Малярні та шпалерні роботи

Застосовувуються фарби для захисту різних будівельних конструкцій, а також з декоративно художньою метою. Фарба складається з кольорового порошку – пігменту, і плівкоутворювальної речовини – в’яжучого. Всі фарби і відповідно фарбування залежно від виду в’яжучого поділяються на водні і неводні.

Водні фарбування застосовують з декоративною метою для опорядження інтер’єра і зовнішніх поверхонь будинків (здебільшого фасадів). Залежно від в’яжучого, що використовують для приготування водних фарб вони бувають вапняні, клейові, цементні, силікатні і казеїнові.

До неводних фарбувань належать олійні і емалеві фарбування, а також лакові покриття. Неводні фарбування застосовують для захисту металевих конструкцій від корозії, дерев’яні від гниття, а оштукатурені від впливу вологи. А ще вони застосовуються з декоративною і санітарно-гігієнічною метою. Їх легко мити і очищати від бруду, тому в приміщеннях, де більшість поверхонь пофарбована олійними або емалевими фарбами легше підтримувати чистоту (лікарні, школи, магазини, дошкільні дитячі заклади). Міцність зчеплення плівки залежить також від якості підготовки поверхні, в першу чергу очищення її від іржі, плям кіптяви і мінеральних масел, пилу. Тощо.

Малярні роботи виконують у дві стадії: підготовка поверхні та фарбування. Підготовка поверхні до фарбування включає в себе такі операції: очищення поверхні, її загладжування, розшивання тріщин, ґрунтування, шпатлювання та шліфування

Перед фарбуванням поверхонь їх рекомендується поґрунтувати - покрити рідиною певного складу - ґрунтовкою, добре прилипає до поверхні і залишає на ній тонку плівку, на яку рівним шаром лягає фарбувальний склад. Неоґрунтованние поверхні неоднаково вбирають фарбу, тому місцями її буде більше, місцями менше і забарвлення стане нерівномірною - плямами або смугами. Під масляну фарбу кращою ґрунтовкою є оліфа.

Для малярських робіт застосовують різні інструменти: пензлі, валики, шпателі, лінійки.

Для виконання малярних робіт замість кистей застосовують валики більш продуктивні, ніж кисті. Виготовляють валики з хутра або поролону.

Напрямок штрихів при фарбуванні відіграє істотну роль. Якщо стіну фарбують два рази, то перші штрихи ведуть паралельно підлозі, а при фарбуванні другим шаром - вертикально від стелі до підлоги, При фарбуванні стелі штрихи останнього шару проводять паралельно світловим променям, падаючим з вікна.

Рис. 3.73. Малярний інструмент

По закінченню малярних робіт кисті і валики віджимають і промивають в розчиннику. Допускається нетривалий час зберігати кисть або валик опущеними в ємкість з фарбою.

На пофарбованих поверхнях не допускається наявність плям, натікань, пропусків, просвічування нижніх шарів фарби і слідів щітки або валика. Поверхня повинна мати однотонну глянцеву або матову фактуру.

При виконанні малярних робіт особливу увагу необхідно звертати на забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту (респіратори, окуляри, рукавиці тощо), а також вентиляції приміщень, у яких проводяться малярні роботи.

Обклеювання поверхонь шпалерами та плівками. Обклеювання стін і стель шпалерами або синтетичними плівками виконують після закінчення всіх малярних робіт, за винятком забарвлення столярних виробів та підлоги.

Для наклеювання шпалер використовують клейстер з синтетичного клею. Клейстер повинен бути однорідним, без частинок, що не розчинилися, піщинок та інших засмічень.

Технологія поклеєння шпалер наступна. Шпалери розрізаються на полотнища позначеної довжини. Відрізавши полотнище, необхідно стежити, щоб малюнок був поєднаний.

Після цього полотнища просочуються клеєм. Для кращого просочування їх складають навпіл.

Наклеювання першого полотнища потрібно почати від вікна. При такому способі краю (якщо шпалери паперові) полотнищ, наклеєні один на інший, не відкидають тінь і стають малопомітними.

Рис. 3.74. Обклеювання стін шпалерами:

а ‒ провішуваня стін у кутах; б ‒ наклейка полотнищ шпалер з підбором малюнка і розгладженням; в ‒ підгонка полотнищ шпалер; г, д ‒ розгладження щіткою