Василь Білозерський

(1825-1899)

Видатний український громадсько-політичний діяч, журналіст, педагог.

Народився на хуторі Мотронівці на Чернігівщині. Закінчив Київський університет Св. Володимира. Працював у Полтаві вчителем Петровського кадетського корпусу.

Був одним із організаторів Кирило-Мефодіївського братства, написав його статут. Був автором “Записки”—пояснень до статуту братства. Виступав за проведення ліберально- поміркованих реформ, за об’єднання всіх слов’янських народів, у якому провідна роль належатиме Україні, відстоював ідеї християнського братства.

У 1847 р. був заарештований і засланий в Олонецьку губернію під нагляд поліції.

У 1856 р. звільнений, після чого повернувся в Петербург, де проживали після закінчення термінів заслання кирило-мефодіївці Т. Шевченко, М. Костомаров, П. Куліш. Довкола них зібрався гурт письменників і публіцистів.

На початку 1861 р. завдяки зусиллям В. Білозерського і фінансовій підтримці поміщиків-патріотів Г. Галагана і В. Тарновського вийшов український щомісячник “Основа”, де він працював редактором. Його провідними діячами були і П. Куліш та М. Костомаров. Вони обстоювали самостійність української нації та її літератури.

Останні роки свого життя жив на хуторі Мотронівці, де й помер 1899 року.

Микола Гулак

(1822-1899)

Видатний український громадсько-політичний діяч, педагог, учений-дослідник історії права, людина різнобічних знань.

Народився у дворянській родині Золотоніського повіту на Полтавщині. Закінчив юридичний факультет Дерптського університету, здобув науковий ступінь кандидата права. Служив у канцелярії Київського генерал-губернаторства. Брав активну участь в організації Кирило-Мефодіївського братства. Намагався осмислити та визначити місце і роль українського народу в сучасному світовому історичному розвитку. Виступав за рішучі методи боротьби проти самодержавства.

Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства був заарештований і ув’язнений у Шліссельбурзьку фортецю, де просидів три роки, а потім засланий під нагляд поліції в Перм.

Після заслання проживав у різних містах Російської імперії — Одесі, Керчі, Кутаїсі, Тбілісі. Займався науковою діяльністю, писав праці з історії, математики, філософії, права, робив переклади з грузинської та азербайджанської літератур. Одночасно займався і педагогічною діяльністю, викладаючи історію, математику, природничі науки.

Помер 1899 року в Азербайджані, похований в Єлисаветполі, тепер м. Гянджа.