Таблиця 2

ТАБЛИЦЯ

У структурі витрат значну частку займають витрати на

корми. Характерно, що щорічно збільшується питома вага

покупних кормів, вартість яких значно вище, ніж кормів власного

виробництва. В результаті при зменшенні витрат кормів в

натуральному вигляді протягом 1990-2009 рр. на 11, 6 % питома

вага витрат на корми підвищилася з 48, 6 % до 53, 9 %. Також

відмітимо, що витрати на амортизацію основних засобів мають

тенденцію до зниження і в порівнянні з 1990 роком у 2009 році

зменшилися в два рази. На нашу думку подібну ситуацію

викликали різні причини. Насамперед, це зміни у складі

виробничих фондів. Сільськогосподарські підприємства в

обмеженій кількості купують нову техніку та обладнання. Основні

засоби вибувають з виробничого потенціалу господарств, а заміни

їм сучасною, більш прогресивною технікою відбувається дуже

повільно. Також постійно зменшується поголів’я продуктивної худоби. Також причиною цього може бути причина, пов’язана з

процесом реформування, що відбувався в аграрному секторі. Так,

підприємства обліковують основні засоби на позабалансовому

рахунку, як взяті в оренду, і амортизацію на них не нараховують,

тобто не створюється фонд для їх відтворення.

Аналіз структури витрат на виробництво окремих видів

продукції показує, що питома вага витрат на оплату праці має

значні коливання від 21, 3 % при виробництві молока до 4, 7 % при

виробництві м’яса птиці. Звичайно, це залежить від технології

виробництва та механізації виробничих процесів. Відстежується

також коливання і у витратах на корми, але вони незначні (від 46, 2

% у виробництві молока, до 65, 9 % у виробництві яєць), у зв’язку з

тим, що вони залежать від типів годування тварин (табл. 2).

Таблиця 2

Структура витрат на виробництво основних видів продукції тваринництва за елементами у 2009 р., %

ТАБЛИЦЯ 2

Підвищення урожайності залежить від багатьох факторів, але найбільша частка у прирості врожаю належить саме мінеральним добривам. Ще Д.М. Прянішніков [6] доводив, що у сучасному землеробстві урожай все більше стає залежним від удобрення. Цей висновок вченого-агрохіміка підтверджується багаторічним досвідом вітчизняного і зарубіжного сільськогосподарського виробництва. Також і сучасні автори звертають увагу на необхідність підвищення витрат саме по

мінеральним добривам [7, 8]. Так, проаналізуємо динаміку внесення

мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах

України за період з 1990-2009 рр. (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка внесення мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України