Яких торкнулась проблема ВІЛ/СНІДу

Соціальний супровід сімей, дітей та молоді, яких торкнулась проблема ВІЛ/СНІДу - це комплексна діяльність, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу з метою подолання, життєвих труднощів, захисту прав, збереження та підвищення соціального статусу таких клієнтів.

Основною метою соціального супроводу є об'єднання всіх за­цікавлених сторін - медиків, психологів, юристів, вчителів, держав­них службовців для підвищення соціального статусу.

Соціальний супровід ВІЛ-інфікованих дітей здійснюється спеціалістами відповідного ЦСССДМ.

Соціальному супроводу підлягають ВІЛ-інфіковані діти, сім'ї, які самостійно нездатні подолати кризу, вирішити соціально-медичні проблеми, а саме:

- психологічна депресія, криза, пов'язана з ВІЛ-статусом, погір­шенням стану здоров'я, самоізоляцією та соціальною ізоляцією, фак-і.іми дискримінації та стигматизації; сімейні конфлікти в контексті ВІЛ;

- проблеми взаємодії з представниками інших державних уста­нов, організацій; порушення прав дитини, людей, які живуть із ВІЛ;

- необізнаність батьків (опікунів) з питань догляду за дітьми, які перебувають на спеціальному медичному обліку;

- підготовка та влаштування дітей із ВІЛ-статусом до перебування в організованих дитячих колективах;

- проблеми працевлаштування або тимчасової зайнятості;

- незадовільне матеріальне становище сім'ї, що не дає змогу забезпечити умови догляду та розвитку дитини, яка перебуває на спеціальному медичному обліку, та інші.

Значний внесок у покращання життя ВІЛ-позитивних дітей та молоді вкладає " Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ". І Усеукраїнська мережа ЛЖВ у своїй діяльності керується " Стандарта­ми якості соціальних послуг для ВІЛ-позитивних дітей і дітей наро­джених ВІЛ-позитивними матерями". Згідно з цими Стандартами, організація надає такі послуги:

• супровід під час отримання АРВ-терапії за схемами, відповідно до затверджених національних протоколів;

• супроводження ВІЛ-позитивної дитини до відповідних спеці­алістів;

• моніторинг виконання рекомендацій лікаря батьками або законними представниками;

. моніторинг забезпечення молочними сумішами дітей віком до 18 місяців, народжених від ВІЛ-позитивних матерів;

• надання консультацій з питань недотримання права на навчання, лікування, конфіденційність;

• оперативне реагування на факти порушення прав ВІЛ-пози­тивних дітей, в тому числі факти насильства по відношенню до дітей, відповідно до чинного законодавства;

• сприяння застосуванню державному примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, які вдаються до протиправних дій щодо ВІЛ-позитивної дитини;

• надання медичної та психологічної допомоги, якісний догляд;

• допомога у своєчасному виконанні пов'язаних із здоров'ям процедур.

Зокрема, до особливостей соціально-педагогічної роботи в діяльності " Всеукраїнської мережі ЛЖВ" належить:

- надання інформаційно-просвітницьких послуг із питань догляду, підтримки, лікування, виховання дітей з ВІЛ-інфекцією та фазових знань із проблем ВІЛ/СНІДу, а також безпечної поведінки;

- здійснення патронажу у відповідності до потреб;

- навчання дітей, їх батьків або законних представників з таких напрямів: консультації, спрямовані на профілактику передачі ВІЛ і, і опортуністичних інфекцій;

- організація індивідуального навчального та виховного про­цесу;

- проведення індивідуальних і групових знань з дітьми та їх законними представниками з метою підготовки ВІЛ-позитивних дітей до перебування в організованих дитячих колективах;

- здійснення представництва ВІЛ-позитивних дітей, пов'язаних я питаннями ВІЛ-статусу.

У системі соціально-педагогічної роботи з ВІЛ-позитивними дітьми провідну позицію посідає консультування спеціалістами. Особли­вості консультування ВІЛ-інфікованих клієнтів допомагають чіткіше ви­значити можливі проблеми, з якими йому доводиться чи доведеться зустрічатись, виробити конкретну модель поведінки, відновній

контроль над власним життям, та берегти спокій. Консультативні послуги ВІЛ-позитивним дітям та їх сім'ям можуть надаватись спеціалістами Мережі телефонами. Бесіда в умовах телефонного консультування припускає певні кроки, за допомогою яких досягається головна мета консультування. Перший крок - початок розмови (знайомство) переслідує дві мети:

1) додати людині упевненості в тому, що вона звернулась туди, де її розуміють і підтримають;

2) визначити ступінь серйозності ситуації і стану абонента.

Другий крок (вислуховування) покликаний закласти основу розвитку відносин з клієнтом.

Третій крок - аналіз проблеми, виділення її елементів. Як тіль­ні н процесі консультування клієнт починає розуміти свою реальну Проблему, він потребує емоційної розрядки.

Четвертий крок - визначення цілей, усвідомлення мотивів.

П'ятий крок - ухвалення рішення, вироблення плану дій, на­правленого на подолання критичної ситуації.

Шостий крок бесіди (завершальний) - підтримка і максимальне схвалення абонента; висловлюється віра в нього самого, в його си­ми, упевненість у здійсненні наміченого.

Також важливою складовою соціально-педагогічної діяльності є Проведення психотерапевтичних занять. Набули популярності за­тії їй з арт-терапії (терапія через створення мистецьких творів). Для ВІЛ-позитивних дітей арт-терапія застосовується як засіб оздоров­ій пня, психотерапії, реабілітації, розвитку та гармонізації особистості. Ефективними методами психотерапевтичної роботи є застосуван­ня казко-терапії (на прикладі казкових героїв дитина може зрозуміти наслідки того чи іншого рішення певної ситуації, в якій сама опинилась); лялько-терапія; ігро-терапія з використанням піску, глини, фарб.

У мережі ЛЖВ створюються також групи самодопомоги людей, які живуть з ВІЛ. Такі групи - це своєрідні терапевтичні спільноти, де і їй іди отримують допомогу та підтримку не від професіонала, а від людей, що мають таку саму проблему.

Таким чином, соціально-педагогічна робота з ЛЖВ визначається загальними фаховими підходами до організації діяльності з ВІЛ-позитивними. Соціально-педагогічна робота з ВІЛ-інфікованими діть­ми і а їхнім оточенням має бути орієнтована:

- на збереження можливості жити творчо в новій життєвій ситуації;

- надання системної підтримки, що забезпечує можливість жити настільки активно, наскільки це можливо (патронаж удома, не медична-моральна підтримка під час перебування в стаціонарі, допомога м одержанні пільг і оформленні документів);

- надання допомоги членам сім'ї під час хвороб;

- утвердження віри в необхідність подальшого повноцінного Іо«нування в соціумі.