Кампілобактерії і гелікобактерії

В інфекційній патології людей найбільшу роль відіграють С. jejuni, С. соlі, С. lаrі, патогенність яких була встановлена в 1972 році. Захворювання називають кампілобактеріозами.

Серед гелікобактерій патогенним для людей є вид Н. руlоrі. Захворювання називають гелікобактеріозом.

Кампілобактерії і гелікобактерії — грамнеганивні, тоненькі, спірально зігнуті палички, мають С- чи S- подібну форму. Спору і капсулу не утворюють, рухливі (лофотрихи і амфітрихи); поліморфні.

Для їх культивування використовують спеціальні середовища: м'ясні, кров'яні, печінкові з додаванням речовин, що знижують окисно-відновний потенціал середовища. На щільних кров'яних середовищах кампілобактерії утворюють колонії безбарвні, прозорі, гомогенні, без зони гемолізу; у рідких поживних середовищах — слабке дифузне помутніння, щільний осад і поверхневу блакитно-сіру плівку.

Резистентність у навколишньому середовищі висока. За кімнатної і нижчої температури кампілобактерії зберігають свою життєздатність протягом 1—5 тиж у харчових продуктах, водопровідній і стічних водах, молоці, сечі, фекаліях. Чутливі до нагрівання понад 50 °С, дії прямого сонячного опромінювання, висушування, високих і низьких значень рН середовища, дезінфікуючих розчинів.

Кампілобактерії і гелікобактерії виробляють складний комплекс термолабільних і термостабільних факторів патогенності.

Кампілобактеріоз і гелікобактеріоз — зоонозні інфекції. Основним джерелом інфекції є сільськогосподарські тварини, а також синантропні птахи і гризуни, додатковим — хворі люди і носії.

Основним шляхом передачі є аліментарний (сире молоко, м'ясо птиці, рогатої худоби, свиней), додатковим — водний (річкова і морська вода, забруднена випорожненнями тварин) і побутовий (порушення санітарно-гігієнічних вимог під час догляду за хворими людьми і тваринами, а також під час кулінарного оброблення м'ясних продуктів). Захворюваність проявляється влітку і майже повністю відсутня взимку. Частіше трапляються спорадичні випадки, але інколи спостерігаються епідемічні спалахи.

Перебіг кампілобактеріозу переважно має форму ентериту і ентероколіту. Описана позакишкова локалізація кампілобактеріозу: сепсис, ендокардит, перикардит, менінгіт, полірадикулоневрит.

Інкубаційний період триває 1-10 діб, частіше – 1-5 діб. Клінічна картина кампілобактеріозу характеризується загальною слабкістю, головним болем, болем у м'язах, суглобах, лихоманкою. Потім з'являється біль у нижній частині живота, діарея. Інколи розвивається зневоднення організму, а також гострий апендицит. У вагітних кампілобактерії спричинюють викидень.

Н. руlоrі часто виявляється в організмі здорових людей. Під час проникнення через шар слизу збудник руйнує його, що забезпечує контакт шлункового соку зі стінкою шлунка. Це призводить до розвитку гастриту, гастродуоденіту і виразкової хвороби. Вважають, що Н. руlоrі здатний спричинити навіть рак шлунка.

Кампілобактерії високоімуногенні.

Матеріалом для дослідження найчастіше є фекалії, інколи — кров, вода, молоко, харчові продукти, змиви з предметів, секційний матеріал тощо.

Переважно використовують мікроскопічний, бактеріологічний і серологічний методи діагностики.

Специфічна профілактика не розроблена.

Лікування проводять за допомогою антибіотиків (амоксиклав, цефокситин, еритроміцин) і хіміотерапевтичних препаратів (метронідазол і фуразолідон).

Найбільш ефективним препаратом для лікування хронічного гастриту, а також виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки є Де-Нол (колоїдний вісмуту субцитрат). Для посилення терапевтичної дії його використовують у поєднанні з метронідазолом і ампіциліном. Де-Нол — це специфічний етіотропний препарат, що вибірково діє тільки на Н. руlоrі.

Контрольні питання

1. До яких родів належать ентеробактерії, що здатні уражати організм людини?

2. Яка морфологія ентеробактерій?

3. На яких середовищах проводять первинне культивування ентеробактерій?

4. Які антигени містять ентеробактерії? Як їх визначають?

5. Яка резистентність у ентеробактерій до факторів навколишнього середовища?

6. Які фактори патогенності здатні виробляти патогенні й умовно-патогенні ентеробактерії?

7. Які джерела і механізми передачі кишкових інфекцій?

8. Які методи використовують для діагностики кишкових інфекцій?

9. Які препарати використовують для профілактики і лікування кишкових інфекцій?

10. Які біологічні властивості має синьогнійна паличка? Які хвороби спричинює?

Тестові питання

1 Основний механізм передач інфекційі спричинених ентеробактеріями:

А повітряно-крапельний;

Б контактно-побутовий;

В фекально-оральний;

Г трансмісивний

2 Для виділення гемо культури у разі підозри на черевний тиф посів крові проводять на бульйон:

А жовчний;

Б цукровий;

В сольовий

Г сироватковий

3 До зоонозний інфекцій відносять:

А шигельоз;

Б черевний тиф;

В сальмонельоз;

Г паратиф А

4 До складу нормальної мікрофлори входять:

А ентеропатогенні ешерихії;

Б шигели;

В сальмонели;

Г гелікобактерії