Ушкодження хребта, причини, характерні ознаки, особливості надання допомоги, транспортування.

Ушкодження хребта виникають через надмірне згинання або розгинання, падіння з висоти, пірнання в неглибокому місці, під час авто катастроф і обвалів.

Найбільш небезпечними і важкими є переломи хребта. Залежно від локалізації розрізняють ушкодження шийного, поперекового і крижового відділів хребта. Є також ушкодження з повним порушенням провідності спинного мозку, частковим і без порушення. Спинний мозок може бути ушкоджений внаслідок удару й стискання гематомою, тяжких переломів дужок і тіл хребців зі зміщенням відламків і у випадку вогнепальних переломів. Ці ушкодження є типовими у випадку падіння з висоти та під час транспортних катастроф. Переломи можуть бути також відкритими і закритими.

Симптоми: 1. Сильний біль у ділянці перелому, який посилюється під час руху. Біль може мати оперізуючий характер, що є наслідком стискання нервових корінців.2.Під час дослідження виявляється локальна різка болісність, набряк і деформація хребта в ділянці перелому.3.Остистий відросток хребця, розміщеного вище від перелому, трохи виходить назад, нижче від нього палькується запалення. У разі переломовивихів хребет деформується більше.4.У разі компресійних переломів розвивається кіфоз, який є вираженішим внаслідок переломів грудної частини хребта. Хворий звичайно перебуває у вимушеному положенні, рухи і ураженому відділі хребта різко обмежені і болісні, мязи напружені.5.У разі ушкоджень спинного мозку стан хворого важкий, настає спинальний шок. Внаслідок порушення провідності спинного мозку розвивається втрата чутливості нижче від місця ушкодження, парези і паралічі, розлади функції тазових органів. Залежно від локалізації і характеру ушкодження (стискання, частковий або повний розрив) порушується чутливість і настають рухові розлади(парези, паралічі). У разі ушкодження поперекового і грудного відділів спинного мозку розвиваються паралічі нижніх кінцівок, у разі ушкодження шийного відділу розвиваються паралічі верхніх та нижніх кінцівок, тулуба (високий параліч), втрачається чутливість, порушується функція тазових органів. В разі ушкодження верхньошийного відділу імовірне настання смерті через ушкодження довгастого мозку та зупинку дихання і серця. Характерними є порушення акту дефекації (закрепи, парези кишок) і сечовипускання. Внаслідок затримки сечовипускання хворі потребують катетеризації. Рентгенологічне дослідження дає змогу уточнити локалізацію і характер перелому.

Невідкладну допомогу у разі ушкоджень хребта надають дуже обережно, щоб додатково не травмувати спинний мозок. Під час надання допомоги потерпілий розміщений в лежачому положенні, заборонено піднімати руки і ноги. Щоб тулуб не згинався і не сталося додаткового ушкодження спинного мозку, потерпілого транспортують на твердих ношах (дошка, двері) на спині, під плечі й голову підкладають мякі валики або подушки. За відсутності щита потерпілого кладуть на мякі ноші на живіт, під груди і голову підкладають мякі валики або подушки для розвантаження тіл хребців і полегшення дихання. І разі переломів шийного відділу хребта на шию накладають “комір” з вати і фанерну або драбинчасту шину. На відкриті переломи накладають асептичну повязку.