Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Гідроізоляційні роботи






Гідроізоляція – щільний водонепроникний прошарок з фарбувальних, рулонних або інших матеріалів, призначений для захисту будівельних конструкцій від зволоження ґрунтовими водами, іншими рідинами, а також для попередження витоку технологічних рідин.

Гідроізоляція необхідна для захисту споруд від атмосферних опадів, від проникнення води в їх підземні і підводні частини, коли необхідно зменшити фільтрацію води та інших рідин через конструкції, для захисту матеріалів від агресивного впливу мінералізованих ґрунтових вод, а металевих конструкцій – від корозії.

Рис. 3.81. Гідроізоляція інженерних споруд:

а ‒ водо наповнених лотків; б ‒ підземних тунелів; 1 ‒ днище і стінка лотка; 2 ‒ гідроізоляція з боку гідростатичного напору; 3 – рідина; 4 – днище і стінки тунелю; 5 – перекриття; 6 – гідроізоляція з боку ґрунту

В практиці будівництва застосовуються різні види гідроізоляції: без рулонні - офарбовані (на основі бітумів і на основі полімерів) штукатурні (асфальтні, цементні і полімерні); рулонні і листові - обклеювальні (основні і без основні), з жорстким кріпленням листів (полімерних, металевих і комбінованих); спеціальні (ін’єкційні, просочувальні і тепло-, гідроізоляційні).

 

 


Рис. 3.82. Види гідроізоляцій

 

Вид гідроізоляційних матеріалів вибирають в залежності від властивостей самих матеріалів та рекомендацій по їх застосуванню, основ на які вони наносяться.

В якості вихідних матеріалів для гідроізоляції використовують бітуми, дьогті і синтетичні (емульсії, латекси, тіоколи, смоли); допоміжні речовини (розчинники, пластифікатори, емульгатори, затверджувачі до синтетичних смол), а також наповнювачі (мінеральні, порошкові - вапнякові, доломітові, молотий кварц, крейда); волокнисті - азбест; крупнозернисті - мілкий гравій, щебінь; армуючи матеріали (склотканини, синтетичні тканини, металеві сітки).

Фарбувальна гідроізоляція виконується шляхом нанесення на поверхню 2…4 шари гідроізоляційного матеріалу товщиною 1…2 мм з перервами до повного охолодження гарячих (2…3 години) або висихання холодних (до декількох діб) бітумних мастик, розчинів, емульсій.

Рис. 3.83. Механізоване нанесення фарбувальної гідроізоляції:

1 – поверхня покрита мастикою; 2 – поґрунтована поверхня; 3 – факел розпилювання мастик; 4 – форсунка; 5, 6 – рукави для подачі мастики від агрегату

 

На вертикальній поверхні фарбувальні матеріали наносять, починаючи зверху по ярусах висотою 1, 2…2, 0 м з поділом на захватки до 20 м, використовуючи інвентарні підмостки, підвісні люльки, різні види підйомників.

Обклеювальна гідроізоляція виконується шляхом наклеювання рулонних, рідше листових матеріалів. На очищену поверхню підсушену і підігріту спочатку наносять шар ґрунтовки із бітуму, розчиненого в гасі або бензині. Після висихання ґрунтовки заготовлені куски наклеюють, застосовуючи частіше всього бітумні мастики, які наносять шаром 1, 5..2 мм з упередженням місця приклеювання не більше чим на 0, 5м. Наклеювання заготовок ведуть з перекриттям по довжині на 15...20 см, а по ширині – 10..12 см. (знизу – вверх). Вертикальні поверхні оклеюють ярусами висотою по 1, 5…2, 0 м, починаючи знизу, щоб не було затікання води в стиках між смугами. Ґрунтовку і мастику наносять тими ж способами, що і при влаштуванні фарбувальних гідроізоляцій.

Рис. 3.84. Наклейка полотнищ синтетичної плівки на вертикальну поверхню:

1 – поверхня, вкрита шаром мастики або клею; 2 – полотнище; 3 – стик між наклеєними полотнищами; 4 – рулон із серцевиною

Штукатурні види гідроізоляцій виконуються нанесенням на поверхню шару відповідних матеріалів товщиною 10…100 мм. Бетонна поверхня під штукатурку повинна бути оброблена насічкою для збільшення шороховатості і видалення неякісного шару. Під асфальтні і бітумно-полімерні штукатурки ізоляційні поверхні повинні бути ретельно висушені, а під цементну - пісчані – промиті і зволожені.

Асфальтні штукатурки при невеликих площах гідроізоляції (до 200…500м2) виготовляють в бітумоварильних котлах, доставляють до місця робіт засобами малої механізації і вкладають вручну-наметом. Для об’єктів з великими об’ємами робіт використовують пересувні асфальтобетонозмішувачі і пневматичні асфальтомети, які забезпечують не тільки розподіл асфальту, але і його ущільнення. Асфальтні штукатурні гідроізоляції вкладають, як і фарбувальні - ярусами по 1, 5…2, 0 м починаючи зверху, захватками довжиною до 20м.

Цементно-піщані гідроізоляційні шари наносять за допомогою стисненого повітря способами торкретування чи пневмобетону. Склад даного виду гідроізоляцій підбирають, використовуючи різні добавки, які покращують їх протифільтраційні характеристики.

Контроль за якістю гідроізоляції включає наступні моменти:

а) технічний нагляд за виконанням робіт;

б) лабораторний контроль за якістю вихідних матеріалів;

в) приймання прихованих робіт і готової гідроізоляції.

Так, як всі ізолюючі поверхні зазвичай засипаються ґрунтом чи закриваються іншими конструктивними елементами, то під час виконання робіт повинен бути організований ретельний контроль за якістю їх виконання, а після закінчення складений акт на приховані роботи (додаток)






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.