Гідравлічне випробовування ємнісних споруд

Гідравлічне випробування споруд роблять з метою перевірки міцності їх конструкцій і визначення ступеня водонепроникності стін і днища, причому після завершення всіх будівельно-монтажних робіт, за винятком оклеєчної гідроізоляції і зворотної засипки, які слід виконувати після випробування і усунення всіх дефектів.

Споруди провіряють водою не раніше ніж через 28 діб після закінчення бетонних робіт. При використанні швидкотверднучих цементів випробування може бути проведене і раніше, але за умови, що бетон в конструкціях до цього часу досяг проектної міцності.

Заповнювати споруду водою рекомендується в два етапи: 1) на висоту 1 м і витримування протягом доби з метою випробування днища; 2) те ж, заповнення до проектної позначки. Під час заповнення стежать за рівнем води і станом огороджуючих конструкцій, стику стін з днищем, фундаменту і ґрунту в основі споруди. Випробування залізобетонних ємнісних споруд на водонепроникність дозволяється починати не раніше 5 діб після їх заповнення водою. Знаючи різницю рівнів і площу дзеркала води у споруді, обчислюють обсяг витоку води із споруди за одиницю часу наприклад, за добу. Питомий витік, віднесена до 1 м² змоченої внутрішньої поверхні, л/м²

, (4.1)

де , ‒ об'єм води в споруді при першому вимірі, тобто на початку випробування, л; ‒ те ж, при другому вимірі, в кінці дослідження; ‒ змочена внутрішня поверхня стін споруди м²; ‒ те ж, днища, м².

Визнається споруда такою, що витримала випробування, якщо спад в ній води за добу не перевищує 3 л. на 1 м² змоченої поверхні стін і днища; немає виходу цівок води через стінні панелі і особливо через стики; температурні або деформаційні шви не виявляють ознак течі і не виявлено зволоження ґрунту в основі.

При випробуваннях на зовнішніх поверхнях споруди допускаються тільки потемніння в окремих місцях. Якщо виявлені струменеві течі або потьоки води по стіні, навіть якщо кількісно втрати води не перевищують встановленої норми, споруда вважається такою, що не витримала випробувань. Вода з такої споруди (а також при значному зволоженні ґрунту в основі) повинна бути негайно випущена. Помічені дефекти фіксують і усувають. Випробування споруди після цього повторюють до тих пір, поки не буде забезпечена необхідна нормам ступінь водонепроникності.

Метантенки до здачі в експлуатацію після гідравлічного випробування на водонепроникність перевіряють ще на газонепроникність (герметичність). При цьому рівень води в метантенці повинен бути на 15 см нижче горловини. Для перевірки герметичності сполук під газовим ковпаком створюють тиск повітря, рівний 5 кПа, а потім обливають водою купольну частину метантенка, а всі з'єднання, люки та кришки, розташовані вище рівня води. У процесі випробування визначають витік повітря і порівнюють його з допустимим.

Контрольні запитання

1. Якими методами монтажу здійснюють зведення камер аерації?

2. Які особливості вибору схем руху крана при монтажі резервуарів залежні від їх розмірів?

3. З якою метою виконують навивку напруженої арматури на поверхню циліндричного збірного залізобетонного резервуару?

4. Який порядок проведення гідравлічного випробовування ємнісних споруд?

4.6. Влаштування круглих у плані водозабірних споруд і насосних станцій способом опускного колодязя

Сутність способу полягає в тому, що в міру розробки ґрунту усередині колодязя, стіни якого внизу виконані у вигляді загостреної ножової частини, він під дією власної маси занурюється на задану глибину (рис. 4.56). При цьому його маса повинна перевищувати загальну величину сили бічного тертя стін об ґрунт не менше ніж на 25%. Виникаючі сили тертя є основною перешкодою при зануренні, що в ряді випадків призводить до зависання колодязів або робить неможливим їх занурення до проектної позначки. Для зменшення сил тертя застосовують тиксотропні сорочки, тобто у вільну порожнину між ґрунтом і зовнішньою стіною, утворену при зануренні зовнішнім уступом стін у ножа колодязя, заливають тиксотропну суспензію з бентонітових глин.