Теоретико-методологічні підходи в управлінні

Сутність технології управління закладом.

Управління –процес, тобто серія безперервних взаємопов’язаних дій. Ціі дії називаються управлінськими функціями.

Часто використовують поняття «Освітня технологія», яке розглядається як похідна нового типу освіти, суттєвими ознаками якої є:

ü ціннісні орієнтації, цільові установки автора чи колективу, орієнтованого на конкретний очікуваний результат;

ü технологічний ланцюг педагогічних дій відбувається відповідно до поставленої мети й має гарантувати всім школярам досягнення життєвої перспективи та високий рівень засвоєння державного стандарту освіти;

ü взаємозв’язана діяльність учителя й учнів із урахуванням принципів особистісно орієнтованого розвивального навчання й виховання та індивідуалізації;

ü діагностування та моніторинг результатів діяльності;

ü глибока психологізація освітніх технологій.

.Управління навчальним закладом – це цілеспрямована, активна взаємодія керівника з іншими учасниками освітнього процесу з метою забезпечення координації зусиль щодо оптимального функціонування установи та переведення її на більш якісний рівень.

Теоретико-методологічні підходи в управлінні

Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що проблема управління розвитком освітнього закладу потребує різних теоретико-методологічних підходів.

Можна відмітити – процесуальний, логіко-інформаційний, рефлексивний, синергетичний.

Значною віхою в розвитку управлінської теорії був і є процесуальний підхід. Сутність цього підходу – у визначенні управління процесом, у якому діяльність, що спрямована на досягнення цілей організації, розглядається як сума взаємопов’язаних дій – функцій управління, а кожна з функцій – як комплекс однорідних (елементарних) дій, операцій, процедур.

Засновник процесуального підходу А. Файоль виділив п’ять функцій, які реалізуються в управлінській діяльності:

планування

організація

розпорядництво

координація

контроль.

Логіко-інформаційний підхід широко застосовується в процесі управлінської діяльності керівника, у розумовій, пізнавальній (творчій) діяльності – плануванні, аналізі, дослідженні, підвищення кваліфікації, самоосвіті, вироблені стратегії, а також у підготовці рішень технічної діяльності, що пов’язана з використанням інформації.

В управлінні навчально-освітним закладом логіко-інформаційний підхід відіграє провідну роль, оскільки ґрунтується на таких принципах:

· існування знань предмета теорії управління;

· залучення педагогів до системи управління закладом, необхідність забезпечення їх інформацією для розв’язання проблемних ситуацій, створення умов для висловлення здогадок, гіпотез, прогнозування як відповіді (знання) так і структури (послідовності) висловлення;

· формування інтелектуального потенціалу педагогічного колективу за рахунок таких функцій пізнавальної та управлінської діяльності, як описування та пояснення, які вимагають обґрунтування зв’язків різного роду: причиново-наслідкових та структурно-функціональних;

· залежність з’ясування завдань розвитку навчального закладу, як відкритої гуманітарної системи від використання способів наукового пізнання – аналізу, синтезу, узагальнення, дедукції, моделювання, систематизації, класифікації, розумового експерименту.

Керівник має дотримуватися в роботі з інформацією такої технологічної послідовності:

· визначити обсяг, зміст, строки проходження та форми інформації, яку він повинен отримати;

· з’ясувати характер інформації, яку повинні мати заступники, голови предметних комісій (методоб’єднань), батьки, вчителі (логічні вимоги, послідовність);

· узагальнити інформацію, що має цінність для стратегічного розвитку школи (з використанням переконливих доказів та відповідних аргументів);

· визначити форми передачі опрацьованої інформації.

Підвищення ефективності управління розвитком навчального закладу характеризується рефлексивним підходом.

Рефлексія – це процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів. Таке визначення ми знаходимо у психологічному словнику.

Рефлексивний підхід до управління розвитком навчального закладу досягається завдяки тому, що на кожному етапі розвитку відбувається співвіднесення цілей управління з уже досягнутим, розглядається проміжний результат та його можливий вплив на результат наступного стану становлення та розвитку закладу.

Використання рефлексивного підходу дає змогу своєчасно акцентувати увагу на доцільності, узгодженості, системності та цілісності тих змін, які притаманні навчальному закладу і які можуть забезпечити його перехід від одного рівня розвитку на інший, а в перспективі – на рівень саморозвитку.

Синергетика. Основною якісною характеристикою її є «самоорганізація».

Самоорганізація є характерною для будь-яких процесів розвитку. Кажучи про управління школою як освітньою системою високого рівня цілісності, цей процес можна розглянути як забезпечення умов для саморозвитку кожної підсистеми на основі діагностики, моніторингу, упровадження інноваційної діяльності. Таким чином сутність синергетичного підходу полягає у виявленні й пізнанні закономірностей, які керують процесами самоорганізації в системах різного походження.

Провідними принципами є:

самоконтроль

соціальність

індивідуальність

універсальність

гуманітаризація і гуманізм

самоорганізація та саморозвиток.

Проаналізувавши різні підходи до управління, можна зробити висновок, що не існує для всіх єдиного, чітко визначеного найкращого підходу до управління школою. Тому, формуючи систему управління, потрібно вибрати підхід, адекватний завданням, які розв’язуються, та існуючими умовами.