Перший візит соціального педагога в сім*ю.Типові помилки соціального працівника під час роботи з сім*єю.Основні прнципи успішного входження в сім*ю.

Перший візит в сім'ю - відповідальний момент часто вирішальний, чи будуть батьки довіряти вчителю, прислухатися до його порад. Педагог заздалегідь готується до відвідин тієї чи іншої сім'ї: дізнається її склад, матеріальне становище, з'ясовується, де працюють батьки, продумують можливі запитання членів сім'ї і відповідає на них, намічає, які відомості про дитину йому потрібно отримати. Перший візит проводить кваліфікований спеціаліст із соціаль­ної роботи з метою:

налагодження контакту із сім'єю;

зняття недовіри і психологічного захисту щодо можливого втру­чання в сім'ю

вивчення стану дітей (дитини) та ставлення до них (неї);

вивчення думки членів сім'ї про проблеми і потреби родини, шляхи їх подолання;

виявлення ресурсів сім'ї та її найближчого оточення

інформування сім'ї про соціальні послуги, які вона може отримати;

пояснення стосовно кваліфікації фахівців та забезпечення кон­фіденційності соціальних послуг;

отримання згоди на подальше співробітництво

Основне завдання фахівця при першій зустрічі - не звинувачу­вати сім'ю в негативних проявах і недбалому ставленні до дітей, не залякування вилученням дітей, не обіцянки про якнайшвидше ви­рішення проблем, а розуміння реального положення дітей, ресурсів сім'ї, наявності підґрунтя для початку надання соціальних послуг. Якщо наслідки візиту позитивні, фахівець із соціальної роботи:

налагоджує контакт із членами сім'ї;

отримує інформацію щодо становища дітей та бачення і сприй­няття сім'єю своїх проблем;

отримує інформацію про наявні й потенційні ресурси сім'ї, її го­товність до співпраці.

Поради щодо візиту в сім’ю:

1. Дату і час візиту слід попередньо узгодити з сім’єю.

2. Візит у сім’ю не варто робити одному.

3. У ході бесіди зосереджуватися на описі фактів життєдіяльності сім’ї, не називаючи їх проблемами.

4. Уважно слухати клієнта.

5. Не давати оцінки вчинкам і поведінці клієнта.

6. Намагатися зрозуміти темпоритм життя сім’ї та підлаштуватися до нього.

7. При розмові з батьками уникати посилань на те, що конфіденційна інформація отримана вами від дитини.

8. Візит у сім’ю – це діалог із сім’єю, а не монолог соціального працівника.

9. Настирливість соціального працівника може спричинити прояви агресії та фізичного насильства з боку господарів.

10. Уникати довгої розмови, коли батьки перебувають у нетверезому стані.

11. Розуміти, що кожен „подарунок” і чашка чаю можуть бути використані проти вас.

12. Вчасно змінити тему, якщо вона може стати причиною подружнього конфлікту.

13. Не доводити ситуації до того, щоб клієнт виправдовувався.

14. У розмові із сусідами інформацію необхідно отримувати, а не розголошувати.

15. Ведення нотаток під час бесіди спричиняє замкненість клієнта і небажання продовжувати розмову.

16. Уникати некоректних висловів та характеристик членів сім’ї.

17. Зацікавленість дитиною і ситуацією повинна бути щирою.

Чого не варто робити під час першого візиту:

• Не зосереджуйте особливу увагу на проблемах сім’ї, якщо сім’я не готова сама про них говорити.

• Не оцінюйте сім’ю раніше ніж дізнаєтеся думку самої сім’ї з цього приводу.

• Не форсуйте події: сім’я може видатися неготовою і буде захищатися.

• Не намагайтеся одразу ж пояснити істинний стан речей та ситуацію в якій опинилася сім’я.

„Типові помилки контакту з сім’єю”

”Увійшов, не постукавши”

Уявімо, що ми прийшли провідати сім’ю, підходимо до дверей… Двері ледь відкриті. Що ж робити далі?

Зазвичай, на це запитання буває багато відповідей. Іноді спеціаліст переоцінює свої сили. Перше, що хочеться зробити, – подзвонити у двері. Але частіше всього у наших клієнтів просто немає дзвінка або він не працює. Інші пропонують увійти в квартиру, треті – йти до сусідів… Але ніхто не подумав про те, що якщо увійти, то там за дверима може чекати небезпека, з іншого боку, там може бути той, кому потрібна допомога.

Уявіть собі, підійшовши до дверей, ви бачите, що вони ледь відкриті, і чуєте страшні крики дитини. Реагуючи, ви різко відкриваєте двері, а назустріч вам роздратований батько в стані алкогольного сп’яніння з сокирою. Ваша реакція…

Відвідування сім’ї – це свого роду вторгнення на її територію, тому до цього потрібно підготуватися…

Рішення:

Подзвонити, домовитися про зустріч заздалегідь. Залишити записку.

Не можна заходити в квартиру до незнайомої сім’ї.

Входити з представниками влади, при свідках.

“У вас проблема”

Бувають випадки, коли при першому відвідуванні клієнтів соціальний працівник одразу заявляє, що його візит викликаний проблемами в даній сім’ї: “У вас тут, якщо придивитися уважно, є проблеми…”.

Уявіть свої відчуття, коли незнайома вам людина зверхньо перераховує ваші проблеми, які вона прийшла вирішувати. Після такого візиту деякі клієнти можуть вам просто влаштувати звичайнісінький скандал.

Рішення:

Прийняти як правило, що „проблема” – заборонене слово, яке не слід промовляти.

Під час обговорення ситуації з сім’єю не «нав’язуйте» їй проблему, описуйте факти.

Запитайте у сім’ї, яке їх ставлення до цієї ситуації/випадку.

“Це неправильно…”

Завжди важливо вміти вислухати клієнта, особливо, коли він сам готовий з вами розмовляти. Не можна постійно в процесі бесіди вказувати на правильні і неправильні вчинки клієнта, кращим варіантом буде запитати його, що він думає про конкретну ситуацію…

Рішення:

Не оцінювати клієнта.

Вислухати клієнт, дати йому можливість говорити.

Запитати: „А ви як думаєте? ”.

“Форсування подій”

Часто самі соціальні працівники звикають жити в “божевільному” темпі: у них багато роботи, багато сімей, візитів – всюди потрібно встигнути. Так само і в кожній сім’ї є свій власний темп життя, який не завжди співпадає з темпом життя та мислення спеціаліста. Це можна помітити по тому, що члени сім’ї по декілька разів перепитують, просять ще час подумати, обговорити, порадитись з ким-небудь. Іноді в такій ситуації соціальний працівник починає прискорювати події, тисне на сім’ю щодо прийняття рішення. В таких випадках, частіше за все, сім’я закривається, захищається і контакт руйнується через занадто швидкий розвиток подій.

Рішення:

Не нав’язуйте сім’ї свій темп (відчуйте темп та ритм життя сім’ї).

Приєднуйтеся до темпу сім’ї.

Поважайте право сім’ї приймати рішення самостійно.

“Дитина як заручник”

Трапляється, що в процесі роботи з сім’єю контакт налагоджується найкраще з дитиною. Соціальному працівникові необхідно цінувати ці довірливі стосунки.

Наприклад, одна мати повинна була прийти до соціального працівника, який супроводжував їх сім’ю. Однак, перебуваючи в той день у стані алкогольного сп’яніння, вона нікуди не пішла. Під великим секретом, працівнику вдалося з’ясувати у дитини, що мама в той день була у нетверезому стані. Коли зустріч все ж таки відбулася, мати почала поясняти відсутність у зазначений строк своєю хворобою, посилаючись на високу температуру. Соціальний працівник перервав її розповідь славами: „Що ж це ви обманюєте? Ваша дитина розповіла, як ви хворіли...”. Після цього випадку матір жорстоко побила дитину. Вона надовго запам’ятає „доброго” соціального працівника.

Пам’ятайте:

Ніколи не зраджуйте дитину.

“Глухий” соціальний працівник

Звикнувши до аналогічних розповідей клієнтів щодо складних життєвих обставин, деякі соціальні працівники не перевантажують себе тим, щоб вислуховувати їх з початку до кінця, і починають самі описувати їхню ситуацію, її подальший розвиток (хоча всім відомо, що однакових ситуацій не буває). У результаті діалог перетворюється у монолог соціального працівника, а клієнт перестає йому довіряти і починає шукати інше місце, де йому нададуть допомогу.

Рішення:

Не вибудовуйте “стінку”, слухайте.

Ведіть діалог, а не монолог!.

“Провокування сім’ї”, де є проблеми зловживання алкоголем

При відвідуванні сім’ї соціальний працівник став виясняти у матері, яка була напідпитку, де знаходиться батько, і чому жодного разу не вдавалося застати його вдома. Найправильніше всього було б не розпитувати маму, а зразу піти. Почувши голосну розмову, із сусідньої кімнати вийшов батько, який був в стані сильного алкогольного сп’яніння. Він вчинив соціальному працівнику скандал.

Був випадок, коли двоє соціальних працівників прийшли в сім’ю, щоб з’ясувати, чому батьки не відвідують свою дитини, яка знаходиться у притулку. За дверима вони почули голоси сп’янілої компанії. Однак, замість того, щоб піти, вони почали гримати в двері, вимагаючи, щоб її негайно відчинили. За дверима спочатку все стихло, а потім хтось із компанії запропонував працівникам піти геть. На погрози визвати міліцію, двері таки відчинили, але працівникам прийшлось терміново рятуватися від розлюченого хазяїна.

Рішення:

Не намагайтесь дійти згоди з п’яними!

Не “заводьте” сім’ю!

“Розмиті кордони”

При відвідуванні сім’ї соціальний працівник зазвичай готовий до того, що вона може зустріти його насторожено. Але нерідко, піддавшись солодким вмовлянням клієнта, соціальний працівник залишається випити чашечку кави, а йдучи додому, прихоплює з собою коробку цукерок, подаровану “від душі” господарями. Але іноді ця „чашечка кави” може обернутися проти самого соціального працівника. „Гостинні хазяї” зможуть звинуватити соціального працівника, що вони дарували йому подарунки, придбані за гроші сімейного бюджету, а він не виконав очікуваного.

Можна привести такий приклад. Одинока мати, яка виховувала сина, налагодила подібним чином „добрі стосунки” із соціальним працівником. Але, коли її сина направили до служби у справах дітей у зв’язку з погіршеним навчанням та магазинними крадіжками, то першим, з чого мама почала свій " захист", було звинувачення соціального працівника в його некомпетентності. Мати була обурена, так як вважала, що зі свого боку вона зробила для дитини все можливе: спеціаліст пив коньяк, отримував подарунки, придбані на гроші з сімейного бюджету, а в результаті не зробив нічого, щоб її син „став на вірний шлях”. Соціальний працівник опинився не в найкращій ситуації і не мав навіть змоги виправдатися.

Рішення:

Пам’ятайте, що навіть чашка чаю має свою ціну!

Ні в якому разі не приймати подарунки.

Дотримуйтесь кордонів у стосунках із клієнтом.

“Зіштовхування членів сім’ї між собою”

Коли між членами сім’ї немає згоди, будь-яка, навіть незначна, сварка загрожує перейти у великий конфлікт. Тому потрібно дуже коректно вести переговори. Якщо ви розумієте, що ваша поява і тема для розмови стають причиною конфлікту, то краще вчасно змінити тему, щоб не “нагнітати атмосферу”.

Рішення:

Змініть тему, якщо вона «зачіпає» будь-кого із сім’ї.

Не давай оцінку членам сім’ї.

Не звинувачуйте.

Проявляйте гнучкість.

“Провокування ситуації”

Завітавши до сім’ї з приводу агресивної поведінки дитини в школі, соціальний працівник, оцінивши обстановку, почав дорікати матері при дитині за те, що вдома не прибрано, не приготовлений обід, дитина не сидить за уроками, і, взагалі, мати сама не стежить за собою. Вислухавши усе це, син не втримався і сказав, що не бажає жити з такою мамою і піде до батька. Мама засмутилася, син, грюкнувши дверима, пішов. Виявилося, що лише нещодавно мати розлучилася з чоловіком, син сильно непокоївся, став агресивно себе поводити, погано навчатися. Згодом маму викликали у школу, прийшов і соціальний працівник. Матері довелося виправдовуватися, що вона погано виконує свої обов’язки, зовсім „опустила руки”, але конфліктна ситуація з сином уже була спровокована.

Рішення:

Не змушуйте людей виправдовуватися.

Не компрометуйте дії одного в присутності інших.

“Добра сусідка”

Якщо соціальний працівник, вкотре приходячи з візитом, нікого не застає вдома, він може звернутися до сусідів. Якась всезнаюча сусідка детально розповість, що це за сім’я, які хороші у них відносини, як часто їх діти п’ють у неї чай, а потім ненароком поцікавиться, що ж все-таки трапилося в цій сім’ї, адже вона так переживає.

“Ні, - заспокоює її соціальний працівник, - от тільки мама здається зовсім не займається дітьми, та й школу вони прогулюють”. І ось “добра” сусідка в колі стареньких бабусь розповідає, прикрашаючи історію різноманітними фактами…

Як з’ясувалося потім, батько поїхав на заробітки, мати потрапила у лікарню, а двоє хлопчиків, нікому нічого не кажучи, щоб не потрапити в притулок, намагалися і навчатися, і маму свою відвідувати в лікарні, і готували їй їжу, - от і “запустили ” шкільні уроки. Потім ситуація нормалізувалася, але сусідські плітки залишилися, а тому виникли нові проблеми…

Рішення:

Дотримуйтеся конфіденційності, працюючи з сім’єю.

Збір “досьє” на сім’ю

Даючи клієнту можливість вільно висловитися, не можна сидіти з розкритим блокнотом, нотуючи кожну фразу. Це, безперечно, надає ділового вигляду, але клієнт може розповідати про інтимні моменти свого життя, які не повинні розголошуватися. Постійне записування його розповідей примусить клієнта замкнутися, адже він буде відчувати себе як на допиті.

Пам’ятайте:

Ви не прокурор.

Розвивайте пам’ять.

Не влаштовуйте допит сім’ї.

“Нормальні” члени суспільства

Одного разу від сім’ї на соціального працівника поступила скарга, в якій зазначалося, що спеціаліст поводив себе некоректно і своїми висловами про те, що вони всі психічно ненормальні, ображав членів сім’ї. При з’ясуванні обставин, соціальний працівник не міг зрозуміти, у чому справа. У своїй пояснювальній записці вказав, що він лише хотів допомогти сім’ї стати повноцінною, щоб її члени жили “як люди”, змогли бути повноправними та повноцінними членами суспільства (“Ну нічого… Ми разом зробимо з вас повноцінних членів суспільства”).

Рішення:

Не використовуйте по відношенню до сім’ї чи її членів слова “ненормальні, “неповноцінні”, “ви не як всі люди” тощо.

Не оцінюйте.

Не вішайте ярликів.

«Ти мені – я тобі»

Уявіть, що вам запропонували гуманітарний набір в обмін на те, що ви кудись підете, щось зробите, більше того, якщо ви будете виконувати вказівки вірно, то завжди будете отримувати „невеличкі подаруночки”. Може скластися враження, що вас купують, і ви тепер залежите від когось або чогось.

Така ж сама ситуація може складатися у стосунках із сім'єю – соціальний працівник пропонує певні вигоди сім’ї за те, що вона буде робити все, що їй скажуть.

Рішення:

Не торгуйся!

Не маніпулюй!

Сутність та зміст поняття імпаурменту.Імпаурмент як засаднича ідея соціально-педагогічного консультування.Технологія реалізації імпаурменту в соціально-педагогічному консультуванні.

Фахівці з соціальної роботи наряду з терміном “наснаження” вживають терміни

“імпаурмент”, “надання повноважень”, “активізація”, “зміцнення”. Ідея наснаження ґрунтується на визнанні права людини вести повноцінне життя, отримувати у разі необхідності якісні соціальні послуги у необхідному обсязі. З огляду на це клієнта соціальної агенції потрібно розглядати не як вразливого індивіда, який має персональні проблеми, а як громадянина, який має гарантовані права як член суспільства. Існує думка, що наснаження відрізняється від надання можливостей, так як воно не обмежується лише намаганням дозволити або допомогти людям діяти, а має на меті надання їм постійних владних повноважень для створення здатності впливати на своє життя за межами соціальних служб.У процесі наснаження підвищується рівень самооцінки, активність клієнта, збільшуються його можливості, зменшується залежність від негативних факторів, які впливають на його життя. Наснаження розвиває здатність клієнта контролювати власне життя, що передбачає: виявлення і розвиток сильних сторін, компетентності клієнта; доступ до інформації, якою володіють соціальні працівники та інші фахівці; обізнаність щодо наявних альтернатив і можливостей доступу до них у процесі прийняття рішення; набуття незалежності від інших під час прийняття рішень; розвиток спроможності діяти.

Імпаурмент є важливим для тих груп, які вважаються пригніченими у суспільстві: жінки, представники національних меншин, люди похилого віку тощо. Успішно діють групи самодопомоги, які складаються з представників вразливих категорій населення або їхніх родичів [16].Практика імпаурменту є поширеною в роботі з групами, але може використовуватися на рівні суб’єкта, на колективному рівні – через організаційний розвиток і створення союзів; на структурному, інституційному рівнях – через втручання в політику і правову реформу [17]. Детальний опис імпаурменту як практичного методу соціальної роботи подано в праці британських фахівців Одрі Мюллендера та Дейва Уорда «Самокерована групова робота: Діяльність користувачів з метою наснаження». На думку цих авторів, наснаження спрямоване на розподіл влади між соціальними працівниками й користувачами, вони закликають використовувати владу так, щоб не пригнічувати інших [18]і дотримуватися таких принципів: 1) ми повинні дотримуватися такої позиції щодо людей, з якими працюємо, яка не тільки відкидає будь-які негативні «ярлики», але й визнає, що всі люди володіють певними навичками, вміннями, інтелектом та здібностями;

2) люди мають право бути почутими і право контролювати власне життя – це означає, що люди мають право самі вибирати форму втручання в їхнє життя;

3) проблеми користувачів соціальних послуг дуже складні, тому відповіді-реакції на них повинні це враховувати. Проблеми людей ніколи не будуть повністю зрозумілими, якщо вони розглядатимуться тільки як результат особистої неповноцінності. Практика має враховувати, що питання, пов’язані з такими явищами, як пригноблення, соціальна політика, довкілля та економіка, часто відіграють у житті користувачів соціальних послуг величезну роль;

4) практика може бути ефективно побудованою на розумінні того, що люди, які діють разом, стають сильнішими; люди, які не мають влади, можуть здобути її, працюючи у групах разом;

5) практикуй те, що проповідуєш. Методи роботи мають не елітарні принципи. Уся робота має бути спрямована проти пригноблення, націленого на расу, стать, вік, сексуальну орієнтацію, клас, інвалідність або будь-яку іншу форму соціальної диференціації, на яких історично склалися спотворені поняття почуття переваги та неповноцінності