Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

Господарське законодавство становить нормативну основу гос­подарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Господарське законодавство — це сукупність нормативно-правових актів та правових норм,

які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівництва

(в т. ч. організації) такою діяльністю. Господарському законодавству України притаманна низка

ха­рактерних ознак:

· значна розгалуженість і наявність великої кількості норма­тивних актів; цьому є об'єктивні (динамізм і складність господар­ського життя і відповідно — правового регулювання) та суб'єктивні(недостатня увага до упорядкування господарського законодавствата численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потре­бує спеціального правового забезпечення) причини;

· перевага в господарському законодавстві комплексних нор­мативних актів, що містять норми різних галузей права (госпо­дарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які стосу­ються одного предмета правового регулювання - страхування (За­кон «Про страхування»), інвестування (Закон «Про кооперацію»), господарських товариств (Закон України «Про господарські
товариства») та ін.;

· кодифікованість господарського законодавства, єдиним стриж­нем якого є прийнятий 16 січня 2003 р. Господарський кодекс Укра­їни, розроблений відповідно до Концепції судово-правової реформив Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України від28.04.1992 р. (набув чинності з 01.01.2004 р. одночасно з новим Ци­вільним кодексом України); Господарський кодекс визначає основи
господарювання, яке базується на різноманітності суб'єктів госпо­дарювання різних форм власності та має на меті утвердження опти­мального суспільного господарського порядку у сфері національ­ної економіки; складається з 9 розділів:

· І - основні засади госпо­дарської діяльності;

· II - суб'єкти господарювання;

· III - майноваоснова господарювання;

· IV - господарські зобов'язання;

· V - відповідальність за правопорушення у сфері господарювання;

· VI - особ­ливості правового регулювання в окремих галузях господарювання;

· VII - зовнішньоекономічна діяльність;

· VIII - спеціальні режими господарювання;

· IX — прикінцеві положення.

· Господарський ко­декс України має на меті забезпечити зростання ділової активностісуб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальнуспрямованість відповідно до вимог Конституції України, утверди­ти суспільний господарський порядок в економічній системі Укра­їни, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами;

· наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії — відомчих, регіональних, локальних;

· відомчі забезпечують специфіку правового регу­лювання господарських відносин в окремих галузях та сферах економіки, мають відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і, як правило, набувають чинності з дня державної реєстрації в Міністерстві юстиції України згідно з Указом Прези­дента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстра­цію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів дер­жавної виконавчої влади», Порядком скасування рішень про дер­жавну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженим нака­зом Міністерства юстиції України від 29.01.1999 р. № 54/3347.

Наявність зазначених рис зумовлена специфікою сфери госпо­дарювання, що характеризується високим ступенем складності та багатоманітністю відносин, що в ній виникають, а відтак - прита­манні законодавству, яке регулює цю сферу не лише в Україні, а й в інших державах.

Поряд з цими рисами вітчизняному господарському законодав­ству притаманні тимчасові риси, зумовлені трансформаційними процесами у сфері економіки — від планово-розподільчих до пере­важно ринкових засад господарювання. Такими тимчасовими ри­сами, що віддзеркалюють перехідний характер господарського за­конодавства України, є:

1)наявність у господарському законодавстві України норма­тивних актів вже неіснуючої держави - СРСР (Положення пропоставки продукції науково-технічного призначення та Положення
про поставки товарів народного споживання, затверджені поста­новою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. та ін.), що за­стосовуються за умов, визначених Постановою Верховної Ради
України від 12.09.1991 р. «Про порядок тимчасової дії на територіїУкраїни окремих актів законодавства СРСР»; з набуттям чин­ності Цивільним та Господарським кодексами України (тобто з
01.01.2004 р.) більшість таких актів або їх положень втратила своючинність);

2)наявність у господарському законодавстві дореформених нормативних актів (вищезгаданих положень про поставки та ін.) інормативних актів, що відповідають Концепції переходу Україн­ської РСР до ринкової економіки (схвалена Верховною РадоюУкраїнської РСР 01.11.1990 р. і, відповідно, - забезпечують розви­ток ринкових відносин та їх соціальну

орієнтацію (ГК і ЦК України, закони «Про режим іноземного інвестування» - 10.07.2003 р.,

«Про кооперацію» - 10.07.2003 р. та ін.);

3) стрімкість прийняття актів законодавства, що зумовлено об'єктивними чинниками (змінами у

сфері господарювання, пов'я­заними із запровадженням та розвитком ринкових відносин, а та­кож

суб'єктивними причинами (лобіювання політичними силами прийняття окремих законів без дотримання під

час їх розробки та прийняття основних правил юридичної техніки, яка застосовується з метою уникнення

нових колізій, неадекватного регулювання, по­рушення балансу приватних і публічних інтересів тощо).

Все це переконує у тому, що господарському законодавству України (як законодавству перехідного періоду - від планово-роз­подільчої економіки до соціально спрямованої ринкової) прита­манні риси, що свідчать про недоліки правового регулювання, на-еред: наявність застарілих положень, прогалин, колізійних норм, надмірно велика кількість нормативно-правових актів. Своєю чергою, численні вади господарського законодавства зумовлюють необхідність його вдосконалення.