Поняття, роль та основні принципи економічної конкуренції

Лекція № 5

Державне регулювання господарської діяльності

Поняття, роль та основні принципи економічної конкуренції

Запровадження в економіку України ринкових форм господа­рювання зумовило розвиток конкуренції - неодмінного елемента ринку як основного його регулятора, що забезпечує поліпшення якості товарів, збільшення їх асортименту, зменшення ціни з ме­тою збільшення кола споживачів і відповідно — прибутку від реалі­зації товарів. В перекладі з латинської мови «конкуренція» означає зіштовхуватися, тобто суперництво у боротьбі за досягнення ре­зультатів будь-якої діяльності.

На ринку (в сфері господарювання) діє економічна конкурен­ція, роль якої проявляється через її функції:

регулюючу, що проявляється у встановленні таких правил гос­подарювання, що забезпечують виробництво необхідних для су­спільства товарів, робіт, послуг;

стимулюючу, що полягає у спонуканні учасників конкуренції вдосконалювати виробництво (щодо якості, ціни, кількості, асор­тименту товарів, робіт, послуг, запровадження новітніх техноло­гій) з метою збереження або збільшення своєї частки на ринку;

контрольно-сигналізаційну, основне спрямування якої полягає у здійсненні контролю учасників конкуренції над власним вироб­ництвом, його ефективністю та діяльністю своїх потенційних контр­агентів: відсутність попиту на власну продукцію, товари, роботи, послуги сигналізує про негаразди у власній діяльності та необхід­ність вдосконалення виробництва, а відсутність попиту на продук­цію потенційних контрагентів - про недоцільність встановлення з ними договірного зв'язку.

Основними учасниками ринкової конкуренції є виробники та споживачі, інтереси яких взаємопов'язані: виробники задовольня­ють свої інтереси щодо отримання прибутку від своєї діяльності за рахунок задоволення інтересів споживачів у товарах певного асор­тименту, відповідної якості та в необхідній кількості. Однак на ринку, попри юридичну рівність усіх учасників відповідних правовідно­син, реальні можливості щодо задоволення своїх інтересів мають економічно сильніші учасники. Відтак малі та середні виробники (підприємці), більшість споживачів опиняються в залежності від ставлення до них крупних виробників. Зловживання останніми своїми можливостями призводить до порушення законних інтересів інших виробників (щодо доступу на ринок та дотримання їх прав та врахування законних інтересів з боку конкурентів) та споживачів (щодо безпеки, кількості, асортименту, якості, ціни товарів).

Економічна конкуренція можлива лише за умов збалансовано­го поєднання приватних інтересів її учасників та публічних інтере­сів - щодо дотримання прав та законних інтересів споживачів, держави як організатора господарського життя в суспільстві, тери­торіальних громад щодо екологічної безпеки виробництва тощо.

Лише за цієї умови, що вимагає від усіх учасників ринкових відносин добросовісної поведінки у сфері господарювання, мож­лива реальна конкуренція і відповідно - її позитивний вплив на економіку і добробут громадян-споживачів. Проте частина учас­ників економічної конкуренції з метою отримання максимального рівня прибутків ігнорують і навіть грубо порушують права та за­конні інтереси інших осіб - як публічні, так і приватні (окремих учасників конкуренції).

Зазначена обставина зумовлює необхідність регулювання еконо­мічної конкуренції з подвійною метою: з одного боку, для стимулювання конкуренції як економічного регулятора господарського життя, а з іншого - для забезпечення її цивілізованості, тобто вра­хування публічних інтересів та законних інтересів окремих учасни­ків конкуренції від проявів недобросовісної конкуренції та монопо­лістичних зловживань. Подібне поєднання приватних та публічних інтересів спроможна здійснити лише держава завдяки наявності у неї владних повноважень, що забезпечують відповідний вплив на всіх учасників господарського життя в суспільстві.