Основні осі та площини тіла людини. анатомічна термінологія.

Вихідним положенням тіла в анатомії вважають вертикальне, коли ноги зімкнуті, руки опущені і обернені долонями вперед. Відповідно до цього положення умовно виділяють три прощини, розмішені у взаємоперпендикулярних напрямках. Сагітальна (стріла) –площина, розміщена вертикально, і проходить спереду назад. Сагітальна площина, яка ділить тіло на дві рівні частини- праву і ліву, називається серединною, або медіальною площиною. Фронтальна(лоб)-площина, розміщена вертикально і перпендикулярно сагітальній площині. Горизонтальна площина розміщена перпендикулярно двом попереднім і розділяє тіло на верхню і нижню частини. Ці три прощини можуть. Бути проведені через будь-яку точку тіла, кількість площин є довільною. Відповідно до площини виділяють осі тіла: вертикальна вісь напрямлена вздовж тіла, фронтальна-справа на ліво, сагітальна – спереду назад або навпаки.

11. розвиток нервової тканини.
Значення нервової тканини в організмі визначається основними властивостями нервових клітин (нейронів, нейроцитів) сприймати подразнення, приходити в стан збудження, виробляти імпульс і передавати його. Нервова тканина здійснює регуляцію діяльності тканин і органів, їх взаємозв'язок та зв'язок із навколишнім середовищем. Нервова тканина складається з нейроцитів, що виконують специфічну функцію, і нейроглії, що забезпечує існування і специфічну функцію нервових клітин і здійснює опорну, трофічну, розмежувальну, секреторну та захисну функції. Особливістю нервової тканини є повна відсутність міжклітинної речовини. Нервова тканина розвивається із дорсального потовщення ектодерми - нервової пластинки. Краю пластинки потовщуються і піднімають як нервові валики, між ними утворюється нервовий жолобок. Потім нервові валики зближуються і зливаються, при цьому нервова пластинка замикається в нервову трубку і відокремлюється від лежачої над нею епідермальної ектодерми. Частина клітин нервової пластинки розташовується між епідермальної ектодерми і нервової трубкою, у вигляді пухкого скупчення клітин - нервовий гребінь. Клітини гребеня головного відділу беруть участь у формуванні ядер черепних нервів, другим джерелом розвитку яких є нейральні плакоди. У туловищном відділі клітини гребеня розпадаються на два потоки клітин. Один з них, поверхневий, поширюється між ектодерми і мезодерми і дає початок пігментним кліткам шкіри. Інший направляється вглиб і вентрально, проходячи між сомітов і нервової трубкою, а також між мезенхімних клітинами, які виселяються з сомита. З цих клітин формуються нейрони спинальних гангліїв і гангліїв автономної нервової системи, а також нейроглії - леммоціти. Нервова трубка на ранніх стадіях ембріогенезу являє собою багаторядний нейроепітелія, представлений вентрикулярна і нейроепителиальние клітинами. Морфологічно подібні, вентрикулярні клітини неоднорідні за здатності до диференціювання в різні типи клітин зрілої нервової тканини. Частина з них дає початок нейробластів, інша гліальні клітини: Епендімоціти, астроцитам і олігодендрогліоцітам. Гліальні клітини на протязі всього свого життя, у відмінності від нейроцитів, зберігають високу проліферативну активність. У міру диференціювання нейробластів змінюється субмікроскопічних будова його ядра і цитоплазми. У ядрі виникають ділянки різної електронної щільності у вигляді зерен і ниток. У цитоплазмі виявляються у великій кількості канальці та цистерни ендоплазматичної мережі, зменшується кількість вільних рибосом і полісом, гарного розвитку досягає комплекс Гольджі. Специфічною ознакою почалася спеціалізації нервових клітин слід вважати появу в їх цитоплазмі тонких фібрил - пучків нейрофиламентов і мікротрубочок. Кількість нейрофиламентов в процесі спеціалізації збільшується. Тіло нейробластів поступово набуває грушоподібної форми, а від його загостреного кінця починає розвиватися отростокаксон. Пізніше диференціюються інші отросткідендріти. Нейробласти перетворюються на зрілі нервові клітини - нейрони. Між нейронами встановлюються синаптичні контакти.