Технологія прокладання трубопроводів з неметалевих труб

До матеріалу труб, колекторів та їх з'єднань пред'являються ряд вимог. Вони повинні бути міцними, сприймати без деформації навантаження від ваги ґрунту та транспорту, бути стійкими до корозії та механічного стирання, мати гладку внутрішню поверхню, бути водонепроникними, не допускати просочування стічних вод в ґрунт (ексфільтрація) і ґрунтових вод в мережу (інфільтрація). Цим вимогам відповідають керамічні, бетонні, залізобетонні, азбестоцементні, металеві та пластмасові труби.

Рис. 4.2. Неметалеві труби:

а − керамічні; б − азбестоцементні; в, г – залізобетонні, відповідно з гладкими кінцями і розтрубні; 1 − розтруб; 2 − муфта; 3 – ущільнюючий матеріал (просмолений канат); 4 − замок (азбестоцемент або асфальтова мастика)

Монтаж керамічних трубопроводів. Керамічні трубопроводи в основному застосовуються для водовідведення, вони є безнапірними, тобто самопливними.

Перед укладанням, доставлені на будівництво, керамічні труби перевіряють на якість. Труби, що мають складно усувані дефекти, відбраковують.

Монтаж керамічних трубопроводів ведуть як окремими трубами, так і укрупненими ланками (секціями) в дві, три, п'ять труб при загальній довжині секції не більше 8 м. Укладання трубопроводів проводять від низу до верху по ухилу, починаючи від оглядового колодязя розтрубами проти течії стічної рідини.

Укладання трубопроводів окремими трубами. Труби укладають на підготовлену й ретельно сплановану основу з дотриманням заданого ухилу за ходовою візиркою. Першу трубу укладають на подушку (основу) оглядового колодязя розтрубом вгору, тобто «від колодязя». Закріпивши надійно першу трубу, укладають наступні, сполучаючи їх за допомогою розтрубів. Правильність ухилів перевіряють нівеліром, а прямолінійність осі в горизонтальній площині – шнуром. Лотки укладених труб повинні співпадати і не утворювати уступів.

Труба, що опускається, вставляється гладким кінцем у розтруб укладеної труби, залишаючи зазор 5…6 мм для труб діаметром до 300 мм і 8…9 мм для труб більшого діаметра. Стикові з'єднання трубопроводів з керамічних труб ущільнюються прядивним смоляним або бітумінізованим пасмом з наступним улаштуванням замка з асфальтової мастики, цементного розчину або азбестоцементної суміші. Пасмо обвивають навколо труби не менше двох разів, а потім ущільнюють конопаткою. Вона при цьому повинна займати 1/3…1/2 розтрубу, а решту його заповнюють мастикою (рис.4.3). Доставлена на місце робіт мастика перед заливкою підігрівається до температури 160…170°С. Для зручності заливки стиків до труб кріплять спеціальні металеві обойми, що складаються з двох шарнірно сполучених половинок. Обойму змащують тонким шаром глини (щоб не прилипала мастика) і встановлюють на трубу впритул до розтрубу. Стик заливається без перерви, через литник з одного боку, щоб з іншою виходило повітря. Після охолодження мастики в стику обойму знімають. Стики труб можна виконувати також за допомогою цементного розчину.

Рис. 4.3. Улаштування стиків керамічних труб:

а – збирання вузлів на брівці; б – опускання вузла в траншею; в – закладання горизонтального стику; г – шарнірний хомут; 1 – траверса; 2 – прядивне пасмо; 3 – бітумна мастика; 4 – металева обойма; 5 – литник

Укладання трубопроводів ланками. Для прискорення процесу укладання труб у траншею і закладення їх стиків проводять їх попереднє укрупнене збирання в ланки (секції) по дві, три і п'ять труб. Укладання ланок з двох-трьох труб діаметром до 250 мм може бути здійснене вручну. При укладанні ланок труб великих діаметрів застосовують стріловидні крани й спеціальні траверси (рис. 4.3, б), що забезпечують горизонтальне положення ланок при опусканні.

Для прискорення робіт з влаштування стиків при збиранні ланок на трасі або по укладанню окремих труб в траншею іноді до керамічних труб приробляють наперед кільця конічної форми з асфальтової мастики на внутрішній поверхні розтруба і на зовнішній поверхні іншого кінця труби. Перед стикуванням таких труб асфальтові кільця в розтрубі і на кінцях труб покривають розплавленим гарячим бітумом або густо змащують яким-небудь розчинником (бензином, бензолом), що розм'якшує поверхню мастикових кілець. Завдяки конічній формі підлитих асфальтових кілець і розм'якшеності їх поверхні можливо вільне з'єднання труб так званим холодним способом. Після випаровування розчинника і затвердіння розм'якшеної мастики виходить міцний і герметичний стик труб. Загальна схема прокладки трубопроводу з керамічних труб наведена на рис. 4.4.

Рис. 4.4. Схема організації будівельного майданчика при монтажі трубопроводу з керамічних труб:

1 – траншея; 2 ‒ драбина для спуску; 3 – кран на монтажні оглядового колодязя; 4 – переносні огороджування; 5 – укладений трубопровід; 6 – кран для розвантаження труб; 7 – екскаватор для риття траншеї; 8 – небезпечна зона; 9 – бульдозер для засипки траншеї

Монтаж азбестоцементних трубопроводів. Азбестоцементні труби поставляються заводами виробниками комплексно з муфтами і гумовими ущільнювальними кільцями. Перед монтажем їх розкладають уздовж траншеї на відстані не ближче 1м від її брівки.

Монтаж напірних трубопроводів на робочий тиск до 0, 6 МПа виконують із застосуванням двобортних азбестоцементних муфт і з ущільненням їх гумовими кільцями круглого перерізу, а на тиск до 0, 9 МПа - із застосуванням таких же муфт і гумових кілець або чавунних фланцевих муфт з гумовими кільцями. При монтажі азбестоцементних напірних трубопроводів на тиск до 1, 2 МПа труби сполучають тільки на чавунних фланцевих муфтах з гумовими кільцями.

Монтаж трубопроводів з труб малих діаметрів (до 300мм) проводять в основному вручну з опусканням їх, а також сполучних частин на дно траншеї без пристроїв, або за допомогою лямок, якщо глибина її не перевищує 3м. При глибших траншеях, що мають кріплення, їх опускають за допомогою канату або м'якого троса.

Труби діаметром більше 300 мм подають у траншею стріловими кранами.

Для прискорення монтажу труб малих і середніх діаметрів їх до укладання укрупнюють в секції по декілька штук (до чотирьох), а потім краном за допомогою спеціальних траверс укладають на дно траншеї.

Монтаж трубопроводів на азбестоцементних двобортних муфтах з гумовими кільцями круглого перерізу проводять в такій послідовності. Спочатку на кінець раніше укладеної труби надягають муфту і гумове кільце, а на кінець приєднуваної труби, що укладається, — друге гумове кільце. Муфту надягають так, щоб її ширший край (з робочим скошеним буртиком) був повернутий до стику. Після того, як муфта і гумове кільце натягнуті, трубу, що укладається, впритик приєднують до раніше укладеної, після чого їх центрують. Відцентровані труби фіксують присипкою ґрунтом в середній частині, а потім на кінцях труб крейдою намічають місця установки кілець до початку і після закінчення монтажу стиків труб.

Монтаж муфт проводять за допомогою спеціальних пристроїв – важеля або, якщо необхідне більше зусилля, гвинтового домкрата (рис. 4.5). Правильність положення гумових кілець після монтажу муфти перевіряють шаблоном або лінійкою. Кільця повинні розташовуватися за робочим буртиком.

Монтаж трубопроводів на азбестоцементних муфтах САМ з гумовими кільцями фігурного перерізу, що самоущільнюються, набув останнім часом великого поширення. Монтаж труб на муфтах САМ проводять двома способами. При першому (рис. 4.6, а, б) на трубу, що укладається, насовують муфту до зробленої на цій трубі відмітки на відстані (ℓ -c) /2 від торця труби, де ℓ - довжина муфти, с - розмір зазору між трубами (рис. 4.6, а), після чого за допомогою монтажного пристрою трубу разом з муфтою присувають у бік укладеного трубопроводу до тих пір, поки кінець останньої укладеної труби не ввійде до муфти на глибину (ℓ -с)/2 (рис. 4.6, б). Для того, щоб у процесі монтажу муфта не змістилася, біля її торця встановлюють упорний (переносний) хомут. При другому способі (рис. 4.6, в, г) на трубу, що укладається, муфту насовують на всю її довжину (рис. 4.6, в), а потім трубу центрують з раніше укладеною і за допомогою монтажного пристрою муфту труби, що укладається, пересувають на укладену до відмітки (ℓ -с)/2, що є на ній (рис. 4.6, г).

Рис. 4.5. Натягування на трубу азбестоцементної муфти:

а – важільний домкрат; б – гвинтовий домкрат; 1 – упори; 2 – важелі; 3 – тяга; 4 – захват; 5 – друге кільце; 6 – перше кільце; 7 – муфта; 8 – розпірка; 9 – станина; 10 – гвинти

При цих двох способах монтажу муфта надівається спочатку на вкладену трубу. Для забезпечення необхідного зазору між трубами, що з’єднуються, застосовуються переносна штанга, що видаляється з труби, після монтажу стику. Для монтажу стикових з'єднань азбестоцементних труб разом з важільними або гвинтовими домкратами використовується також важільно-рейковий пристрій.

Для механізації процесу використовується також спеціальний пристрій, що виконує захват й опускання труб у траншею, а також їх стикування за допомогою муфт САМ. Пристрій є змінним навісним обладнанням до одноковшевого екскаватора, за його допомогою можна виконувати монтаж труб діаметром 300-500 мм. Ефективним також є навісне обладнання до трактора «Білорусь» типу «механічна рука», що захоплює трубу з надягнутою муфтою, опускає на дно траншеї, центрує і насуває муфту на раніше покладену трубу.

Пристрій для монтажу муфтових і розтрубних трубопроводів (рис. 4.7) виконаний у вигляді підвішеної до стріли крана рами з розміщеними в її середній частині торцевим керованим циліндром, торцевим захватом подачі труби й по кінцях - щелепними захватами труби й трубопроводу. Кожний із захватів являє собою шарнірно приєднані до рами двопліччя важелі й силовий циліндр, який впливає на них.

Рис. 4.6. Монтаж азбестоцементних труб муфти САМ з гумовими кільцями, що самоущільнюються:

1 − труба, що укладається; 2 − упорний хомут; 3 − муфта САМ; 4 − гумове кільце; 5 − покладений трубопровід; 6 − переносна штанга; 7 − захват; 8 − важіль; 9 − упорний башмак; 10 – рейка

На рамі укріплені кривошипно-шатунні механізми, що отримують рух від силових циліндрів. Для забезпечення центрування до рами поздовжньо знизу прикріплені швелери, що центрують, взаємодіючі із трубопроводом і трубою пір'ям своїх полиць.

Для попередньої орієнтації пристрою з трубою щодо трубопроводу призначені кронштейни, прикріплені до рами.

Рис. 4.7. Пристрій для монтажу азбестоцементних труб:

1 − щелепні захвати труби; 2 − кривошип; 3 − силовий циліндр; 4 − рама; 5, 12 − швелери, що центрують; 6 − напрямні; 7 − горизонтальний стрижень; 8 − кронштейни; 9 − стріла крана; 10 − ролик; 11 − роликова доріжка; 13 − труба; 14 − торцевий керований силовий циліндр; 15 − торцевий захват; 16 − гвинти, що штовхають; 17 − муфта; 18 – трубопровід

Монтаж трубопроводів на чавунних муфтах з гумовими кільцями круглого й трапецієподібного перерізу роблять з дотриманням правил улаштування фланцевих з'єднань, тобто шляхом поступового загвинчування гайок, розташованих на кінцях труб взаємно перпендикулярних діаметрів, для того, щоб не відбувалося перекосу фланців. Після розмітки на вкладену в траншею азбестоцементну трубу надягають один фланець, одне гумове кільце й втулку муфти.

Перед укладанням наступної труби на неї також надягають фланець і гумове кільце, а потім після укладання її на дно траншеї переходять до з’єднання стика. Ступінь ущільнення гуми регулюють натягом болтів за допомогою підтягування.

Монтаж безнапірних трубопроводів виконують із застосуванням безнапірних азбестоцементних труб і циліндричних муфт. При цьому, на раніше покладену в траншею трубу надягають циліндричну муфту, попередньо зробивши розмітку фактичного її положення. Трубу, що укладається, опускають у траншею й присувають до вже покладеної, залишаючи зазор як і при двобортних муфтах, після чого її центрують і вивіряють за візиркою, шнуром і виском. Далі на кінець цієї труби встановлюють рознімний дерев'яний шаблон, на який надягають муфту, щоб середина її була над стиком, а шаблон заходив у муфту на половину її довжини. У зазор між муфтою і раніше покладеною трубою закладають прядив'яне смоляне пасмо й ущільнюють її конопатками. Іншу частину стикового зазору зашпаровують азбестоцементним розчином. Після закладення половини стику знімають шаблон і зашпаровують другу половину стику з боку знову покладеної труби. При прокладанні безнапірних трубопроводів на циліндричних муфтах труби з'єднують із закладенням асфальтовою мастикою або цементним розчином, для одержання стику підвищеної міцності цементний або азбестоцементний розчин зачеканюють.

Монтаж бетонних і залізобетонних трубопроводів. Бетонні й залізобетонні труби укладають на природну або штучні основу. Стики напірних труб (розтрубні або муфтові) зашпаровують гумовими ущільнювальними кільцями, а безнапірних (розтрубні або фальцові) - смоляним або бітумінізованим пасмом, азбестоцементним або цементним замком, а також асфальтовою мастикою. Перед укладанням труб у траншею їх так само, як і муфти, у ході приймання піддають зовнішньому контролю для виявлення дефектів і перевірки розмірів.

Бетонні й залізобетонні труби розкладають уздовж траншеї різними способами (перпендикулярно до траншеї, під кутом тощо), вибір яких залежить від типу й вантажопідйомності монтажних кранів.

Напірні трубопроводи монтують з розтрубних і гладких залізобетонних напірних труб на муфтових з'єднаннях.

Монтаж трубопроводів з розтрубних труб ведуть у такій послідовності: доставка труб і розкладка їх уздовж траншеї, подача їх на місце укладання, підготовка кінця труби й установка на нього гумового кільця; введення його разом з кільцем у розтруб раніше покладеної труби; надання покладеній трубі проектного положення; остаточне закладення стику; попереднє випробування готової не засипаної ділянки трубопроводу (а при трубах великих діаметрів тільки стикових з'єднань); засипання цієї ділянки; остаточне його випробування.

Монтаж труб виконують стріловими кранами, причому труби з берми траншеї подають розтрубами вперед по ходу монтажу й обов'язково проти течії рідини. Перед укладанням першої труби на початку траси встановлюють бетонний упор, що забезпечує стійке положення перших 2…3 труб. На висоті 0, 5 м від дна траншеї опускання труби призупиняють і на гладкий кінець її надягають гумове кільце, після чого заводять її в розтруб раніше покладеної труби й опускають на підготовлену основу. При цьому особливу увагу приділяють центруванню труб з гумовим кільцем відносно вхідної фаски розтруба, раніше покладеної труби.

Монтаж трубопроводу за допомогою ковша екскаватора (рис. 4.8, б) ведуть при прокладанні труб у водонасичених ґрунтах або в стиснутих міських умовах будівництва, коли траншею копають разом з прокладанням труб, а екскаватор, розташований поруч, використовується для їхнього монтажу поворотом ковша.

Монтаж труб за допомогою бульдозера може виконуватися в тому випадку, якщо бульдозер використовується при вирівнюванні дна траншеї, коли об’єднуються ці дві операції. Осьове зусилля, що необхідне для введення втулкового кінця труби в розтруб, раніше покладеної, створюється рухом бульдозера через упорний брус.

Спосіб монтажу трубопроводу за допомогою внутрішнього натяжного пристрою рекомендується застосовувати для труб діаметром 800 мм і більше.

Засоби механізації, що використовуються для монтажу залізобетонних і бетонних трубопроводів залежать здебільшого від типу стикового з'єднання і діаметра труб. Тип стикового з'єднання визначає технічні вимоги до монтажного обладнання, а діаметр труб і розміри траншеї - схеми виконання монтажних робіт.

Рис. 4.8. Монтаж залізобетонних труб:

а − ручною важільною лебідкою; б − ковшем екскаватора; 1 − розтруб; 2 − ущільнювальне кільце; 3 − труба; 4 − дерев'яний упор; 5 − ківш; 6 − канат; 7 − важільна лебідка; 8 − упор з профільної сталі з блоком

Труба, що вкладається, підтримується у висячому положенні вантажопідйомним механізмом, а іншим механізмом (трактором, екскаватором) створюється поздовжнє зусилля, що забезпечує введення гладкого кінця в розтруб покладеної труби. При цьому, як показує досвід, дуже складно забезпечити в стику однаковий кільцевий зазор між поверхнею гладкого кінця труби й внутрішньою поверхнею розтрубу, через що гумове кільце, яке перебуває в цьому зазорі, затискається не рівномірно по периметру труб.

Навісне устаткування для монтажу залізобетонних напірних труб на гумових ущільнювальних кільцях зображено на рис. 4.9).

Рис. 4.9. Схема навісного пристрою для монтажу залізобетонних труб на гумових ущільнювальних кільцях:

1 − упір-фіксатор; 2 − фіксатор труби; 3, 9 − гідро циліндри, 4 − траверси; 5 − скоба; 6 – втулка напрямна; 7 − шток; 8 − труба, раніше покладена; 10 − захвати; 11 − труба, що укладається

Кільця в щілині розтрубних і муфтових з'єднань повинні бути обтиснуті на 40...50% товщини їхніх перерізів. Не можна допускати їхнього перекручування. При порушенні герметичності стиків додатково встановлюють гумові кільця або їхні відрізки на дефективне місце.

Монтаж трубопроводів з муфтовими стиковими з'єднаннями. Після центрування і перевірки правильності укладання труб по шнуру, виску й візирці на кінцях труб, що з'єднуються, роблять розмітку рисками, що визначають початкове положення гумових кілець. Відстані а і б при монтажі труб муфти встановлюють у вихідне положення так, щоб її торець з робочої сторони збігався з нанесеною на трубі рискою. Гумове кільце розміщують біля робочого кільця муфти, потім за допомогою конопатки вводять у кінцеву щілину муфти. Одночасно на другу трубу надягають інше гумове кільце, розміщуючи його на відстань б від торця. Далі за допомогою монтажних пристроїв муфту пересувають убік стикуваної труби з одночасним затиканням першого гумового кільця. По досягненні муфтою на другій трубі риски б від її торця в щілину муфти вводять друге гумове кільце, завдяки чому забезпечується необхідне кінцеве положення гумових кілець у стику і його водонепроникність. Послідовність влаштування стиків труб із застосуванням безбуртових й однобуртових муфт показана на рис. 4.10. Відстані а, б і їхнє кінцеве положення муфти й гумових кілець відстані в, г, д наводяться в проекті провадження робіт.

Рис. 4.10. Схема влаштування стиків труб із застосуванням безбуртових (а) і однобуртових (б) муфт:

I − перша стадія монтажу й початкове положення першого гумового кільця; II − друга стадія і початкове положення другого гумового кільця; III − кінцеве положення муфти й гумових кілець у змонтованому стику

Монтаж безнапірних трубопроводів здійснюють із бетонних і залізобетонних труб на розтрубних, муфтових або фальцевих стикових з'єднаннях. Стики розтрубних труб ущільнюють прядив'яним пасмом або іншими герметиками із закладенням азбестоцементом або гумовими кільцями, а фальцевих труб - асфальтовою мастикою, бітумно-гумовими прокладками або іншими герметиками із цементно-піщаного розчину.

Безнапірні розтрубні й муфтові труби з'єднують із зазором між гладким кінцем труби й поверхнею розтрубу, рівним 8...12 мм й 15...18 мм для труб діаметром відповідно 700 і більше 700 мм, а для фальцевих стиків - не більше 25 мм. Монтаж безнапірних трубопроводів з розтрубних і муфтових труб з ущільненням гумовими кільцями ведуть тими ж методами, що й напірних. Закладення стиків прядив'яним пасмом роблять шляхом конопатки розтруба на половину його глибини двома-трьома витками просмоленого або бітумінізованого прядив'яного пасма із закарбуваням азбестоцементною сумішшю (30% азбесту й 70% цементу).

Монтаж трубопроводів з полімерних (пластмасових) труб. Для прокладки трубопроводів системи водопостачання й каналізації використовують переважно труби з поліетилену низького тиску (ПНТ), високого тиску (ПВТ) і з полівінілхлориду (ПВХ), причому у водопостачанні застосовують поліетиленові труби.

Укладання пластмасових трубопроводів у траншею виконуються за двома основними схемами організації зварювально-монтажних робіт – базової й трасової.

При базовій схемі зварювання труб виконують ближче до об'єктного складу з попереднім з'єднанням труб у секції довжиною до 18…24 м і більше, які доставляють на трасу й там їх зварюють у ланку або безперервну нитку для укладання в траншею.

При трасовій схемі труби розкладають уздовж траншеї й зварюють із застосуванням пересувних зварювальних установок у безперервну нитку методом нарощування.

Ланку труб опускають у траншею вручну (при невеликому діаметрі труб) або за допомогою кранів. Укладати ланку труб у траншею допускається не раніше, ніж за 2 години після зварювання останнього стику. Опускають її в траншею плавно за допомогою м’яких чи роликових канатів, м'яких рушників або ременів, розташовуваних на відстані 5…10 м один від одного, не допускаючи різких перегинів нитки. Скидати зварені ланки на дно траншеї не допускається.

Прокладку пластмасових трубопроводів більших діаметрів (до 1000 мм і більше) виконують способом протягування ланки труб дном траншеї або опускання підвішених до крана труб. Кожний з цих способів має свої особливості й область застосування. Способом протягання найчастіше укладають поліетиленові трубопроводи в сухих ґрунтових умовах. При цьому зварювальну установку стаціонарного типу й напрямні розміщують у траншеї, після чого трубу послідовно з'єднують у безперервну нитку. Відторцьовані труби спускають у траншею і укладають на затискачі зварювальної установки, потім їх зварюють, після чого трубопровід протягують вперед лебідкою або іншими механізмами.

Укладання трубопроводів можна виконувати й окремими трубами.Перед укладанням труби ретельно оглядають і відбраковують. Кількість труб, які розкладають уздовж траншеї, залежить від змінного виробітку. Труби на бермі траншеї часто зварюють у секції або ланки, які потім опускають у траншею на м'яких рушниках. Однак у виробничих умовах, особливо в зимовий період монтаж трубопроводів ведуть з окремих труб і з'єднають їх у траншеї склеюванням або на гумових кільцях методом нарощування.

При зварюванні у стик крайки труб нагрівають по всьому периметру спеціальною дисковою або кільцевою установкою до пластичного стану й притискають одну до другої.

а) б)

Рис. 4.11. Установка (а) та виконання монтажних операцій (б) при контактно-стиковому зварюванні поліетиленових труб

Пластмасові труби також зварюються в розтруб. У цьому випадку спеціальна перехідна муфта, що гріє, розплавляє внутрішню поверхню розтрубу й зовнішню поверхню гладкого кінця труб (рис. 4.12). Після зняття муфти гладкий кінець труби вставляють у розтруб, при цьому в кільцевому зазорі розтрубу повинен з'явитися валик розплавленого матеріалу.

Рис. 4.12. − Зварювання пластмасових труб у розтруб:

1 – кінець труби; 2 – гріюча муфта; 3 – розтруб

Труби із ПВХ з'єднують в основному на клеї у розтруб. Однак з огляду на те, що потрібне ретельне очищення поверхонь, які склеюють, і акуратне нанесення клею, не допускаються деформації стиків, спостерігається вплив клею на довгострокову міцність ПВХ, а в процесі робіт виділяються шкідливі речовини, останнім часом для з'єднання труб із ПВХ широко використовують розтрубні з'єднання, що ущільнюють гумовими манжетами різного профілю, а також кільця круглого перерізу. У цьому випадку труби випускають з розтрубами, що мають усередині кільцеві пази.

Рис. 4.13. Розтрубні труби з ПВХ, що ущільнюють гумовими манжетами

Для приєднання пластмасових труб до металевих застосовують переважно фланцеві з'єднання. У місцях проходу каналізаційних труб із ПВХ через стінки колодязів як гільзи використовують сполучні муфти з гумовим кільцем.

Склеювання полівінілхлоридних (вініпластових) труб здійснюють в основному в розтруб. Процес склеювання труб і сполучних частин із ПВХ складається з наступних операцій: підготовка кінців труб і розтрубів під склеювання і затвердіння з'єднань. Поверхні труб і розтрубів, які склеюють, знежирюють метиленхлоридом. Клей наносять тонким шаром на розтруб і товстим на кінець труби. Склеювати труби й фасонні частини можна при температурі не нижче 5°С. Склеєні стики протягом 5 хв не повинні піддаватися ніяким механічним впливам. Склеєні ланки й вузли перед монтажем повинні витримуватися не менше ніж 24 год. після склеювання.

З’єднання труб із ПВХ на розтрубах з гумовими кільцями. Напірні розтрубні труби в траншеї з'єднують у такому порядку. Спочатку очищають від бруду й масел гладкий кінець і розтруб труб, після чого на гладкому кінці олівцем або крейдою розмічають глибину вставляння його в розтруб. Потім у паз розтрубу вставляють гумове кільце, змазують його й гладкий кінець рідким милом, після чого всувають його в розтруб до відмітки. При з'єднанні безнапірних каналізаційних труб із ПВХ поруч з розтрубом застосовують муфти. Технологія їх з'єднання з використанням гумових кілець аналогічна вищеописаній. Для збирання розтрубних з'єднань напірних і каналізаційних труб застосовують натяжні пристрої.