лідерство в пріо­ритетних напрямах науково-технічного прогресу. Серйозного випробування зазнала останніми десятиліттями технологічна перевага СІЛА над найближчими конкурентами, яку вони мали до кінця 60-х років.

Серйозні завдання на найближчі роки щодо виходу на світовий технологічний ринок стоять перед Україною, адже частка її в світовій ліцензійній торгівлі надзвичайно низька. Ни­ні в Україні вже є галузі машинобудування, де техніка і техно­логія досягай світового рівня. Це високотехнічні, наукомісткі галузі виробництва верстатів, літаків, приладів, побутової техні­ки, порошкової металургії, електрозварювального виробництва. Американські експерти вважають, що український машино­будівний комплекс за експортними можливостями посідає 11-е місце у світі.