Наукова спадщина Д. Рікардо

Еволюція класичної політичної економії у XIX ст.

5.1. Еволюція класичної політичної економії в Англії.

5.2. Еволюція класичної політичної економії у Франції та США.

5.3. Завершення класичної традиції. Критичний напрям у політичній економи.

ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В АНГЛІЇ

5.1.1. Історичні передумови трансформації класичної політич­ної економії у XIX ст.

5.1.2. Наукова спадщина Д. Рікардо.

5.1.3. Економічне учення Т. Мальтуса.

5.1.4.Економічні погляди Н. Сеніора..

Історичні передумови трансформації класичної політичної економії у XIX ст.

Перша половина XIX ст. пов'язана з розгалуженням, поділом класичної політичної економії на окремі течії, адаптацією ідей класиків до нових реалій соціально-економічного розвитку, ви­никненням нових поглядів на розвиток економічних процесів та явищ, формуванням критичного напряму політичної економії.

Трансформація класичної політекономії у кінці XVIII — першій половині XIX ст. була зумовлена:

— новою економічною ситуацією, пов'язаною із завершенням процесу первісного нагромадження капіталу та промисловою революцією, яка сприяла розвитку машинного вироб­ництва та піднесенню економіки розвинутих країн;

— утвердженням системи вільної конкуренції на основі ви­знання свободи підприємницької діяльності, скасування це­хів, гільдій та інших феодальних обмежень господарської діяльності;

— демографічними зрушеннями, швидким зростанням кіль­кості населення, його майновим розшаруванням, загострен­ням соціальних суперечностей, розвитком робітничого руху;

— формуванням національних ринків, періодичними кризо­вими потрясіннями економік розвинених країн, загострен­ням боротьби за зовнішні джерела збуту тощо.

Нова економічна та політична ситуація, пов'язана з піднесен­ням економіки та ускладненням механізмів функціонування рин­ку, знайшла відображення у творах Д. Рікардо, Ж.Б. Сея, Т. Маль-туса, Н. Сеніора, Дж.С. Мілля, Г.Ч. Кері та інших економістів нової хвилі, які не лише зберегли класичну традицію, але і зба­гатили її новими ідеями, продовживши започаткований А. Смітом багатофакторний, різнобічний та ґрунтовний аналіз економічних явищ та процесів. Не зачіпаючи засадних принципів економіч­них досліджень, започаткованих А. Смітом, економісти-класики стали першовідкривачами теорій, які пізніше були покладені в основу неокласичного напрямку в економічній науці.

Наукова спадщина Д. Рікардо

Однією з яскравих особистостей в історії економічної думки був Девід Рікардо (1772—1823), визнаний лідер класичної полі­тичної економії, найавторитетніший економіст першої половини XIX ст., послідовник та активний опонент А. Сміта.

Наукові дослідження Д. Рікардо відобразили особливості еко­номічного розвитку Англії у період промислового перевороту кінця XVIII — початку XIX ст., який уможливив швидке зростання інтенсивності та продуктивності праці; посилення міграції капіта­лу; розширення та розвиток ринку; зростання масштабів найманої праці; поглиблення нерівності та майнового розшарування насе­лення; загострення соціально-економічних суперечностей тощо.

Видатний економіст епохи промислової революції, талановитий фінансист, один із найбагатших представників фінансового світу свого часу Девід Рікардо (1772—1823) на­родився у сім'ї лондонського біржового мак­лера. Був третім із 17 дітей. Два роки навчав­ся у торговій школі в Амстердамі, однак не отримав систематичної освіти, оскільки з ди­тячих років допомагав батьку в торговельних та біржових справах. Зарекомендувавши себе спостережливим, кмітливим та енергійним юнаком, став його найближчим помічником. У 21 рік Д. Рікардо без благословення батьків одружився з дочкою лікаря-квакера (квакери — члени хрис­тиянської протестантської секти, заснованої у 1650 р. в Англії). Він відмовився від іудаїзму, водночас не сприйняв ідеї квакерської об­щини і був вигнаний з дому разом із дружиною. Старі зв'язки та природні здібності допомогли Д. Рікардо досягти успіху у фінан­совій справі і без опіки батька домогтися значного матеріального статку. Він став великою фінансовою фігурою, заможним земле­власником і рантьє, капітал якого сягав 20 млн фунтів стерлінгів.

Досягши фінансової незалежності, Д. Рікардо став активно ви­вчати природничі науки (фізику, хімію, геологію, мінералогію тощо), які справили вплив на строгість, чіткість, майже математичну логічність його економічного мислення. Інтерес ученого до політич­ної економії стимулювало знайомство з творами А. Сміта, дружба з відомими вченими-економістами Т. Мальтусом, Ж.Б. Сеєм, Дж. Мак-Куллохом, Дж. Міллем та ін.

Економічна криза, яка спалахнула в Англії на початку XIX ст. після наполеонівських війн і континентальної блокади, та інфляційні про­цеси, викликані надмірним випуском банкнот, розладнали грошо­вий обіг у країні. У 1797 р. Англійський банк припинив обмін банк­нот на золото, що зумовило їх знецінення і викликало полеміку се­ред економістів. Тому невипадково перші економічні праці Д. Рікар­до були присвячені дослідженню практичних питань грошового обі­гу. У період з 1809 по 1816 р. вийшли в світ такі твори ученого, як " Ціна золота" (1809), " Висока ціна злитків —доказ знецінення банк­нот" (1811), " Пропозиції на користь економного і поступливого гро­шового обігу" (1816) та ін. У 1817 р. Д. Рікардо опублікував свою головну працю " Начала політичної економії та оподаткування", у якій виступив як ідеолог промислової буржуазії.

У 1819 р. він був обраний членом Палати общин англійського парламенту. Кризові явища в економіці та різке падіння донедавна високих цін на зерно стали причиною створення парламентської комісії, завданням якої був аналіз ситуації на продовольчому ринку. У цей період в Англії вийшли чотири памфлети, присвячені дослі­дженню доходів з землі, авторами яких були Е. Уест (1782—1828), Р. Торренс (1780—1864), Т. Мальтус (1766—1834) та Д. Рікардо.

Прагнучи на державному рівні втілити в життя свої економічні ідеї, Д. Рікардо активно працював у парламентських комісіях, часто висту­пав з промовами з економічних питань, пропагуючи ідеї лібералізації економіки. Як ревний прихильник свободи внутрішньої та зовнішньої торгівлі вчений різко засуджував " хлібні закони", запроваджені в Англії в кінці XVII ст. з метою регулювання експорту та імпорту сільськогос­подарської продукції. Він доводив, що стягнення високих митних зборів з метою захисту національних сільськогосподарських виробників ви­кликає подорожчання продовольчих товарів на внутрішньому ринку та зростання витрат англійських промисловців на найм робочої сили, підриваючи таким чином конкурентоспроможність англійських товарів. Аргументація Д. Рікардо широко використовувалась у ЗО—40-х рр. Р. Кобденом та Д. Брайтом, які очолювали створену в Англії Лігу боротьби з " хлібними законами", відміненими лише через двадцять років після смерті Д. Рікардо.

У 1821 р. Д. Рікардо за підтримки своїх найближчих друзів заснував у Лондоні перший в Англії клуб політичної економії. Помер учений так і не завершивши свій твір " Абсолютна та відносна вартість".

Вихідною у творчості видатного англійського економіста була прихильність до концепції економічного лібералізму та політики фритредерства, дослідження економіки як складної системи, підпорядкованої дії об'єктивних законів та ме­ханізмів саморегулювання. Велику популярність приніс учено­му памфлет " Досвід про вплив низької ціни хліба на прибуток з капіталу" (1815). У ньому Д. Рікардо розкрив негативний вплив на економіку Англії прийнятих парламентом " хлібних законів", які обмежували ввезення у країну іноземного зерна, перешко­джаючи свободі вільної торгівлі та конкуренції.

Найповнішого викладу економічні ідеї вченого набули у його ос­новній праці " Начала політичної економії та оподаткування" (1817), присвяченій обґрунтуванню політики економічного лібералізму на основі виявлення економічних законів, які забезпечують рівновагу ринкової економіки та сприяють зростанню матеріального багатства суспільства. У цьому творі Д. Рікардо не лише критично проаналі­зував та розвинув ідеї А. Сміта, але і виклав власний оригінальний підхід до аналізу економічних процесів та явищ (рис. 5.1).

Усі 32 глави книги " Начала політичної економії та оподатку­вання" можна згрупувати у 3 великі частини, перша з яких (гл. І— XII) присвячена дослідженню основ економічної теорії, друга (гл. VIII —XIX) виявляє засади ефективного оподаткування, а тре­тя (гл. XX—XXXII) містить критичний аналіз основних економіч­них теорій того часу, в тому числі економічних ідей А. Сміта. •

Розвиваючи теорію класичної школи, Д. Рікардо досліджу­вав економіку як складну систему, підпорядковану дії об'єктив­них економічних законів. Він дотримувався абстрактного мето­ду, прагнучи виявити глибинну сутність економічних процесів та явищ. Так само як і попередники, вчений вважав ринковий устрій вічним, природним та гармонійним, заснованим на ідеально відлагодженому механізмі саморегулювання. Відтак, як і А. Сміт, Д. Рікардо пропагував економічну свободу, вільну конкуренцію та невтручання держави в економічне життя, ревно відсто­юючи концепцію економічного лібералізму.