Разделы сайта

Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види виборчих систем.

⇐ ПредыдущаяСтр 19 из 22Следующая ⇒

В Україні застосовуються наступні види виборчих систем:

1. Мажоритарна (франц. majoritee - більшість), за якою обраними вважаються кандидати, які набрали більшість голосів виборців по виборчому округу, в якому вони балотувалися.

Існують три різновиди мажоритарної системи:

Мажоритарна система відносної більшості. Обраним вважається кандидат, що отримав більше голосів, ніж будь-який інший з кандидатів, які балотувалися по даному округу.

Мажоритарна система абсолютної більшості. Обраним вважається кандидат, який набирає більше половини:

а) від загальної кількості зареєстрованих по округу виборців;

б) від загальної кількості поданих на виборах голосів;

в) від загальної кількості дійсних голосів.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості. Обраним вважається кандидат, який отримав кваліфіковану більшість голосів виборців (2/3, ¾ тощо).

2. Пропорційна, за якою розподіл мандатів між партіями, що виставляли своїх кандидатів до представницького органу, здійснюється пропорційно у відповідності з отриманого ними кількістю голосів виборців.

Пропорційна система на перший погляд здається більш демократичною, ніж мажоритарна, тому що мажоритарна не забезпечує адекватного представництва в парламенті партій за результатами голосування. Пропорційна система може сприяти утворенню в парламенті дрібних фракцій, що ускладнює процес формування парламентської більшості і призводить до дезорганізації його діяльності та політичної нестабільності в суспільстві. Ефективно вона може функціонувати лише за умови багатопартійності та відсутності поляризації політичних сил у суспільстві. Крім того, голосування не за конкретних кандидатів, а за партійні списки може використовуватися у власних інтересах партійною верхівкою, якщо ці списки формуються келійно, без урахування поглядів рядових членів партії та партійного електорату.

3. Змішана, яка передбачає поєднання перших двох систем: обрання однієї частини депутатів здійснюється за мажоритарною системою, тобто по виборчим округам, іншої – за партійними списками. Змішана система застосовуються з метою поєднання переваги мажоритарної та пропорційної систем.

Вибори в конституційному праві – це спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленого більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандату мають право балотуватися два і більше кандидатів.

Конституційне право України передбачає декілька видів виборів.

1. За територією:

а) загальнонаціональні;

б) місцеві.

2. За об’єктом та правовими наслідками:

а) парламентські;

б) президентські;

в) вибори депутатів місцевих рад;

г) вибори сільських, селищних і міських голів.

3. За часом:

а) чергові;

б) позачергові (дострокові);

в) повторні.

Тема 6. Законодавча владала України

1. Правовий статус Верховної Ради України.

2. Діяльність Верховної Ради України.

3. Форма і процедура прийняття рішень Верховною Радою України. Структура Верховної Ради України.

4. Повноваження Верховної Ради України.

5. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена).

6. Статус народного депутата України.

7. Правове регулювання виборів народних депутатів України.

8. Правове регулювання законодавчого процесу в Україні.

Після знайомства з темою Ви зможете:

· називати повноваження Верховної Ради України;

· правильно застосовувати поняття і терміни парламент, законодавчий процес;

· описувати статус і структуру Верховної Ради України, повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, стадії законодавчого процесу, процедуру виборів народних депутатів;

· аналізувати текст IV розділу Конституції України;

· з’ясувати правовий статус народного депутата України, акти реагування Уповноваженого щодо порушень прав і свобод та законодавства;

· моделювати етапи законодавчого процесу.

Рекомендована література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Коментар до Конституції України / ред. В. Ф. Опришко. - К.: Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 1996. - 278 с. - ISBN 966-702-406-7.

3. Про регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лют. 2010 р. // Голос України. - 2010. - № 28. - С. 4-21.

4. Про внесення змін до Закону України Про регламент Верховної Ради України: Закон України від 9 берез. 2010 р. // Голос України. - 2010. - № 43. - С. 3.

5. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10 липня 2010 р. № 2487 – VI. – Урядовий курьер. – 07. 08. 2010 – № 145.

6. Про судоустрій і статус судів: Закон України від 07.07.2010 р. № 2453 - VI. – Урядовий кур'єр. – 12.08.2010 р. – № 148.

7. Кравченко В. В. Конституційне право України: навч. посіб. / В. В. Кравченко. - К.: Атіка, 2000. - 320 с. - ISBN 966-7714-13-6.

8. Основи конституційного права України: підручник / М. І. Козюба [та ін.]; за ред. В. В. Копейчикова. - 2-ге вид., стер. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 288 с. - ISBN 966-7302-83-0.

9. Кравченко В. В. Конституційне право України у визначеннях та схемах: навч. посіб. / В. В. Кравченко. - К.: Атіка, 2002. - 192 с. - ISBN 966-7714-90-X.

1. Правовий статус Верховної Ради України.

Система органів державної влади України побудована за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним законодавчим представницьким органом України є парламент – Верховна рада України.

Правовий статус Верховної Ради України (ВРУ) – це функції, повноваження права і обов’язки, які передбачено Розділом IV Конституції України.

Верховна Рада України формується шляхом виборів. Відповідно до статті 76 Конституції України Конституційний склад Верховної Ради – чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.

Головними функціями Верховної Ради України є:

1) представницька функція проявляється в тому, що Верховна Рада формується народом України шляхом виборів, а тому виражає його інтереси та волю;

2) законодавча функція є найважливішою у діяльності національного парламенту і полягає в тому, що Верховна Рада України в межах своєї компетенції приймає закони з питань, що потребують законодавчого регулювання;

3) установча функція Верховної Ради полягає в тому, що вона визначає правові основи функціонування органів державної влади та бере участь у їх формуванні;

4) функція парламентського контролю полягає в тому, що Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю органів інших державної влади. Зокрема, парламент України контролює діяльність Кабінету Міністрів України, здійснює контроль за додержанням конституційних прав і свобод, виконує бюджетно-фінансовий контроль, може направити парламентський запит до Президента України.

Порядок роботи Верховної Ради України її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій, коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді встановлюються Конституцією України, законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України» та Регламентом Верховної Ради України, який затверджений Законом України Про Регламент Верховної Ради України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI.

2. Діяльність Верховної Ради України.

Вона є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.

Регламент Верховної Ради України встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.

Верховна Рада проводить засідання у будинку Верховної Ради, який знаходиться у місті Києві по вулиці Грушевського, 5.

За рішенням Верховної Ради, прийнятим більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради, її засідання можуть проводитися в іншому місці Засідання Верховної Ради ведуться державною мовою.

Організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій, коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

Кошторис витрат, пов'язаних із діяльністю Верховної Ради на наступний рік, затверджується Верховною Радою до прийняття закону про Державний бюджет України на наступний рік за висновками комітетів, до предметів відання яких належать питання регламенту і бюджету.

Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії можуть бути чергові та позачергові. Відкриття сесії Верховної Ради оголошується головуючим на пленарному засіданні на початку її першого пленарного засідання, закриття - по завершенні останнього пленарного засідання. Сесії Верховної Ради складаються із засідань Верховної Ради, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях та з виборцями.

Комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія можуть проводити свої засідання одночасно з пленарними засіданнями Верховної Ради лише за процедурним рішенням Верховної Ради.

Засідання Верховної Ради можуть бути пленарними, урочистими, а також можуть проводитися у формі парламентських слухань.

Чергові сесії Верховної Ради, крім першої сесії (частина перша статті 15 Регламенту Верховної Ради), починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії.

Верховна Рада нового скликання збирається на першу сесію у залі засідань Верховної Ради не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення про обрання не менш як двох третин народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Перше засідання новообраної Верховної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат України.

Інформація про дату і час початку чергової сесії Верховної Ради, а також про місце і час реєстрації народних депутатів доводиться Апаратом Верховної Ради не пізніш як за три дні до початку роботи чергової сесії Верховної Ради до відома кожного народного депутата та публікується в газеті «Голос України».

Перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомогою електронної системи.

На початку ранкового та вечірнього пленарних засідань Апарат Верховної Ради подає головуючому на пленарному засіданні список народних депутатів, відсутніх на пленарному засіданні Верховної Ради на підставі розпоряджень Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України (у випадках перебування Голови Верховної Ради України у відрядженні, відпустці). Такий список одночасно висвітлюється на моніторі головуючого на пленарному засіданні.

Пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, крім випадків, передбачених цим Регламентом.

На пленарному засіданні Верховної Ради ніхто не може виступати без дозволу головуючого на пленарному засіданні. Головуючий на пленарному засіданні надає слово промовцям для доповіді, співдоповіді, виступів, заключного слова, заяв, резолюції, пояснень, зауважень, запитань, повідомлень та довідок, внесення пропозицій, поправок, оголошення депутатських запитів, обґрунтування відповіді на депутатський запит посадовою особою, до якої був звернений депутатський запит, обґрунтування пропозицій чи поправок, відповіді на запитання, репліки, виголошення окремої думки.

Для доповіді надається не менше 10 хвилин, співдоповіді - п'яти хвилин і заключного слова - трьох хвилин.

Загальна тривалість часу розгляду кожного питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради пропонується головуючим на пленарному засіданні перед початком обговорення цього питання, залежно від кількості осіб, які записалися на виступ.

Головуючий на пленарному засіданні надає слово для виступу народним депутатам із дотриманням черговості, визначеної при записі на виступ.

3. Форма і процедура прийняття рішень Верховною Радою України. Структура Верховної Ради України.

Рішення Верховної Ради приймаються відкритим або таємним голосуванням у порядку, визначеному цим Регламентом Верховної Ради.

Рішеннями Верховної Ради є акти Верховної Ради (закони, постанови, Регламент Верховної Ради, резолюції, декларації, звернення, заяви), а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради.

Відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України Верховна Рада приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, крім випадків, передбачених Конституцією України та Регламентом Верховної Ради.

Верховна Рада України має певну структуру, яка визначається Конституцією України і Регламентом Верховної Ради. Верховна Рада обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.

Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

Комітет Верховної Ради України (далі - комітет) - це орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення з окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Комітет відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй.

Верховна Рада України затверджує кількість комітетів, їх назви та предмети відання. Кількість комітетів, їх назви та предмети відання можуть бути змінені за рішенням Верховної Ради України нового скликання до вирішення питання про формування персонального складу комітетів. мінімальна та максимальна кількість осіб, які можуть входити до складу одного комітету, визначається постановою Верховної Ради України. Персональний склад комітетів формується Верховною Радою України нового скликання шляхом обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів.

Засідання комітету є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини від затвердженого Верховною Радою України складу його членів, крім випадків, зазначених у Регламенті Верховної Ради України.

Засідання комітетів проводяться відкрито і гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання. Здійснення звукозапису, кіно і відео зйомок, трансляція засідання по радіо і телебаченню проводяться за згодою головуючого на засіданні комітету. Якщо хтось із членів комітету не підтримує згоди головуючого на засіданні комітету з цього питання, приймається рішення комітету. Про здійснення звукозапису, кіно і відео зйомок, трансляції засідання по радіо і телебаченню оголошується головуючим перед розглядом питання порядку денного засідання.

Голосування на засіданні комітету здійснюється членами комітету особисто і відкрито. В установлених законом випадках проводиться таємне голосування шляхом подачі бюлетенів. Підрахунок результатів під час відкритого голосування здійснюється секретарем комітету, а в разі його відсутності - визначеним головуючим на засіданні членом комітету. Результати голосування заносяться до протоколу засідання комітету із зазначенням кількості голосів «за», «проти», «утримались». За пропозицією, підтриманою не менш як третиною присутніх на засіданні членів комітету, до протоколу засідання комітету заносяться поіменні результати голосування.

За результатами розгляду питань на засіданнях комітетів більшістю голосів присутніх приймаються акти (рішення, висновки та рекомендації). Прийняті комітетом акти можуть бути переглянуті, якщо за це проголосує більшість від затвердженого Верховною Радою України складу членів комітету. Перегляд актів комітету у випадках, коли рішення з відповідного питання уже прийнято Верховною Радою України, не допускається.

4. Повноваження Верховної Ради України.

Стаття 85 конституції України закріплює за верховною Радою широке коло повноважень у різних сферах управління.

До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

12) призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

12 -¹) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції та закону;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15) прийняття Регламенту Верховної Ради України;

16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

19) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;

20) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

24) встановлення державних символів України;

25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

26) призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України;

27) обрання суддів безстроково;

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

32) надання законом згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

36) затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності;

37) затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї.

Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

5. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена).

Одним із повноважень Верховної Ради є призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена).

Уповноважений Верховної Ради з прав людини призначається Верховною Радою України шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Ця посадова особа на постійній основі здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Обов’язками Уповноваженого з прав людини, є: захист прав і свобод людини і громадянина та запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню.

Для здійснення своїх обов’язків Уповноважений має право:

- невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, іншими вищими посадовцями держави, керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування;

- звернення до Конституційного Суду України з поданням: про відповідність Конституції України, законів України та інших правових актів, які стосуються прав і свобод людини і громадянина; про офіційне тлумачення Конституції України та законів України;

- ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними) в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності;

- відвідання у будь-який час місць тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установ відбування засудженими покарань та установ примусового лікування і перевиховання;

- звернення до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно;

- реагування у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів.

6. Статус народного депутата України.

Конституція України і Закон України «Про статус народного депутата України» від 22 березня 2001 р. визначають статус народних депутатів (їх права, обов'язки та гарантії депутатської діяльності).

Народний депутат України – це повноважний представник Українського народу у Верховній Раді України, обраний відповідно до закону.

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Проживання в Україні означає:

1) проживання на території в межах державного кордону України;

2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України;

3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних організаціях та їх органах;

4) перебування на полярній станції України;

5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.

Строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.

Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково в разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;

5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;

7) його смерті.

7. Правове регулювання виборів народних депутатів України.

Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Вибори народних депутатів відбуваються за пропорційною системою і можуть бути черговими або позачерговими.

Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення. Позачергові вибори депутатів призначаються Президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України

Чергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю жовтня останнього року повноважень Верховної Ради України.

Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за сто двадцять п'ять днів до дня виборів.

Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого відповідно до Конституції України.

Виборчий процес позачергових виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування Указу Президента України, зазначеного у частині третій цієї статті.

Вибори депутатів проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ.

Для проведення виборів депутатів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою. Територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістю виборчих дільниць, виходячи з кількості виборчих дільниць, які були утворені під час попередніх чергових виборів Президента України або народних депутатів України. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст. На території великих міст може бути утворено більше ніж один територіальний виборчий округ. Не допускається включення до одного територіального виборчого округу частин території двох чи більше регіонів.

Закордонний виборчий округ складають усі закордонні виборчі дільниці.

Рішення про утворення територіальних виборчих округів приймається Центральною виборчою комісією не пізніш як за сто десять днів до дня виборів.

Для підготовки організації і проведення голосування та підрахунку голосів виборців утворюються виборчі дільниці.

Виборчі комісії є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів депутатів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про вибори депутатів.

Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною.

Виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців ід двадцяти осіб до двох тисяч п'ятисот осіб. Виборчі дільниці поділяються на:

1) малі - з кількістю виборців до 500 осіб;

2) середні - з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;

3) великі - з кількістю виборців понад 1500 осіб.

Виборчі дільниці утворюються не пізніш як за п'ятдесят днів до дня виборів.

Окружна виборча комісія своїм рішенням встановлює єдину нумерацію виборчих дільниць у межах територіального виборчого округу.

Систему виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення виборів депутатів, становлять:

1) Центральна виборча комісія;

2) окружні виборчі комісії;

3) дільничні виборчі комісії.

Повноваження виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів депутатів здійснюються:

1) Центральної виборчої комісії - на всій території України та у закордонному виборчому окрузі;

2) окружної виборчої комісії - у межах територіального виборчого округу;

3) дільничної виборчої комісії - у межах виборчої дільниці.

Повноваження окружної виборчої комісії закордонного виборчого округу здійснює Центральна виборча комісія.

Для підготовки проведення голосування виборців до 1 жовтня року, який передує року проведення чергових виборів народних депутатів України, складаються загальні списки виборців за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією.

Витрати на підготовку і проведення виборів депутатів здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів депутатів, та коштів виборчих фондів партій (блоків), кандидатів у депутати від яких зареєстровано Центральною виборчою комісією.

Партія (блок), кандидатів у депутати від якої зареєстровано Центральною виборчою комісією, для фінансування своєї передвиборної агітації зобов'язана утворити свій виборчий фонд, що формується в порядку, встановленому цим Законом.

Громадянин України, який відповідно до статті 9 цього Закону має право бути обраним депутатом, може дати згоду балотуватися кандидатом у депутати від партії (блоку).

Висування кандидатів у депутати розпочинається за сто дев'ятнадцять днів і закінчується за дев'яносто днів до дня виборів.

Кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, яка становить конституційний склад Верховної Ради України (450 осіб), визначений Конституцією України, та не може бути меншою від вісімнадцяти осіб.

Кандидати у депутати, включені до виборчого списку партії (блоку), реєструються Центральною виборчою комісією за умови подання їй наступних документів:

1) заяви про реєстрацію кандидатів у депутати, підписаної керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) та скріпленої печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку).

2) копій свідоцтва про реєстрацію партії (партій, що входять до блоку) та її статуту (статутів партій, що входять до блоку), засвідчених безоплатно Міністерством юстиції України після оголошення про початок виборчого процесу;

3) рішень з'їздів (зборів, конференцій) партій про утворення виборчого блоку та витягів з протоколів з'їздів (зборів, конференцій) про утворення виборчого блоку, засвідчених підписами керівників партій, що входять до блоку, та скріплених печатками цих партій (у разі висунення кандидатів у депутати блоком);

4) угоди про утворення виборчого блоку (у разі висунення кандидатів у депутати блоком);

5) витягу з протоколу з'їзду (зборів, конференції) партії (міжпартійного з'їзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку) про розгляд питання про висунення кандидатів у депутати від партії (блоку), який повинен містити відомості, передбачені частиною сьомою статті 57 цього Закону, та бути засвідченим підписом керівника партії (керівників партій, що входять до блоку) і скріпленим печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку);

6) виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією;

7) заяв осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), про згоду балотуватися кандидатом у депутати від цієї партії (блоку) із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом;

8) автобіографій осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов'язково повинні містити: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, місце проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про наявність чи відсутність судимості;

9) передвиборної програми партії (блоку), викладеної державною мовою, обсягом до семи тисяч восьмисот друкованих знаків;

10) декларації про майно та доходи кожного кандидата у депутати відповідно до статті 60 цього Закону;

11) документа про внесення грошової застави;

12) фотографій осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), за розмірами та у кількості, встановленими Центральною виборчою комісією не пізніш як за сто двадцять днів до дня виборів.

Партія (блок), кандидати у депутати мають право розпочати свою передвиборну агітацію з моменту прийняття Центральною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку).

Голосування виборців на виборах депутатів здійснюється за допомогою виборчого бюлетеня з виборів народних депутатів України (далі - виборчий бюлетень).

Голосування проводиться в спеціально відведених та облаштованих приміщеннях, в яких обладнуються кабіни для таємного голосування та визначаються місця видачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок. На одній виборчій дільниці облаштовується одне приміщення для голосування. Контроль за облаштуванням приміщення для голосування покладається на дільничну виборчу комісію.

Про час і місце голосування дільнична виборча комісія звичайної або закордонної виборчої дільниці двічі сповіщає виборців, включених до списку виборців на цій дільниці, іменними запрошеннями.

Голосування проводиться в день виборів з сьомої до двадцять другої години без перерви. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці.

Виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але за віком, у зв'язку з інвалідністю чи за станом здоров'я не здатний пересуватися самостійно, дільнична виборча комісія надає можливість голосувати за місцем перебування цього виборця.

Підсумкове засідання дільничної виборчої комісії розпочинається після закінчення голосування виборців на виборчій дільниці і проводиться у тому ж приміщенні, де відбувалося голосування. Підсумкове засідання проводиться без перерви і закінчується після складення та підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці.

Центральна виборча комісія на своєму засіданні розглядає та приймає протоколи окружних виборчих комісій про підсумки голосування в межах територіального виборчого округу. Відомості зазначеного протоколу на засіданні Центральної виборчої комісії оголошуються головою чи заступником голови відповідної окружної виборчої комісії. Час прийняття Центральною виборчою комісією протоколу окружної виборчої комісії і занесені до протоколу відомості фіксуються у протоколі засідання Центральної виборчої комісії.

Центральна виборча комісія на своєму засіданні на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів, у тому числі з поміткою " Уточнений", та протоколу Центральної виборчої комісії про підсумки голосування у закордонному виборчому окрузі не пізніш як на п'ятнадцятий день з дня виборів встановлює результати виборів депутатів, про що складає протокол.

Центральна виборча комісія не пізніш як на п'ятий день з дня встановлення результатів виборів офіційно оприлюднює результати виборів депутатів у газетах " Голос України" та " Урядовий кур'єр". Список обраних депутатів публікується із зазначенням в алфавітному порядку їх прізвища, імені, по батькові, року народження, освіти, посади (заняття), місця роботи, місця проживання, партійності, суб'єкта висування.

8. Правове регулювання законодавчого процесу в Україні.

Верховна Рада є єдиним законодавчим органом України.

Процес створення, зміни і скасування законів називають законодавчим процесом.

Законодавчий процес в Україні складається з таких стадій:

1) законодавча ініціатива – внесення офіційної пропозиції про прийняття, зміну чи скасування закону до Верховної Ради України. Таке право має вузьке коло осіб: народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України;

2) розробка законопроекту. Вона може бути доручена парламентським комітетам, тимчасовій спеціальній комісії, міністерствам, колективам учених-фахівців. Найчастіше перша і друга стадії законодавчого процесу збігаються, і тоді на розгляд Верховної Ради України вноситься готовий законопроект;

3) попереднє обговорення законопроекту. Прийнятий до розгляду законопроект обговорюється в комітетах Верховної Ради. При цьому для підготовки висновків визначається головний комітет, якому інші подають свої результати обговорення законопроекту;

4) обговорення законопроекту на пленарних засіданняхВерховної Ради України (читання законопроекту). У першому читанні обговорюються основні положення законопроекту. У другому читанні відбувається постатейне обговорення законопроекту. Після обговорення кожна стаття законопроекту ставиться на постатейне голосування. Трете читання законопроекту є необов'язковим (факультативним) і проводиться лише тоді, коли необхідні редакційні виправлення і узгодження законопроекту з іншими нормативно-правовими актами;

5) прийняття закону (у результаті другого чи третього читання). Прийняття закону здійснюється голосуванням. За загальним правилом, закон має одержати схвалення простої більшості членів парламенту (тобто 50 відсотків + 1 голос). Деякі закони мають бути схвалені 2/3 голосів парламентаріїв (кваліфікована більшість). Наприклад, в Україні таким чином мав бути прийнятий закон про Державний Гімн. Прийнятий закон підписується Головою Верховної Ради України;

6) підписання законуПрезидентом України. На цю стадію приділяється строго визначений строк (15 днів). Президент України має право повернути закон на повторний розгляд зі своїми мотивованими зауваженнями (відкладне вето). Якщо закон у незміненому вигляді повторно приймається кваліфікованою більшістю голосів, то Президент зобов'язаний підписати його і передати для оприлюднення до офіційних засобів масової інформації;

7) оприлюднення закону. Текст закону публікується в офіційних друкованих виданнях: газетах «Голос України» і «Урядовий кур'єр», журналах «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України». Значення цієї стадії полягає в тому, що не оприлюднені та, таким чином, не доведені до відома людей закони не застосовуються;

8) набрання законом чинності. Відповідно до Конституції України закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не зазначено самим законом

Тема 7. Президент України

1. Правовий статус Президента України.

2. Роль Президента України в державному апарату країни.

3. Припинення повноважень Президента України.

4. Рада національної безпеки і оборони України як координаційний орган при Президентові України.

5. Порядок проведення виборів Президента України.

Після знайомства з темою Ви зможете:

· називати строк повноважень Президента України; термін проведення чергових і позачергових виборів Президента України; вимоги до кандидата на пост Президента України; підстави дострокового припинення повноважень Президента України; нормативно-правові акти Президента України;

· правильно застосовувати поняття та терміни Президент України, імпічмент;

· описувати правовий статус Президента України; повноваження Президента України; процедуру імпічменту; склад і повноваження Ради національної безпеки і оборони;

· аналізувати текст V розділу Конституції України;

· оцінювати важливість і значення інституту президентства.

Рекомендована література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

3. Про регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лют. 2010 р. // Голос України. - 2010. - № 28. - С. 4-21.

6. Про судоустрій і статус судів: Закон України від 07.07.2010 р. № 2453 - VI. – Урядовий кур'єр. – 12.08.2010 р. – № 148.

7. Кравченко В. В. Конституційне право України: навч. посіб. / В. В. Кравченко. - К.: Атіка, 2000. - 320 с. - ISBN 966-7714-13-6.

1. Правовий статус Президента України.

Відповідно до розділу V Конституції України Президент України є главою держави і виступає від імені держави. Він є гарантомдержавного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України не належить до жодної із закріплених Конституцією гілок влади, що цілком узгоджується з принципом розподілу влади. Президент України забезпечує баланс і взаємодію між органами державної влади.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України обирається громадянами строком на п'ять років. Повноваження Президента України починаються з моменту складання ним присяги на урочистому засіданні Верховної Ради. Президент України виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного Президента України.

Діяльність Президента України, не пов'язана з виконанням ним своїх повноважень, обмежується. Він не має права мати інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади чи в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю.

Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

2. Роль Президента України в державному апарату країни.

Повноваження Президента України зачіпають всі галузі влади і функції держави, що пояснюється його інтегруючою роллю в державному апарату:

1) у сфері забезпечення державного суверенітету України. Президент є Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил України, очолює Раду національної безпеки і оборони України, вносить у Верховну Раду України подання про оголошення стану війни і приймає рішення про використання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти України$

2) у сфері зовнішньої політики. Президент України представляє державу в міжнародних відносинах. Конкретний прояв цієї функції – керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, ведення переговорів, укладання міжнародних договорів, вирішення питання про визнання іноземних держав, призначення і звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, прийняття вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав;

3) у сфері внутрішньої політики. Президент України призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; підписує закони, прийняті Верховною Радою України; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

4) Президент України має повноваження щодо формування складу органів державної влади.

Зокрема:

- вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

- вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

- призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

- призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

- призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

- зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.

5) у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина. Президент України приймає рішення про надання громадянства України і припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; здійснює помилування;

6) крім того, Президент України має низку повноважень, що традиційно належать до прерогатив глави держави, а саме: присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги й інші вищі спеціальні звання і класні чини; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки і нагороджує ними.

Рішення, прийняті Президентом України, оформлюються підзаконними актами (указами і розпорядженнями).

3. Припинення повноважень Президента України.

Повноваження Президента України припиняються достроково в разі: відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 Конституції України виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.

4. Рада національної безпеки і оборони України як координаційний орган при Президентові України.

Відповідно до ст. 107 Конституції України та Закону України «Про раду національної безпеки і оборони України» при Президентові України існує координаційний орган з питань національної безпеки і оборони – Рада національної безпеки і оборони України.

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України, який формує її персональний склад.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про раду національної безпеки і оборони України» функціями Ради національної безпеки і оборони України є:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

5. Порядок проведення виборів Президента України.

Порядок проведення виборів Президента України регулюється Конституцією України та Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п'ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень.

Виборчий процес виборів Президента України включає такі етапи:

1) утворення територіальних виборчих округів;

2) утворення виборчих дільниць;

3) утворення окружних та дільничних виборчих комісій;

4) формування списків виборців, їх перевірка та уточнення;

5) висування та реєстрація кандидатів;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування у день виборів Президента України;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України.

У разі необхідності виборчий процес може включати також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів Президента України.

Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими та повторними.

Чергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Президента України.

Позачергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із достроковим припиненням повноважень Президента України у випадках, передбачених Конституцією України.

Повторні вибори Президента України проводяться у випадках:

1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано;

2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури.

Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України. Про призначення виборів Президента України Верховна Рада України приймає постанову.

Верховна Рада України приймає постанову про призначення чергових або позачергових виборів Президента України з підстав, визначених Конституцією України

Верховна Рада України приймає постанову про призначення повторних виборів Президента України на підставі подання Центральної виборчої комісії.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

Тема 8. Виконавча влада України

1. Система органів виконавчої влади України.

2. Правовий статус Кабінету Міністрів України.

3. Система центральних органів виконавчої влади.

4. Правовий статус місцевих державних адміністрацій.

5. Завдання і повноваження місцевих державних адміністрацій.

Після знайомства з темою Ви зможете:

· називати склад Кабінету Міністрів України; центральні і місцеві органи виконавчої влади;

· правильно застосовувати поняття та терміни Кабінет Міністрів України; Прем’єр-Міністр України; міністерство; місцеві державні адміністрації;

· описувати правовий статус Кабінет Міністрів України; процедуру призначення Прем’єр-Міністра України; підстави припинення повноважень Кабінету Міністрів України; порядок формування місцевих органів виконавчої влади;

· аналізувати текст VI розділу Конституції України;

· характеризувати повноваження Кабінету Міністрів України; повноваження місцевих органів виконавчої влади.

Рекомендована література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

3. Про регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лют. 2010 р. // Голос України. - 2010. - № 28. - С. 4-21.

6. Про судоустрій і статус судів: Закон України від 07.07.2010 р. № 2453 - VI. – Урядовий кур'єр. – 12.08.2010 р. – № 148.

7. Кравченко В. В. Конституційне право України: навч. посіб. / В. В. Кравченко. - К.: Атіка, 2000. - 320 с. - ISBN 966-7714-13-6.

1. Система органів виконавчої влади України.

Систему органів виконавчої влади України складають:

1.Кабінет Міністрів України;

2. Центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети (державні служби), відомства, центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом);

3. Місцеві органи виконавчої влади (державні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі).

Кабінет Міністрів України є вищім органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Така підконтрольність і підзвітність проявляється в тому, що Верховна Рада приймає рішення про схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, регулярно заслуховує звіт про її виконання.

Верховна Рада має право розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України і прийняти резолюцію недовіри йому.

⇐ Предыдущая 13 14 15 16 17 181920 21 22 Следующая ⇒

© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.