Профілактика та реабілітація різних видів хімічної залежності

Перший етап охоплює процедури оцінки наявної наркотичної ситуації, зокрема, визначення кола соціальних показників наркотизму; маркетинг профілактичної програми (цільові групи профілактики, потреби населення в профілактиці, пріоритетні канали інформації для її проведення, соціальні інститути, які з цією метою необхідно задіяти); пошук ресурсів, які можуть бути задіяні в профілактичній програмі; цільове орієнтування превентивної програми й початок «наскрізного» моніторингу наркотичної ситуації, що триває на всіх етапах технології.

Другий етап включає процедури корекції наркотичної ситуації. Діяльність агентів профілактики наркотизму на цьому етапі спрямована на зниження як попиту, так і пропозиції, крім того, повинні бути використані не тільки наявні профілактичні програми, а й сконструйовані свої, засновані на регіональних особливостях.

Третій етап зводиться до координації профілактичних впливів: з одного боку, централізоване державне управління, з іншого — громадські ініціативи. На нашу думку, найдоцільніше здійснювати координацію превентивної діяльності в рамках єдиного регіонального координаційного центру із профілактики наркотизму.

Четвертий етап виконує контрольну функцію стосовно ефективності самої технології профілактики наркотизму.

Метою реалізації програм реабілітації, ресоціалізації наркоманів є усунення психологічної залежності особи від наркотичного засобу або психотропної речовини. Для досягнення названої мети необхідно вирішити ряд задач:

провести курс лікування від наркоманії для усунення фізичної залежності особи від наркотику;

згладити, а поступово й усунути конфлікт, що виник між наркоманом і соціумом;

нейтралізувати вплив на хворого з боку девіантного середовища наркоманів, а надалі - цілком усунути його зв'язку з зазначеним соціальним утворенням і залежність від нього;

по можливості сприяти відновленню втрачених позитивних соціальних зв'язків наркомана (сімейних, трудових і т. д.) або надати йому допомогу у формуванні нових;

сприяти процесові знаходження колишнім наркоманом відповідного позитивного статусу в суспільстві, а надалі - його закріпленню, а також процесові сублімації, тобто трансформації потяга до наркотичного або психотропного засобу в інші інтереси, мети, прагнення.

Питання про зміст реабілітаційної діяльності є найбільш складним із всіх і вимагає комплексного підходу, тому розглянемо його в тій мері, у який це доступно для правового дослідження. У дослідженнях міжнародного характеру в змісті процесу реабілітації виділяють три етапи [13].

Перший - власне реабілітація - " коло виховних, психологічних, професійних і соціальних мір, спрямованих на те, щоб індивідуум, що страждає лікарською залежністю, придбав здатність справлятися із ситуаціями, що виникають у його громаді, а також на те, щоб допомогти йому скориставшись тими можливостями, що ця громада надає людям його віку".

Перерахуємо існуючі програми профілактики:

1 Програми формування мотивації на зміну поведінки.

2 Навчальні та розвиваючі програми формування протективних ресурсів особистості та поведінкових стратегій.

3 Корекційні, модифікаційні програми.

4 Програми підготовки фахівців і субспеціалістов в області профілактики.

5 Програми розвитку соціально-підтримують мереж (сім'я, школа, неформальні групи, мережа анонімних наркоманів).

Профілактика залежності від наркоманії, токсикоманії та може бути первинною, вторинної та третинної [4].

До технологій первинної профілактики відносять соціальні та педагогічні - мета технології надати об'єктивну інформацію, і мотивацію на здоровий спосіб життя, створити мережу соціальної підтримки. Методи здійснюються впливом засобів масової інформації, програм дитячо-підліткової і молодіжної активності, спільних технологій альтернативні до вживання наркотиків.

Медико-психологічні - мета подолання соціально-психологічного стресу, адекватної психологічної адаптації до вимог соціального середовища. Методи здійснюються розвитком особистісних ресурсів, формування соціальної та персональноїкомпетентності, формування функціональної сім'ї.

Медико-біологічні-мета проведення технології визначення генетичних і біологічних контингентів ризику. Методиздійснення технології корекція ризику на медичному рівні [8].

До технологій вторинної профілактики відносять. Соціальна технологія-мета профілактика розвитку залежності, психологічна і соціальна адаптація. Методи здійснення технології формування мотивації на повне припинення вживання наркотиків, формування мотивації на зміну поведінки [6].

Медико - психологічна технологія - мета вироблення мотивації на зміну життєвого стереотипу і подолання формується залежності. Методи здійснення технології подолання бар'єрів усвідомлення емоційних станів, аналіз, усвідомлення і розвиток особистісних якостей і середовищних ресурсів подолання проблеми формує залежності від психоактивних речовин.

Медико - біологічна технологія - мета нормалізація фізичного та психічного розвитку, біо - хімічного та фізіологічного гомеостазу. Методи технології фармакотерапія, оздоровчі заходи.

Технологія третинної профілактики: Медико-психологічні та психотерапевтичні - мета технології профілактика рецидивів, усвідомлення, зміна, розвиток паттертов поведінки на більш активні. Методи здійснення технології проводиться тренінг профілактики рецидивів, тренінг емпатії, комунікативної та соціальної компетентності, тренінг когнітивного розвитку.

Соціальні та педагогічні - мету формування соціально-підтримуючого середовища. Методи здійснення технології терапевтичні спільноти, соціальні програми, альтернативні до вживання наркотиків.

Медико - біологічна технологія - мета нормалізувати біологічне функціонування, фізичний і психічний розвиток. Метод здійснення технології психофармакотерапія [9].