Розвиток особистості. Щоб сприяти особистісному розвитку дитини 4-5 років, необхідно враховувати наступне.

Щоб сприяти особистісному розвитку дитини 4-5 років, необхідно враховувати наступне.

По-перше, в цьому віці вже закладаються основи творчого відношення до предметного світу. Для цієї мети можна використовувати ті скромні поробки, які дитина створює своїми руками для гри або в якості подарунка кому-небудь. Якщо дорослий систематично буде підкреслювати, що дитина зробила щось сама, що вона вже багато чого вміє і зможе для кожного створити атмосферу заслуженого визнання й успіху, то задоволення, яке при цьому буде відчувати дитина, спонукатиме її і далі ставити подібні завдання.

По-друге, в цей період може виникнути і справді пізнавальне ставлення до світу, безкорислива потреба в знаннях з інтересом і бажання знати. Для подальшого розвитку пізнавального інтересу важливо не лише давати дитині нові знання в захоплюючій формі, необхідно максимально з повагою ставитися до її власних розумових пошуків і їх результатів. На п'ятому році життя дитина вже здатна мислити, не опираючись на безпосередній досвід. У неї з'являється коло словесних знань. Оперуючи такими знаннями, дитина може іноді приходити до неправильних висновків, отримувати логічно недосконалі результати. Будь-які прояви неповаги до цих перших самостійних інтелектуальних кроків можуть відбити у дитини інтерес до сфери знань і позбавити її впевненості в собі. Тому найважливішими вимогами до особистих відносин дорослих з дітьми і в їх взаємовідносинах один з одним є серйозне і шанобливе відношення до всіх, навіть невірних, міркувань дитини.

Це не означає, що дорослі повинні схвалювати будь-які невірні думки та міркування дітей. Дорослим слід не оцінювати дітей, а обговорювати з ними їх міркування і заперечувати їм як би на рівних, а не зверхньо. Звідси природно випливає, що новими по відношенню дитини до інших людей повинні стати, з одного боку, інтерес і повага до дорослого як до джерела нових знань і в тактичному помічника в його власних інтелектуальних пошуках, а з іншого – шанобливе і зацікавлене ставлення до аналогічних інтелектуальних пошуків його однолітків.

Ставлення до однолітків в цьому віці носить ще не дуже диференційований характер. Діти в основному діляться на «поганих» і «хороших», і ці оцінки в дуже залежать від дорослих. Так, більшість дітей п'ятого року життя вважають однолітків поганими тому, що вихователь робить їм зауваження за те, що вони повільно їдять, погано засинають і т.п.

Необхідно мати на увазі, що репутація дитини в групі, ставлення до нього однолітків та його душевне самопочуття може без всякого умислу з боку дорослого непоправно постраждати. Для цього достатньо часто висловлювати невдоволення дорослого з приводу таких форм поведінки, які, хоча і створють організаційні труднощі, морально нейтральні, не залежать від дитини і часто обумовлені її фізіологічними особливостями.

У розвитку свідомості дітей відкриваються дві дуже важливі можливості, від правильного використання яких суттєво залежить загальний рівень їх розумового розвитку. Одна з можливостей пов'язана з тим, що на п'ятому році життя діти здатні в своєму пізнанні навколишнього виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються самі. Починаючи з цього віку діти можуть поступово накопичувати фактичні знання про різні предмети і явища, які вони не бачили і про які знають тільки зі слів дорослого (про тварин і машин, міста і країни тощо).

Дуже важливо розуміти, що коли дитина накопичує такі уявлення, вона не просто збільшує обсяг знань про навколишнє. У неї природньо виникає відношення до тих нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке ставлення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і повагу до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов.

А це означає, що дорослий не тільки дає знання, а й принциово розширює коло подій і предметів, що викликають у дитини емоційний відгук: співчуття і обурення, повагу та інтерес. Дуже важливо, що почуття і стосунки, які переживає дитина з приводу далеких і особисто їй незнайомих істот або подій, по суті своїй безкорисливі, не пов'язані з егоїстичними бажаннями і намаганнями. Тим самим дорослі виводять дитину за межі вузьких і егоїстичних інтересів, роблячи найперші кроки в формуванні майбутнього громадянина світу, якому ніщо людське не буде чуже.

Діти 4-5 років прагнуть до самостійності, але невдачі бентежать їх. Накопичуючись, безуспішні зусилля породжують невпевненість. Між тим довільність підтримується саме успішністю виконання завдання дорослого або справи, яку дитина задумала зробити сама.

В ігровій діяльності дітей середнього дошкільного віку з'являються рольова взаємодія. Вона вказуює на те, що дошкільнята починають відокремлювати себе від прийнятої ролі. В процесі гри ролі можуть змінюватися. Ігрові дії починають виконуватися не заради них самих, а заради сенсу гри. Проходить розподіл ігрових і реальних взаємодій дітей.