Мотивація: психологічний аналіз поняття. Мотивація потреб за Маслоу. Теорія Альдефера. Теорія Герцберга. Теорія Макклелланда.

Мотива́ ція (з лат. movere) — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

В управлінні мотива́ ція — це процес стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства. Мотивація необхідна для ефективного виконання прийнятих рішень і запланованих завдань.

У 40-вих роках американський вчений Девід Макклелланд із групою своїх колег зайнявся вивченням людських спонукань. Результати цих досліджень наштовхнули його на висновок: протягом життя людина засвоює певні основні мотиви, які можна розділити на три групи:

Мотивація досягнення (прагнення добитись найкращого вирішення складних проблем) – потреба в успішності;

Мотивація афіліації (потреба налагоджувати гарні стосунки із оточуючими людьми) – потреба у приналежності;

Мотивація влади (прагнення впливати на поведінку інших) – потреба у владі.

У 1960 р. Фредерик Герцберг і його співробітники провели своє власне дослідження людських потреб. Вони попросили робітників описати конкретні аспекти їхньої діяльності, що задовольняють або не задовольняють їх, а потім проаналізували результати опитуванння.

Фредерік Герцберг та група його послідовників у другій половині 40-х років 20 століття розробили ще одну модель мотивації, заснованої на потребах. Вона побудована на результатах соціологічного опитування широкого загалу інженерно-технічного персоналу. Пропонувалося дати відповідь на питання: " Коли (в яких ситуаціях) після виконання службових обов'язків ви відчували себе особливо добре та навпаки? " за результатами цих відповідей Герцберг побудував двофакторну теорію, у якій виділив дві категорії: гігієнічні чинники та мотивації:

Гігієнічними чинниками є:

політика організації та її втілення адміністрацією;

умови праці;

заробітна плата;

мікроклімат у колективі (міжособові стосунки з керівництвом, співробітниками та підлеглими);

рівень безпосереднього контролю за роботою.

Мотиваціями є:

успіх;

кар'єра (просування по службі);

визнання та схвалення результатів роботи;

ступінь делегування повноважень і відповідальності (якомога вища);

можливості творчого та професійного зростання.

Піраміда потреб Абрахама Маслоу — ієрархічна система потреб людини, складена американським психологом Абрахамом Маслоу.

Теорія потреб К. Альдерфера — одна з найбільш поширених змістовних теорій мотивації. Ці теорії описують структуру потреб, їх зміст, зв'язок з мотивацією людини до діяльності. Клейтон Підлогу Альдерфер (нар. 1940) — психолог з Єльського університету.

Альдерфер погоджується з теорією Маслоу. На думку Альдерфера, людей турбують тільки три потреби — потреба існувати (existence), потреба спілкуватися з іншими (relatedness) і потреба свого росту і розвитку (growth). Він стверджував, що ці три потреби аналогічні потребам, виділеним Маслоу. Потреба існувати аналогічна фізіологічної потреби. Потреба спілкуватися з іншими — потреба соціального типу. Потреба зростання — потреба в самореалізації, у повазі.

Клейтон Альдерфер стверджував, що сьогоднішні потреби можуть залишитися незадоволеними і через п'ять років, і тоді можна змінити орієнтири. Будучи молодою людиною, людина може прагнути стати президентом компанії. У зрілому віці він може вже не хотіти стати президентом, бо це забирає надто велику частину життя. Це вже інший погляд на потреби людини.

Альдерфер спробував встановити зв'язок між задоволенням потреб і їх активізацією і в результаті визначив наступні сім принципів:

1) Чим менш задоволені потреби існування (E), тим сильніше вони проявляються.

2) Чим слабкіше задоволені соціальні потреби (R), тим сильніше дія потреб існування (E).

3) Чим повніше задоволені потреби існування (E), тим активніше заявляють про себе соціальні потреби (R).

4) Чим менш задоволені соціальні потреби (R), тим більше посилюється їх дія.

5) Чим менше задоволені потреби особистісного зростання і самореалізації (G), тим сильніші стають соціальні потреби (R).

6) Чим повніше задоволені соціальні потреби (R), тим сильніше актуалізуються потреби особистісного зростання (G).

7) Чим менше задоволені потреби особистісного зростання (G), тим активніше вони проявляють себе. Чим більше задовольняється потреба в особистісному зростанні, тим сильніше вона стає. Таким чином Альдерфер показав, що порядок актуалізації потреб може бути іншим, ніж вказував Маслоу, і залежати не тільки від її місця в ієрархії, але від ступеня задоволення як цієї потреби, так і деяких інших потреб.