Обєкти та види обшуку.

Обшуки можна класифікувати за видами залежно від:

1) виду злочину;

2) етапу розслідування;

3) принципу повторності;

4) принципу одночасності (груповий і одночасний);

5) характеру об’єктів обшуку;

6) характеру об’єктів пошуку;

7) обсягу обстеження об’єктів обшуку (основний і додатковий).

У криміналістичній літературі залежно від принципу одночасності

розрізняють одиночний і груповий обшуки.

Груповий обшук — це не єдина слідча дія, а комплекс одночасних об­шуків. Груповий обшук є системою однойменних слідчих дій у межах одного акту розслідування з метою реалізації певного тактичного за­вдання. Тому груповий обшук — це тактична операція, комплекс (система) узгоджених між собою слідчих дій.

Залежно від характеру об ’єктів обшуку можуть бути названі такі види: 1) обшук приміщень: житлових, нежитлових, приміщень дипло­матичних представництв; 2) обшук ділянок місцевості; 3) обшук осо­би; 4) обшук транспортних засобів; 5) обшук комп ’ютерних засобів.

Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх при­міщень, що є у володінні фізичних або юридичних осіб, якщо там можуть знаходитися об’єкти пошуку. Приміщення, в яких проводить­ся обшук, можуть бути поділені на: 1) приміщення, при обстеженні яких є конструктивно-змістовні особливості (квартири, будинки, коте­джі, дачі, сараї, гаражі та ін.); 2) приміщення, при обстеженні яких є процедурні особливості (приміщення дипломатичних представництв, інші приміщення, для яких передбачено особливий процесуальний порядок проведення обшуку).

Обшук ділянки місцевості передбачає примусове обстеження при­садибної ділянки, саду, городу або іншої території, що знаходиться у віданні певних осіб. Пошукові дії варто провадити у певній послідов­ності, планомірно, враховуючи особливості місцевості. Ділянку міс­цевості, що займає значну територію, доцільно попередньо розділити на квадрати чи сектори.

Під час обстеження місцевості необхідно перевірити купи землі, сміття, стоги сіна тощо. Потрібно звертати увагу на дерева, що ростуть, чагарники, наявні пташині гнізда, шпаківні, годівниці, дупла. Під час пошукових дій достатньо часто й успішно використовуються щуп, метало- або трупошукач (газовий індикатор «Поиск-1», металошукачі «Омуль», «Гамма»).

Ознаками тайника на місцевості може бути: розпушеність ґрунту, його неоднакове забарвлення, ділянки трави, що нерівномірно пожов­кли, позначки на деревах чи в інших місцях тощо.

Обшук особи — це примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, речей, а також інших предметів або документів. Згідно зі ст. 184 КПК обшук особи може провадитися тільки особою однієї статі з осо­бою, яку обшукують. Обшук особи провадиться відповідно до вимог ст. 177 КПК на підставі постанови слідчого, санкціонованої прокуро­ром. Проте можливі випадки, коли його можна здійснювати без по­станови: 1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, що становлять загрозу для оточу­ючих, чи намагається звільнитися від доказів, що викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину; 2) під час затримання підозрюваного;

1) під час взяття підозрюваного, обвинуваченого під варту; 4) за на­явності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в при­міщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, що мають значення для встановлення істини у справі.

Обшук особи пропонується проводити у такій послідовності — «зверху до низу». Спочатку обстежують головний убір, потім одяг (пальто, сукню, піджак, брюки та ін.), взуття. Слід приділяти увагу кишеням, швам на одязі, підкладці пальта або піджака, каблукам взут­тя обшукуваного.

Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у володінні громадянина (ав­томобіль, яхта, особистий літак, мотоцикл тощо). Обшук транспортнихзасобів — це відносно новий вид обшуку в практиці органів розсліду­вання, який вимагає знання будови та особливостей конструкції кон­кретного транспортного засобу.

.У такому випадку обшук пропонується починати з багажника і закінчувати мотором. У багажнику перевіряються сумка з інструментом, запасне колесо, інші предмети. У салоні знімаються килимки, настили, чохли. Обшук комп ’ютерних засобів полягає у примусовому обстеженні комп ’ютерної техніки та електронної інформації. Слідчому треба пам’ятати, що існують різні системи захисту інформації та можливості швидкого її знищення. Для проведення обшуку комп ’ютерних засобів необхідно запрошувати спеціалістів (фахівця в галузі інформаційних технологій, програміста.

71. Тактика проведення обшуку
Ситуації обшуку можуть бути диференційовані також залежно від передбачуваного способу схову предмета пошуку. Тут можна простежити три типові ситуації, коли припускається, що предмет пошуку:
1) зберігається без спеціального маскування (документи знаходяться у шухляді письмового столу чи сейфі; сокира, якою було вчинено злочин, лежить у сараї разом з іншим інструментом тощо);
2) видозмінено або знищено (зливкам золота можуть надаватися вигляд і форма предметів (елементів) домашньої обстановки; у квартирі, де відбувалося розчленування трупа, можуть пофарбувати меблі, замінити шпалери);
3) сховано успеціальних тайниках або інших суб'єктивно недоступних місцях (обрання способу приховування не є повністю вільним, воно детерміновано низкою чинників, обставин, зокрема обстановкою дому чи квартири).
Специфіка обшуку відображає й своєрідність запропонованих груп ситуацій, їх взаємозв'язки та динамізм. Дослідження ситуативної варіантності обшуку дозволяє накреслити певні системи тактичних прийомів, які будуть доцільними в тій чи іншій ситуації обшуку. Перш за все обшук може здійснюватися у присутності або за відсутності обшукуваного. Якщо обшукуваний присутній під час обшуку, слідчий повинен запропонувати йому добровільно видати об'єкти, що розшукуються. Після цього можливе виникнення двох різних ситуацій обшуку: в разі добровільної видачі та при відмові від добровільної видачі. У разі добровільної видачі обшук вже на цій стадії може бути завершено. Встановити істинність добровільної видачі або її фальшивість (підміна предмета пошуку, видання тільки його частини) допомагає використання системи тактичних прийомів, спрямованої на діагностику такої видачі.
У разі відмови від добровільної видачі має місце перехід у два різних за своєю природою блоки ситуацій:
1) блок ситуацій, що відображає ставлення обшукуваного до здійснюваного обшуку (ситуація активної протидії; ситуація нейтральної поведінки обшукуваного та його відмова від спілкування; ситуація надання допомоги слідчому під час здійснення пошукових дій);
2) блок ситуацій, що відображає передбачуваний спосіб збереження предмета пошуку (ситуація, коли припускається, що предмет пошуку зберігається без спеціального маскування; ситуація, коли припускається, що предмет пошуку видозмінено або знищено; ситуація, коли припускається, що предмет пошуку сховано у спеціальних тайниках або інших суб'єктивно недоступних місцях).
Стосовно кожного блоку ситуацій пропонуються і відповідні види систем тактичних прийомів:
1) пов'язані зі взаємодією з обшукуваним (система тактичних прийомів, спрямована на усунення активної протидії обшукуваного; система тактичних прийомів, спрямована на подолання відмови обшукуваного від спілкування; система тактичних прийомів, спрямована на одержання пошукової інформації від обшукуваного);
2) пов'язані зі взаємодією з матеріальними об'єктами (система тактичних прийомів, спрямована на пошук об'єктів, що зберігаються без спеціального маскування; система тактичних прийомів, спрямована на пошук видозмінених або знищених об'єктів; система тактичних прийомів, спрямована на пошук об'єктів, схованих у спеціальних тайниках або інших суб'єктивно недоступних місцях).
Системи тактичних прийомів обшуку (тактичні комбінації) — це своєрідні алгоритми (типові програми) для слідчого в процесі їх використання. Застосування таких систем полегшує прийняття правильних рішень у різних ситуаціях. Між системами тактичних прийомів і 226 ситуаціями їх реалізації існують нерозривні зв'язки, які мають науково обґрунтований характер.
Системи тактичних прийомів обшуку виконують різноманітні функції (діагностичні, пізнавальні, психологічного впливу), дозволяють визначити необхідність пошуків, вплинути на обшукувану особу, одержати від неї певну інформацію, обрати напрямок пошуків та виявити об'єкти пошуку. Системи прийомів передбачають їх певний зміст і структуру, доцільність елементів, логічну послідовність способів дії. Розглянемо окремі системи тактичних прийомів.
Система тактичних прийомів, спрямована на подолання відмови обшукуваного від спілкування, включає:
1) роз'яснення мети і необхідності обшуку;
2) постановку нейтральних запитань;
3) залучення обшукуваного до діяльності слідчого;
4) словесну розвідку.

72. Тактика проведення виїмки
Виїмка — це самостійна слідча дія, яка провадиться у разі необхідності вилучення лише певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Процесуальний режим виїмки регламентується ст. ст. 178-184, 186, 1871, 188, 189 КПК.
Проведення виїмки не потребує санкції прокурора. Винятком є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих випадках виїмка проводиться з санкції прокурора або його заступника і впорядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 178 КПК).
Виїмка здійснюється щодо предметів і документів, які знаходяться у віданні установ, організацій та підприємств. У деяких випадках виникає необхідність у виїмці й в окремих громадян.
Виїмка, як правило, проводиться у денний час, за винятком випадків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо існують підстави вважати, що предмети або документи можуть бути знищені або переховані.
При виїмці повинна бути забезпечена присутність особи, у володінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім'ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійснюватися у присутності представника житлово-експлуатаційної організації чи органу місцевого самоврядування. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у віданні якої знаходяться предмети чи документи.
У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, виїмка може проводитися тільки за згодою дипломатичного представника.
Виїмка проводиться у присутності двох понятих. Про проведення виїмки складається протокол, копія якого вручається особі, в якої проведено виїмку, чи повнолітнім членам її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи органу місцевого самоврядування.
Виїмка може бути здійснена у примусовому порядку. Згідно зі ст. 183 КПК уразі відмови виконати вимоги слідчого виїмка проводиться у примусовому порядку.

73. Фіксація результатів обшуку і виїмки
Результати обшуку та виїмки фіксуються в протоколі слідчої дії. Протокол обшуку (виїмки) має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 85 КПК. Тому в протоколі повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що провадять слідчу дію; прізвища осіб, що брали участь у провадженні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при проведенні зазначеної слідчої дії. Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'ясняється їх право робити зауваження. Ці особи можуть ознайомитися з протоколом особисто.
Спеціальні вимоги, запропоновані до складання протоколу, передбачено ст. 188 КПК. У протоколі обшуку мають зазначатися: підстави для обшуку; приміщення або інше місце, в якому був проведений обшук; дії слідчого і результати обшуку. Стосовно кожного предмета, що підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і за яких обставин його було виявлено. До протоколу обшуку заносяться сі заяви і зауваження присутніх під час обшуку осіб, зроблені з приводу тих або інших дій слідчого.
Протокол обшуку складається з трьох частин: вступної, описової га заключної. У вступній частині зазначається, коли, де, ким, на якій підставі, у кого, в присутності яких осіб проведено обшук. Тут також зазначається, що перед обшуком слідчий запропонував добровільно видати предмети або документи і яку було дано на це відповідь.
Описова частина містить відомості про об'єкти пошуку, умови їх зберігання і засоби маскування. У протоколі необхідно докладно викласти відомості про виявлені предмети або цінності, місця їх знаходження. Уразі виявлення тайника слід докладно описати його зовнішній вигляд, розміри, форму, особливості конструкції, місце знаходження, способи приховування тощо.
У протоколі обшуку необхідно зазначити загальні та окремі ознаки виявлених предметів (назва, розмір, форма, вага, колір, маркування, позначки, номери, пошкодження та ін.). Завдання слідчого полягає в тому, аби охарактеризувати та індивідуалізувати вилучений предмет, зафіксувати ознаки та особливості, що дають змогу відрізнити його від інших подібних предметів, виключити можливість підміни. У разі вилучення виробів із дорогоцінних металів у протоколі обшуку вказують назву виробу, його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин (якщо є можливість — масу і розмір кожної частини), наявність пробірних знаків (фігурних клейм і цифрових позначень проби). В описі виробів із фарфору, фаянсу та майоліки треба звертати увагу на їх маркування.Певну специфіку має опис зброї і боєприпасів, вилучених під час обшуку. Необхідно вказувати тип або вид зброї, систему, марку, номер, розміри, кількість, клеймо виробника. Причому слідчий фіксує лише об'єктивні дані, що виявляє на відповідних предметах. В описі зброї і боєприпасів у протоколі обшуку може бути зазначено їх калібр. В описі боєприпасів у протоколі обшуку необхідно звертати увагу на клейма на донних частинах патронних гільз.
У разі вилучення продовольчих товарів у протоколі зазначаються найменування, маса, об'єм, кількість продуктів, їх стан, якість, упаковка, маркування, дата виготовлення тощо. Цих вимог слід дотримуватися й в описі промислових товарів. У разі вилучення однорідних предметів необхідно зазначити їх кількість.
Уразі вилучення цінних паперів або грошей слід вказувати їхні серії та номери, вартість, інші реквізити.
Якщо в процесі обшуку застосовувалися технічні засоби, то це повинно бути відображено в протоколі із зазначенням найменувань, типів і видів приладів та пристосувань. У протоколі вказується, що про застосування технічних засобів було повідомлено осіб, які беруть участь у провадженні обшуку.
У заключній частині протоколу обшуку зазначається, які предмети вилучені, як вони упаковані та опечатані, кому і що було передано на відповідальне зберігання. За наявності заяв і зауважень присутніх їх заносять до цієї частини протоколу обшуку.
Протокол обшуку складається у двох примірниках. Другий примірник протоколу, а також другий примірник опису вилучених предметів (документів) і цінностей вручаються особі, в якої проведено обшук, а в разі її відсутності — повнолітньому члену сім'ї або представнику житлово-експлуатаційної організації або органу місцевого самоврядування. При провадженні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу та опису вручається представнику підприємства, установи або організації (ст. 189 КПК).
Обидва примірники протоколу, а також опису вилучених предметів підписуються слідчим, особою, в якої провадився обшук, і запрошені особи, що були присутні (ст. 188 КПК).
Додатковими засобами фіксації результатів обшуку або виїмки є фотозйомка, відеозапис, а також складання планів і схем.