Оздоровча медицина спрямована на пошук і стимулювання захисних, адаптаційних механізмів організму, відновлення його ефективної самоорганізації.

Основою стратегії оздоровчої медицини виступає валеологія – теорія і практика формування, збереження і зміцнення здоров’я індивіда, предметом якої є індивідуальне здоров’я (механізми самоорганізації живої системи, можливостей керування ними) Здоров'я розглядається як більш широка категорія, порівняно з хворобою. Передхвороба і хвороба – конкретний стан здоров’я, коли рівень його знижений або наявний його дефект, а між здоров’ям і хворобою виділяються перехідні стани.

Мета оздоровчих заходів – це досягнення такого рівня здоров’я, вище якого не формуються ні ендогенні чинники ризику, ні патологія. Найважливіший феномен – “безпечний рівень” здоров’я, що дає можливість науково вирішувати проблеми первинної профілактики неінфекційних захворювань. З багатьох запропонованих на сьогодні моделей оцінки здоров’я за прямими показниками найінформативнішою виявилась модель здоров’я, яка характеризується енергопотенціалом біосистеми (Г.Л.Апанасенко і інші) і об’єктивно визначається.

Впливи, які використовуються у валеології, спрямовані на психіку (свідомий і підсвідомий рівні) і соматику. Процес повернення в “безпечну зону” здоров’я може визначатись як профілактика виникнення хвороби.

Слід зазначити, що крім добре відомих чинників ризику розвитку захворювання існує найбільш вагомий в загальній структурі ризик – душевний аспект. Психічний рівень організації людини як цілісної системи є провідним у зростанні показників захворюваності і смертності. Рекомендована авторами методика “третьої стратегії охорони здоров’я ” знаходиться на початковому етапі розвитку і має величезну перспективу в профілактиці здоров’я.

В програмі “Здоров’я нації” окреслено основні завдання щодо корінного удосконалення медичної галузі, де задекларовано пріоритет профілактики захворювань, який передбачає перенесення акценту на запобіжні та оздоровчі заходи, ранню діагностику, сприяння здоровому способу життя.

Відсутність тривалого забезпечення та державного підходу до розв’язання проблем здоров’я на тлі невідпрацьованої цілісної системи масової профілактики, гігієнічної культури та санітарно-освітньої роботи серед населення, управління діяльністю на всіх рівнях (у дитячих, шкільних, вищих навчальних закладах та на адміністративному рівні) формування і пропаганди здорового способу життя відповідними установами ускладнює практичне вирішення цих проблем. У зв’язку з цим необхідно:

- Відновити діяльність центрів здоров’я.

- Розробити комплексні програми, орієнтовані на престиж профілактики захворювань та зміцнення здоров’я.

- Налагодити профілактичне спостереження за особами з високим ступенем

ризику розвитку захворюваннята їх оздоровлення.

- Пропагувати здоровий спосіб життя згідно із стандартами якості медичної

допомоги.