Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття та загальні засади здійснення корпоративних прав






 

У Господарському кодексі України ціла глава (гл. 18) присвя­чена корпоративним правам. Відповідно до ст. 167 ГК, корпоратив­ні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомоч­ності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та установчими документами.

Корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації, отримує право на частку у її статутному фонді (майні). Комплекс корпоративних прав складний і включає такі їх види:

основні корпоративні права (притаманні учасникові будь-якої господарської організації) визначаються цим Кодексом та загаль­ними законами («Про господарські товариства» - ст. 10, «Про цінні папери і фондову біржу» — ст. 5;

спеціальні, наявність яких пов'язується з участю в суб'єкті гос­подарювання певної організаційно-правової форми або в госпо­дарській організації з певним видом виключної діяльності та за­кріплюється спеціальними законами;

локальні — передбачаються установчими документами конкрет­ної господарської організації з врахуванням специфіки корпорати­вних відносин, що складаються між нею та її засновниками і учас­никами.

Основні корпоративні права включають правомочності на участь суб'єкта цих прав в управління господарською організа­цією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) даної органі­зації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону. Прикладом спеціальних корпоративних прав може бути право учасника пов­ного товариства на участь у безпосередньому веденні справ това­риства (ст. 68 Закону «Про господарські товариства») або сукуп­ність прав засновників/акціонерів фондової біржі, пов'язаних з їх додатковим статусом - членів біржі (статті 33, 34, 36 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»).

Локальними корпоративними правами зазвичай є дистрибуції (переваги), що надаються учасникам господарської організації відповідно до її установчих та внутрішніх документів (право на отримання продукції/робіт/послуг даної організації за пільговими цінами; право на користування соціальною інфраструктурою гос­подарської організації та ін.).

За загальним правилом, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Однак про своєрідний виняток з цього правила свідчить вимога (ч. 7 ст. 80 ГК) щодо обов'язкової наявності в учасників повного товариства та повних учасників ко-мандитного товариства, які в межах («під дахом») товариства спі­льно здійснюють підприємницьку діяльність, статусу зареєстрова­ного суб'єкта підприємництва.

Кодекс закріплює можливість встановлення на рівні закону обмежень для певних категорій осіб щодо володіння корпоратив­ними правами та/або їх здійснення (наприклад, учасники повного товариства та повні учасники командитного не можуть конкурува­ти з товариством) - ст. 70 Закону «Про господарські товариства».

Корпоративними правами, за загальним правилом, можуть воло­діти будь-які особи, що мають відповідний обсяг право- і дієздатнос­ті, в т. ч. суб'єкти господарювання, громадяни, юридичні особи, дер­жава, територіальні громади. Порядок здійснення корпоративних прав визначається на рівні закону (відповідними положеннями ГК, ЦК, законів «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фон­дову біржу» та низки спеціальних законів, що закріплюють особли­вості правового становища господарських товариств з виключним предметом діяльності - банківської, страхової, спільного інвестуван­ня). Це відповідає вимогам Конституції (ст. 92) щодо регулювання відносин власності та основних засад підприємництва у формі нор­мативно-правового акта вищої юридичної сили. Проте до прийняття спеціального закону про підприємства та організації публічних (дер­жавної та комунальної) форм власності порядок здійснення корпора­тивних прав держави регулюється ГК (статті 167-172, що містять за­гальні положення) та постановами Кабінету Міністрів України.

Правовий режим державних корпоративних корпоративних прав полягає у такому:

І. Реалізація цих прав покладається на визначені законом цент­ральні органи виконавчої влади (ік представників) та уповноваже­них осіб в порядку, встановленому Урядом. Центральними органа­ми виконавчої влади є міністерства, відомства та інші підпорядко­вані Кабінету Міністрів України органи (їх правове становище регулюється загальним Положенням про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затвердженим Ука­зом Президента України від 12.03.1996 р., та спеціальними - щодо певного міністерства, відомства тощо).

Повноваження центральних органів виконавчої влади та упов­новажених осіб полягають у здійсненні сукупності пправомочнос-тей щодо:

участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв), що належать державі у статутному фонді (майні) цієї організації;

ведення реєстру державних корпоративних прав згідно із встановленим Кабінетом Міністрів України порядком (стосується лише центрального органу виконавчої влади, визначеного Урядом);

проведення оцінки державних корпоративних прав відповід­но до встановленої методики;

контролю за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав.

Уповноваженою на управління державними корпоративними правами є особа (фізична або юридична), яка у встановленому по­рядку визнана переможцем конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоратив­ними правами та уклала (на підставі Типового) договір доручення на здійснення зазначених функцій.

Визначення особи (відповідного органу виконавчої влади чи уповноваженої особи), яка має здійснювати правомочності з управління корпоративними правами держави, відбувається за критеріями, що визначаються ГК та іншими законами. Так, покла­дення зазначених правомочностей безпосередньо на відповідний орган виконавчої влади здійснюється у разі, якщо:

частка держави у статутному фонді господарської організації становить 100% часток/акцій (це, так звані, державні/національні акціонерні товариства чи холдингові компанії);

суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпо­ративні права держави, залучений до участі в державних та регіо­нальних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України;

- не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи че­рез відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;

- в інших випадках, передбачених законом.

Управління державними корпоративними правами держави по­кладається у встановленому порядку на уповноважену особу, якщо відсутні вищезазначені обставини.

Порядок передачі повноважень щодо управління державни­ми корпоративними правами уповноваженій особі (в т. ч. умови, завдання, обсяг правомочностей, істотні умови договору доручення, юридична відповідальність за невиконання чи неналежне вико­нання договірних зобов'язань) визначаються Кабінетом Міністрів України.

II.Корпоративні права держави та активи суб'єктів господарю­вання, у статутному фонді яких визначено частку держави, підля­гають оцінці за встановленою Урядом методикою (Методика оцін­
ки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554).

Визначення уповноваженої особи з управління корпоратив­ними правами держави здійснюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 Порядку проведення конкурсу з визначення уповноваженої
особи на виконання функцій з управління державними корпоратив­ними правами. Крім того, це питання регулюється низкою відом­чих нормативно-правових актів, серед яких: Положення про кон­курсну комісію з відбору уповноважених осіб на виконання функцій управління державними корпоративними правами, затверджене наказом ФДМУ від 18 травня 2000 р. № 1014; Типовий договір до­ручення на здійснення уповноваженою особою функцій з управ­ління державними корпоративними правами та Типовий договір доручення на виконання функцій управління пакетом акцій, що належить державі, затверджені наказами ФДМУ відповідно - від
18 травня 2000 р. № 1014 та від 24 травня 2000 р. № 1065.

Реєстрація корпоративних прав держави в спеціальному ре­єстрі, який формує та веде центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення необ­хідних заходів з управління корпоративними правами держави, ко­ординації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері та надан­ня необхідних відомостей іншим органам державної влади. Поло­ження про реєстр державних корпоративних прав, затверджене наказом Національного агентства України з управління державни­ми корпоративними правами від 14 травня 1999 р. № 72, визна­чає: поняття Реєстру державних корпоративних прав; мету та форму його ведення; підстави реєстрації; перелік інформації, що вноситься до Реєстру; підстави і порядок виключення з Реєстру.

Управління корпоративними правами територіальних громад має певну специфіку. Це стосується, зокрема, суб'єкта корпоратив­них прав - територіальної громади, від імені якої діє відповідна рада народних депутатів, а в межах наданих останньою повнова­жень - виконком відповідної ради.

Управління корпоративними правами інших осіб (суб'єктів гос­подарювання, фізичних та юридичних осіб) здійснюється відповід­но до законодавства про господарські товариства, про цінні папери.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.