Створення форм

ВСТУП

В умовах глобалізації суспільства вирішення завдань підготовки економістів вимагає кваліфікованого володіння сучасним програмним забезпеченням. З цією метою студенти в процесі навчання в університеті проходять навчальну практику з інформатики.

У кожному вузі України передбачено проходження студентами практики, яка є обов’язковим складовим елементом підготовки будь-якого спеціаліста. Під час проходження практики студент закріплює здобуті знання і навички, отримуючи практичний досвід роботи в реальних економічних умовах.
Студент може мати досконалі теоретичні знання, але може розгубитися в ситуації, коли виникне необхідність прийняти рішення в реальних економічних умовах. Тому необхідно забезпечувати студентам змогу пройти практику ще під час навчання у вузі, для того, щоб спробувати себе не тільки в ролі теоретика, але й практика.
Навчальна практика для студентів спеціальності «Фінанси і кредит» є невід'ємною складовою частиною процесу їх професійної підготовки і проводиться на сучасних підприємствах та організаціях, оснащених відповідним апаратним та програмним забезпеченням комп'ютерних систем та мереж. Адже сучасного економіста неможливо уявити без комп’ютера та Інтернету.
Але оскільки ми ще тільки на першому курсі, то проходимо практику у себе в університеті.
Навчальна практика передбачає отримання необхідного обсягу практичних знань та умінь відповідно до кваліфікаційного рівня економіста-фінансиста.
Метою практики для студентів нашої спеціальності є поглиблення, закріплення та доповнення одержаних теоретичних знань з курсу “Інформатика”, набуття навиків практичної роботи з великими масивами економічної інформації, розвиток навичок самостійного опрацювання конструкцій систем обробки даних, набуття досвіду роботи з програмним забезпеченням опрацювання економічної інформації.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ З БАЗАМИ ДАНИХ БАЗАМИ ДАНИХ.

1.1. Загальна характеристика міжкафедральної лабораторії ЕОМ економічного факультету

Одним із перших в ЛНУ, де створено було обчислювальну лабораторію, був економічний факультет. Необхідно зауважити, що економічний факультет був одним із небагатьох в ЛНУ, де функціонували обчислювальні комплекси на базі ЕОМ типу СМ. На той час це була найпередовіша обчислювальна техніка у своєму класі. Вона давала змогу обчислювати різноманітні задачі в реальному масштабі часу. А для багатокористувацького режиму роботи застосовувалась процедура розподілу часу між користувачами. Використання діалогового режиму роботи сприяло усвідомленню студентами, які працювали з комплексом, суті обчислювальних процесів, що відбуваються в ЕОМ.

З кожним роком кількість ПК у лабораторії збільшувалась. Посприяла цьому, зокрема, меценатська допомога громадянина США українського походження п. Григорія Малиновського. За його кошт у 1995 році у США придбали більше двадцяти ПК та іншого обладнання, які передали як дарунок економічному факультету ЛНУ. Серед подарованих ПК було кілька комп’ютерів нового, на той час, покоління, створених на базі процесора Intel 80386. Один з них використовували як сервер локальної комп’ютерної мережі (ЛКМ) типу ARCnet, яка функціонувала у лабораторії у 1995-1997 роки. До складу мережі, окрім сервера, входило п’ять робочих станцій – ПК типу IBM PC/ХT.

У 1996 році в міжкафедральній лабораторії ЕОМ створили перший сегмент ЛКМ типу Ethernet. Сервером цієї мережі став ПК, створений на базі процесора Intel Pentium, а дев’ять робочих станцій були реалізовані на бездискових ПК, створених на базі процесора Intel 80486.

Поступове збільшення кількості ПК дало змогу збільшити кількість навчальних класів у міжкафедральній лабораторії ЕОМ до п’яти (нині це кімнати 001, 200, 211, 212, 300). Усі ці ПК згодом (1997-2004) під’єднали до модернізованої ЛКМ. Крім того, до ЛКМ лабораторії інтегрували ПК, які знаходилися на кафедрах й інших структурних підрозділах економічного факультету (1999). Отже, міжкафедральна лабораторія ЕОМ фактично стала об’єднуючим обчислювальним центром, який забезпечує комп’ютерну комунікацію в межах усього факультету. Це стало передумовою створення загальнофакультетської інформаційної системи та організації доступу користувачів ПК економічного факультету до світових електронних інформаційних ресурсів.

Масове використання ресурсів Інтернету на економічному факультеті ЛНУ почалося у 1999 році, після реалізації проекту «Фахова діяльність економіста та Інтернет». Його співфінансував Міжнародний фонд «Відродження». В рамках цього проекту, зокрема, до ЛКМ міжкафедральної лабораторії ЕОМ під’єднали сервер-маршрутизатор, який забезпечував взаємодію ПК, що входили до складу ЛКМ, з вузлами зв’язку з ресурсами провайдерів Інтернету. Один з таких вузлів розмішувався у будівлі Львівського обласного управління статистики, а інший – в ІОЦ ЛНУ.

Парк ПК в лабораторії оновлювали відповідно до появи нових поколінь на ринку. Навчальні класи обладнували такими основними моделями: ІВМ РС/АТ (1990), ІВМ РС/ХТ (1991-94), ПК на базі Intel 80386 (1995), Intel 80486/DX4 (1996), Pentium (1996-1998), AMD K6-2, Pentium-Celeron та Pentium III (1999-2003), Pentium 4 (2002-2006), Pentium Dual-Core (2010-2012). У 2004 році в лабораторії з’явився перший ноутбук. У 2007 році до ЛКМ економічного факультету під’єднали надпотужний корпоративний сервер Dell PE2950.

обладнанням ІОЦ ЛНУ здійснюють через оптоволоконний кабель.

У 2012 році у корпусі факультету активізовано мережу Wi-Fi.

Сьогодні ЛКМ економічного факультету об’єднує більше 150 ПК, а також кілька різнотипних серверів. Її елементи розміщені не лише у структурних підрозділах факультету, але й тих загальноуніверситетських підрозділах, які територіально розміщені у його корпусі. Це дає змогу протягом року користуватися послугами комп’ютерних мереж кільком тисячам студентів і слухачів, викладачів і працівників ЛНУ.

Застосування протягом усього існування міжкафедральної лабораторії ЕОМ економічного факультету різних комп’ютерних і мережних технологій вимагало використовувати різноманітне програмне забезпечення. Найбільш вагомим чинником, що визначав застосування у навчальному процесі та наукових дослідженнях того чи іншого комплексу прикладних програм і систем програмування, був вибір певного операційного середовища.

1.2. Формулювання індивідуального завдання

У моєму індивідуальному завданні відомі дані про тестування студентів: шифр студента; факультет; курс; група; прізвище, ім’я студента; код тесту;

назва теми; дисципліна; максимальний бал; набраний бал.

В цьому завданні потрібно по кожному студенту визначити відхилення набраного ним бала по тесту від максимально можливого. Результат упорядкувати по темах тестування, факультетах, курсах, групах і прізвищах студентів. Видати підсумковий запит, що містить назву теми і середній бал тестування по темі. По запиту з клавіатури видати інформацію про заданого студента і всі тести, які він складав.

Для цього завдання потрібно створити базу даних вказаної проблемної сфери. Після цього описати структуру реляційної бази даних за допомогою таблиць. Побудувавши таблиці встановити зв’язки між ними та вказати первинні ключі. На основі таблиць побудувати запити. Результати розрахунків потрібно представити у вигляді форм. Підсумкову відомість видати у вигляді звіту.

1.3. Основні поняття бази даних Microsoft Access

База даних — це засіб збирання й впорядкування даних. Бази даних можуть містити відомості про людей, товари, замовлення тощо. Багато баз даних починаються як список у текстовому редакторі або електронній таблиці. У разі збільшення розміру списку в даних починають з’являтися зайві або невідповідні елементи. Стає важко розуміти дані у формі списку, а способи пошуку та витягування наборів даних для перегляду є обмеженими. Коли ці проблеми починають з’являтися, слід перенести дані до бази даних, створеної за допомогою системи управління базами даних (СУБД), наприклад Office Access 2010.

Комп’ютерна база даних — це контейнер об’єктів. Одна база даних може містити кілька таблиць. Наприклад, система відстеження інвентарного списку, яка використовує три таблиці, — це не три бази даних, а одна база даних із трьома таблицями. Якщо не було визначено, що потрібно використовувати дані або код з іншого джерела, база даних Access зберігає таблиці в одному файлі, разом з іншими об’єктами, наприклад формами, звітами, макросами та модулями. Бази даних, створені у форматі Access 2010 або 2007, мають розширення імені файлу.accdb, а бази даних, створені в попередніх форматах Access, мають розширення імені файлу.mdb.

За допомогою програми Access можна:

Ø додавати нові дані до бази даних, наприклад новий предмет до інвентарного списку;

Ø редагувати наявні дані бази даних, наприклад змінювати поточне розташування предмета;

Ø видаляти відомості, якщо, наприклад, предмет було продано або списано;

Ø впорядковувати та переглядати дані різними способами;

Ø спільно користуватися даними з іншими користувачами за допомогою звітів, повідомлень електронної пошти, інтрамережі або Інтернету.

Частини бази даних Access:

1. Таблиці
2. Форми
3. Звіти
4. Запити

1. Таблиці

Таблиця бази даних схожа на електронну таблицю, в якій дані зберігаються в рядках і стовпцях. В результаті зазвичай досить легко імпортувати електронну таблицю до таблиці бази даних. Головна відмінність між збереженням даних в електронній таблиці та базі даних — це спосіб упорядкування даних.

Щоб забезпечити максимальну гнучкість бази даних, дані необхідно впорядкувати в таблицях, щоб позбутися зайвих елементів. Наприклад, якщо потрібно зберігати дані про працівників, відомості про кожного працівника необхідно один раз ввести в таблиці, яка настроєна лише для розміщення даних про працівників. Цей процес називається оптимізацією.

Кожний рядок у таблиці називається записом. Записи — це місце розташування окремих елементів даних. кожний запис складається з одного або кількох полів. Поля відповідають стовпцям у таблиці. Наприклад, можна створити таблицю «Працівники», де кожний запис (рядок) зберігає відомості про окремого працівника, а кожне поле (стовпець) містить власний тип даних, наприклад ім’я, прізвище, адресу тощо. Поля мають містити певний тип даних: текст, дату або час, число або інший тип.

Ще один спосіб опису записів і полів: уявіть старий картковий каталог у бібліотеці. Кожна картка у ящику відповідає запису бази даних. кожний елемент даних на окремій картці (автор, назва тощо) відповідає полю бази даних.

2. Форми

Форми іноді називаються «екранами вводу даних». Це інтерфейси, які використовуються під час роботи з даними, тому вони часто містять кнопки для виконання різних команд. Можна створити базу даних без використання форм, просто редагуючи дані в таблицях даних. Проте більшість користувачів баз даних використовують форми для перегляду, введення та редагування даних у таблицях.

Форми пропонують простий у використанні формат роботи з даними, крім того, до них можна також додавати функціональні елементи, наприклад кнопки. Ці кнопки можна настроїти для визначення даних, що відображатимуться у формі, відкриття інших форм або звітів та для виконання низки інших завдань. Наприклад, є форма «Форма клієнта», у якій виконується робота з даними клієнта. Форма клієнта може містити кнопку, яка відкриває форму замовлення, де можна ввести нове замовлення цього клієнта.

Форми також дають змогу керувати способом взаємодії інших користувачів із даними бази даних. Наприклад, можна створити форму, яка відображає лише певні поля та дозволяє виконувати лише певні операції. Це допомагає захистити дані та забезпечує належне введення даних.

3. Звіти

Звіти використовуються для зведення та представлення даних у таблицях. Звіт зазвичай відповідає на певне питання, наприклад «Яку суму було отримано від кожного клієнта цього року?» або «У яких містах розташовані наші клієнти?». кожний звіт можна відформатувати таким чином, щоб він представляв дані найбільш зрозумілим способом.

Звіт можна запустити будь-коли, і він завжди відображатиме поточні дані в базі даних. Звіти зазвичай мають формат для друку, але їх також можна переглядати на екрані, експортувати до іншої програми або надсилати електронною поштою.

4. Запити

Запити — це справжні робочі коники бази даних, які можуть виконувати багато різних функцій. Їх найпоширеніша функція — отримання певних даних із таблиць. Дані, які потрібно переглянути, зазвичай розташовані в кількох таблицях, і запити дають змогу переглянути їх в одній таблиці даних. Також, оскільки зазвичай не потрібно бачити всі записи одночасно, запити дозволяють додавати критерії для «фільтрування» даних, щоб переглядати лише потрібні записи. Запити часто виконують роль джерела записів для форм і звітів.

Певні запити є «оновлюваними», тобто дані в базових таблицях можна редагувати за допомогою таблиці даних запиту. Якщо дії виконуються з оновлюваним запитом, слід пам’ятати, що зміни насправді виконуються в таблицях, а не лише в таблиці даних запиту.

Запити поділяються на дві основні групи: запити на вибірку і запити на дію. Запит на вибірку просто отримує дані й робить їх доступними для використання. Результати запиту можна переглянути на екрані, роздрукувати або скопіювати до буфера обміну. Або можна використати результат запиту як джерело записів для форми чи звіту.

Запит на змінення, згідно з назвою, виконує з даними певне завдання. Запити на змінення можна використовувати для створення нових таблиць, додавання даних до наявних таблиць, оновлення або видалення даних.

РОЗДІЛ 2. ОПИС ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

2.1. Створення таблиці та задання первинних ключів

Дані, які записані в моєму індивідуальному завданні я поділила на три таблиці: «Студенти», «Текст» та «Бали». В таблиці «Студенти» я ввела такі поля: шифр студента, факультет, курс, група, прізвище, ім’я студента. Для кожного поля я ввела необхідний тип даних. У таблиці «Текст» є такі поля: код тексту, назва теми, дисципліна. Третя таблиця – це «Бали». В ній є поля – шифр студента, код тексту, максимальний бал, набраний бал. Поля шифр студента та код тексту є ключовими у всіх таблицях. Шифр студента в таблиці «Студенти», код тексту в таблиці «Текст».

Ці всі дані я вводила в режимі конструктора. Переключивши на режим таблиці я занесла конкретні дані в таблиці.

2.2. Встановлення зв’язків між таблицями

Щоб ці три таблиці утворювали базу даних потрібно встановити зв’язки між ними. На вкладці Робота з базами даних натискаємо Схеми даних. Після цього вибираємо всі наші таблиці. В таблиці «Студенти» вибираємо поле шифр студента і з’єднуємо з полем шифр таблиці «Бали». В таблиці «Текст» вибираємо поле код тексту і з’єднуємо з полем код тексту таблиці «Бали».

2.3. Створення запитів

Перший мій запит «Відхилення набраного бала від максимального» показував прізвище, ім’я кожного студента, теми тестів які відповідний студент здавав і відхилення набраного бала по тесту кожним студентом від максимально можливого. Цю відомість я повинна була упорядкувати по темах тестування, факультетах, курсах, групах і прізвищах студентів.

Щоб створити цей запит я натискала на вкладці Створити Конструктор запитів і вибирала таблиці «Студенти» і «Тести». Після цього внизу екрану я вибирала потрібні мені таблиці і поля. З таблиці «Студенти» я обрала поля Прізвище, ім’я студента, Факультет, Курс, Група, а з таблиці «Тести» поле Назва теми. Знизу під полями прізвище, факультет, курс, група я вибрала вкладку Сортування і натиснула за зростанням. Під полями факультет, курс, група я забрала галочку з вкладки Відображення, щоб ці поля не відображались в звіті. Щоб порахувати відхилення набраних балів від максимальних я поставила курсор у вільне праве поле, назвала це поле «Відхилення» і при допомозі контекстного меню вибрала дію Побудувати. У вікні Побудовник виразів записала формулу: Відхилення: [Бали]! [Максимальний бал]-[Бали]! [Набраний бал]. Натиснула Ок, і запустила мій запит. Ось як він виглядає:

(Мал.1)

Другий запит «Середній бал по кожній темі» показував назву кожної теми та середній набраний бал по ній.

Щоб створити цей запит я натискала на вкладці Створити Конструктор запитів і вибирала таблиці «Тести» і «Бали». Після цього внизу екрану я вибирала потрібні мені таблиці і поля. З таблиці «Тести» я вибрала поле Назва теми, з таблиці «Бали» - поле Набраний бал. За допомогою контекстного меню я вибрала команду Підсумки, після чого в вкладці «Групування за» в полі Набраний бал я обрала функцію «середнє». Потім я натиснула Запуск. І мій запит готовий. Він виглядає так:

(Мал.2)

Третій мій запит «Інформація про студента» є запитом з клавіатури. Тобто коли я його включатиму в мене повинно вискочити вікно в якому я повинна ввести прізвище ім’я студента, а натиснувши «Ок» в мене повинна показатися інформація про цього студента і усі тести, які він складав.

Щоб створити цей запит я натискала на вкладці Створити Конструктор запитів і вибрала таблиці «Студенти» і «Тести». Після цього внизу екрану я вибирала потрібні мені таблиці і поля. З таблиці «Студенти» я вибрала поля Прізвище, Факультет, Курс, Група, а з таблиці «Тести» поле Назва теми.Внизу екрану на вкладці Критерії під полем Прізвище, ім’я студента я записала [Назва студента]. Потім я натиснула Запуск. І мій запит готовий. Він виглядає так:

(Мал.3)

Створення форм

Я створила форму на основі таблиці «Студенти». Щоб створити форму на вкладці створити тиснула Майстер форм. Далі додавала поля Прізвище, ім’я студента, Факультет, Курс, Група з таблиці «Студенти», далі обрала табличний вигляд для моєї форми і програма створила відповідну форму, де є інформація про кожного студента:

(Мал.4)

2.5. Створення звітів

У моєму завданні мені потрібно було створити звіт про назву теми і середній бал по даній темі.

Звіт «Середній бал по кожній темі» це інформація про назви тем тестування студентів і середній бал по кожній темі. Я створила цей звіт на основі запиту «Середній бал по кожній темі». На вкладці Звіти я натиснула Звіт і мені автоматично створило звіт, який дав мені інформацію про назви усіх тем, і відповідний середній бал по кожній з них.

Ось як виглядає мій звіт:

(Мал.5)

РОЗДІЛ 3. ОПИС ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

В ході виконання практичного завдання в мене було створено три запити, одна форма і один звіт:

Перший запит «Відхилення набраного бала від максимального» показує прізвище, ім’я кожного студента, назви тем тестування, які він здавав та відхилення набраного за ці тести балів від максимально можливих (Мал.1).

Другий запит «Середній бал по кожній темі» показує назви усіх тем тестування і середні набрані бали за них (Мал.2).

Третій запит «Інформація про студента» по запиту з клавіатури виводить інформацію про заданого студента і всі тести, які він складав (Мал.3).

Форма «Студенти» є відображенням інформації про студента, а саме: прізвища, ім’я студента, факультету, курсу, групи (Мал.4).

Звіт «Середній бал по кожній темі» є відображенням запиту «Середній бал по кожній темі». Він показує назви усіх тем тестування і середні набрані бали за них (Мал.5).