Тема: Психологія навчання

1. Сутність і психологічні механізми навчання.
2. Діалектичний взаємозв’язок навчання і психічного розвитку.
3. Загальна характеристика видів навчання.
4. Теорія поетапного формування розумових дій Гальперіна.
5. Шляхи оптимізації та інтенсифікації процесу навчання.

1.Сутність і психологічні механізми навчання

У психологічній літературі існує декілька визначень поняття «навчання»:

1. навчання як діяльність по засвоєнню суспільно-історичного досвіду людства;

2. як групова діяльність, яка включає в себе викладання та учіння;

3. як діяльність по засвоєнню культури;

4. як діяльність по опановуванню знаннями, вміннями і навичками.

Кожне з цих визначень має право на існування, оскільки розриває якусь із сторін процесу навчання. На сучасному етапі поширюється визначення навчання як особливого виду групової діяльності, яка включає в себе дві системи:

1. навчальна діяльність (діяльність вчителя);

2. учіння, учбова діяльність (діяльність учня).

Ці два види навчання, дві підсистеми, хоча і існують в нерозривній єдності, але мають значні відмінності в цілях, засобах, результатах діяльності, їх характері: навчальна діяльна – це діяльність практична, а учбова діяльність є теоретичною.

Вчені довели, що центральним моментом при розгляді сутності навчання є характер співробітництва між вчителями та учнями на рівні виконуваних ними діяльностей.

Якщо розглядати співробітництво між вчителем та учнями на рівні виконуваних між ними діяльностей, то можна вважати учіння результат атом управління з боку навчальної діяльності. При розгляді навчання з позицій управління вдається виявити психологічні механізми навчання. Психологічні механізми – це конструкти, які описують взаємодію між вчителем та учнями, на рівні виконуваних ними діяльностей, тобто ці механізми описують характер взаємодії між двома підсистеми складної системи навчання.

Виділяють такі психологічні механізми учіння:

1. механізми довизначення задачі;

2. механізми рефлексивних відносин;

3. механізми зворотного зв’язку.

Механізм довизначення задачі означає, що зовнішні педагогічні впливи, які здійснює вчитель на учня перетворився в учбову задачу для даного учня лише тоді, коли він усвідомив особистісні значущість засвоєння цього матеріалу, це означає, що учень зрозуміє, що даний матеріал дозволяє йому досягти важливої для нього мети або наблизитись до неї. Цей механізм свідчить, що учень є не пасивним об’єктом педагогічних впливів вчителя, а активними суб’єктом діяльності.

Механізм рефлексивних відносин означає, що вчитель та учні як учасники процесу навчання повинні відображати та усвідомлювати власні дії та усвідомлювати дії партнера. Вчитель повинен відображати та усвідомлювати свої дії по розв’язанню педагогічних задач, свої дії по контролю за діяльністю учнів при розв’язанні ними учбових задач, свої дії по перебудові моделі учня.

Механізм зворотного зв’язку означає, що вчитель за допомогою засобів контролю отримує інформацію про те, як матеріал, що він викладає був засвоєний учнями.

3.Загальна характеристика видів навчання

Виділяють класифікації видів навчання за такими критеріями:

І.За змістом:

1. навчання математиці;
2. навчання історії та іншим навчальним предметам.

ІІ. За зверненістю до учнів:

1. фронтальне навчання (одночасна робота учителя з усім класом);
2. групова форма навчання (вчитель працює з окремими групами школярів);
3. індивідуальна форма навчання (вчитель працює з одним учнем).

ІІІ. За формами передачі знань:

1. традиційне навчання (пояснювальне);
2. програмоване навчання;
3. проблемне навчання;
4. діалогове (інтерактивне) навчання.

ІV. За психологічними завданнями:

1. навчання знанням та поняттям;
2. навчання навичкам;
3. навчання умінням;
4. навчання мисленню.

За формами передачі знань

Традиційне навчання базується на комунікативній моделі, коли вчитель повідомляє учням нову інформацію, додаючи тим самим щось нове до їхніх знань, а учні засвоюють даний матеріал і повідомляють вчителю як вони його засвоїли. При організації традиційного навчання вчитель повинен звертати увагу насамперед на такі моменти:

1. на формування повноцінної пізнавальної мотивації в школярів;

2. на застосування технічних засобів навчання;

3. на використання цікавого інформації в межах програми, яка міститься в джерелах недоступних школярам.

Переваги традиційного навчання: учень працює в тісному контакті з вчителем, його відповіді вчителю являють розгорнутий словесний звіт, а це позитивно впливає на розвиток мовлення учнів. Вчитель, використовуючи додаткові джерела, може сформувати в учнів пізнавальну мотивацію, тобто змістовні інтереси. Традиційне навчання сприяє розвитку пізнавальної, емоційно-вольової сфери, сфери самосвідомості.

Недоліки:

1. Вчитель не має змоги отримувати покрокову зворотню інформацію про результати засвоєння кожним учнем класу кожної теми.

2. при традиційному навчанні досить важко повноцінно реалізовувати індивідуальний підхід до кожного учня.