Характеристика, мета та сутність методик.

Для експериментального дослідження взаємозв’язку соціометричного статусу переважаючим стилем спілкування старшокласників ми обрали такі методикуи:

Методика “Спрямованість особистості в спілкуванні (СОС)”.

Методика “Соціометрія”.

В наших дослідженнях взяли участь 27 дослідних. Робота була проведена на базі Первомайської середньої школи №7 у 2002 р. в 10-х класах.

Методика “Спрямованість особистості в спілкуванні (СОС)”.

Автор методики – Братченко.

Методика признаена для вивчення спрямованості особистості в спілкуванні, що розуміється як сукупність більш-менш усвідомлених особистісних значеннєвих установок в ціннісних орієнтаціях в сфері міжособистого спілкування, як індивідуальна “комунікативна парадигма”, що включає уявлення про зміст спілкування, його цілі, засоби, бажані і припустимі способи поведінки в спілкуванні і т.д.

Методика “СОС” відноситься до проективних, в її основі – метод незакінчених пропозицій. За її допомогою можуть вивчатись індивідуальні особливості комунікативної компетентності, етичної свідомості, важливі аспекти професійної свідомості представників комунікативно насичених професій (педагогів, керівників, і т.п.).

Базова форма методики не має професійної специфікації і може біти використана для одержання загальних характеристик спрямованості в спілкуванні.

При визначенні модифікації методика “СОС” може бути орієнтована на вивчення комунікативної спрямованості в конкретній сфері.

Теоретичною основою методики є концепція діалогу (М.М. Бахтін, М. Бубер, А.У. Хараш та ін.), на базі якої автором у спеціальному дослідженні були виділені шість основних видів СОС: діалогічна, комунікативна спрямованість (Д-СОС), авторитарна (АВ-СОС), маніпулятивна (М-СОС), альтероцентристська (АЛ-СОС), конформна (К-СОС), індиферентна (І-СОС). Ці види комунікативної спрямованості характеризується наступними ознаками (які служать одночасно і критеріями для оцінки проектного матеріалу):

Д-СОС – орієнтація на рівноправне спілкування, засноване на взаємній повазі і довірі, орієнтація на взаємопорозуміння, взаємну відкритість і комунікативне співробітництво, прагнення до взаємного самовираження, розвитку, співтворчості.

АВ-СОС – орієнтація на домінування в спілкуванні, прагнення “придушити” особистість співрозмовника, підкорити його собі, “комунікативна агресія”, когнітивний егоцентризм, вимога бути зрозумілим (а точніше – вимога згоди з власною позицією) і небажання розуміти співрозмовника, неповага до чужої точки зору, орієнтація на стереотипне “спілкування-функціонування”, комунікативна ригідність.

М-СОС – орієнтація на використання співрозмовника і всього спілкування в своїх цілях, для одержання різного роду вигоди, відношення до співрозмовника як до засобу, об’єкту своїх маніпуляцій, прагнення зрозуміти (“обчислити”) співрозмовника, щоб одержати потрібну інформацію у комплексі з власною скритністю, нещирістю, орієнтація на розвиток і навіть “творчість” (хитрість) у спілкуванні, але однобічна – тільки для себе за рахунок іншого.

АЛ-СОС – добровільна “центрація” на співрозмовника, орієнтація на його меті, потребі і т.п. і безкорисливе жертвування своїми інтересами, цілями, прагнення зрозуміти запити іншого з метою їх найбільш повного задоволення, але байдужість до розуміння себе з його боку, прагнення сприяти розвитку співрозмовника навіть на шкоду власному розвитку і добробуту.

К-СОС – відновлення від рівноправності в спілкуванні на користь співрозмовника, орієнтація на підпорядкування сили авторитету, на " об’єктну“ позицію для себе, орієнтація на некритичну “згоду” (відхід від протидії), відсутність прагнення до дійсного розуміння і бажання бути зрозумілим, спрямованість на наслідування, реактивне спілкування, готовність “підстроїтись” під співрозмовника.

І-СОС – таке відношення до спілкування, при якому ігнорується воно саме з усіма його проблемами, домінування орієнтації на “сугубо ділові” питання, “відхід” від спілкування як такого.

На виявлення ступеня виразності у респондента кожного з цих шести видів СОС і спрямована методика.

Методика “СОС” пройшла відповідні психометричні процедури і показала достатню ретестову надійність і конструктивну валідність.

“Стимульний матеріал” методики “СОС” являє собою набір незакінчених пропозицій – стемів. Даний варіант методики містить 30 стемів (Див. Додаток 1).

В ході роботи дослідному потрібно було продовжити кожен стем таким чином, щоб вийшла закінчена фраза, це завершення розглядається як відповідь дослідного (проективний матеріал).

Стеми надавалися дослідному на слух, а “відповідав” він письмово. Також можливе групове проведення дослідження.

Перед проведенням методики дослідним зачитувалась інструкція:

“Уявіть, будь ласка, що Вам необхідно обговорити з добре знайомою людиною важливу для Вас проблему. Пропоновані незакінчені фрази необхідно завершити таким чином, щоб вони відповідали Вашим уявам про те, як буде відбуватись це спілкування. Намагайтесь відповідати швидко, пам’ятаючи, що немає “гарних” чи “поганих” відповідей – важливо, щоб вони відображали Вашу думку. Відповідати потрібно суворо в порядку пред’явлення речень, додавати чи виправляти “відповіді” після ознайомлення з наступними фразами не можна.”

Інструктаж проводиться у вільній формі, але обов’язково припускає обговорення наступних моментів:

дослідження проводиться анонімно, але для того, щоб його результати могли бути повідомлені респондентам, їх пропонують скористатись системою шифровки (довільним способом);

щоб дослідження мало сенс, “відповідати” потрібно максимально щиро, природно, орієнтуючись не на те, “як треба”, а на те, що ближче всього самому відповідачеві;

по тій же причині респонденту не слід прагнути “обчислити” методику, порівнювати по ходу виконання методики стеми між собою і т.п. (Тим більше, що наприкінці дослідження цікавість респондентів цілком задовольняється), та, навпаки – важливо щоразу зосереджуватись саме на тому стемі, котрий вже зачитаний і виходити саме з власного його розуміння.

стеми диктуються в досить швидкому темпі (30-35 секунд на кожну відповідь), “відповіді” записуються респондентами одразу (“перше, що приходить в голову”, самі стеми не записуються, але обов’язково фіксується номер пропозиції);

характер, зміст, стиль, розмір і т.д. “відповідей” ніяк не регламентується – у цьому респондент цілком вільний (єдине обмеження – час на кожну “відповідь”);

якщо дослідження провожиться в групі, необхідно підкріпити обов’язковість збереження повної тиші, щоб не заважати один одному (більш того, під час диктування стемів будь-які висловлювання вголос, читання і т.ін. цілком виключається).

Важливо в ході інструктажу домогтись взаєморозуміння з респондентом, при необхідності відповісти на їхні запитання, зробити уточнення і т.д.

Після чого зачитуються стеми. Робити це потрібно рівним спокійним голосом, як можна більш безпристрастно. Час на “відповіді” контролюється по годиннику. Після витікання останніх 30 секунд (тобто після 30-го стему) експериментатор збирає листки з “відповідями”, домовляється про те, як і кому будуть повідомлені результати.

Загальний час на проведення методики “СОС” (разом з інструктажем) – близько 30 хвилин.

“Соціометрична методика”.

Між складом групи і кожним з її членів складається певна система стосунків, в якій кожний отримує своє місце. Для виявлення статусу членів групи застосовується соціометричний метод Дж. Морено, який дозволяє кількісно визначити кількість виборок, отриманих кожним співробітником по діловим, рольовим, емоційним критеріям. На основі цих даних будується соціометрична матриця, на якій чітко виражене місце кожного члена групи в її ієрархії. Рангові місця групи, як правило, розподіляються наступним чином:

Лідери (ведучі). На ці місця претендують особи, здатні до активної взаємодії, прийняттю відповідальних рішень, управлінню людьми, творчої ініціативи. Їх реальний рейтинг визначається вибором групи – більше 50% вибору (від 50 до 100%).

Переважні. Наступні за рейтингом за лідерами (від 10 до 50%). До них відносять актив робочої групи, в складі якого переважають люди, здатні бути активними виконавцями, але серед них є і такі, хто в певних обставинах здатний зайняти лідерське місце.

Непереважні. Маючі не більше 10% вибору і низький рейтинг в групі. Вони або неактивні в спільній діяльності, або не змогли встановити позитивні ділові і особові стосунки з членами групи.

Відвержені (аутсайдери). Які не отримали вибору і стоять поза групою. Для них характерне невизнання їх групою і небажання з ними співпрацювати.

Ця методика дозволяє визначити положення дослідного в системі міжособових стосунків тієї групи, до якої він належить. Дослідження групи за допомогою даної методики, як правило, проводиться тоді, коли група включає в себе не менше 10 чоловік і існує не менше одного року.

Перед початком дослідження, члени групи, які зібрались в якому-небудь приміщенні, наприклад в класі або аудиторії, отримують інструкцію наступного змісту:

“Ваш клас існує вже давно. За час спільного життя і спілкування одне з одним, ви, мабуть, змогли непогано узнати один одного, і між вами склались певні особисті і ділові стосунки, симпатії і антипатії, повага, неповага друг до друга тощо. Будь ласка, дайте у цьому зв’язку відповідь на наступні запитання, дописавши в них свої відповіді на окремому листі паперу. Його необхідно підписати, щоб ми могли судити про те, хто і кого обирає

Кому з однокласників в першу чергу, другу і третю ти розповіси про те, як провів час в компанії друзів? (емоційне спілкування).

Хто з однокласників може вказати на твої недоліки, кого б ти послухав? (Довірче спілкування).”

Учні підписують свої листки і на кожне питання записують в суворій послідовності три прізвища. Вибір здійснюється лише із членів досліджуваного колективу.

Число виборів, отриманих кожним учнем, характеризує його місце в системі особистих стосунків, іншими словами, визначає його соціометричний статус.

Листи з відповідями дослідних на запропоновані питання обробляються, і наявна в них інформація переноситься в спеціальну таблицю, яка називається соціометрична матриця. Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає значного часу (до 15 хвилин).