Порядок виконання роботи. 1. Вивчити методичні вказівки та додаткову літературу до цієї роботи.

1. Вивчити методичні вказівки та додаткову літературу до цієї роботи.

2. Вивчити конструкцію мікрометра та нутроміра.

3. Викладач видає вал та втулку одного номінального розміру, які необхідно виміряти у трьох перерізах 1, 2, 3 (рис. 3.1), причому в кожному перерізі виміряти треба у двох взаємоперпендикулярних напрямах: I-I i II-II. Дані вимірювання вписати у графу «Дійсні розміри» протоколу (додаток).

4. Викладач задає кілька полів допусків на виготовлення валу та отвору у графу «Розмір за кресленням» протоколу, наприклад Æ 60 f7, Æ 60 g6, Æ 60 p8, Æ 60 F6, Æ 60 H6, Æ 60 M8.

5. За допомогою табл. 1.2 та 1.3 визначити граничні відхилення і граничні розміри для заданих полів допусків та вписати у відповідні графи таблиці протоколу.

6. Побудувати в масштабі схему полів допусків. На схемі показати найбільший і найменший із дійсних розмірів валу та отвору втулки (рис. 3.2).

7. Порівнюючи дійсні розміри з граничними, зробити висновок про те, якому розміру відповідають дійсні розміри валу та отвору втулки.

8. Визначити, яку посадку можна створити полями допусків виміряних деталей.

10. Накреслити схему цієї посадки з позначенням зазорів або натягів.

а)

б)

Рис. 3.1 – Схема вимірювання дійсних розмірів валу (а) та втулки (б).

3.2 Обробка результатів вимірювань та висновок по роботі

Під час вимірювання валу отримали: найбільший дійсний розмір валу мм, найменший дійсний розмір валу мм. Викладач задав розміри: Æ 60 f7, Æ 60 g6, Æ 60 p8.

Щоб побудувати схему полів допусків, підраховуємо граничні відхилення всіх позначених полів допусків для валів:

Æ 60 f7: мкм, мкм,

Æ 60 g6: мкм, мкм,

Æ 60 p8: мкм, мкм

Дані підрахунків і вимірювання наносимо на схему (рис. 3.2), з якої видно, що вимірюваний вал відповідає: Æ 60 f7: мкм, мкм.

Під час вимірювання отвору втулки отримали: найбільший дійсний розмір отвору мм, найменший дійсний розмір отвору мм. Викладач задав розміри: Æ 60 F6, Æ 60 H6, Æ 60 M8.

Щоб побудувати схему полів допусків, підраховуємо граничні відхилення всіх позначених полів допусків для валів:

Æ 60 F6: мкм, мкм,

Æ 60 H6: мкм, мкм,

Æ 60 M8: мкм, мкм.

Дані підрахунків і вимірювання наносимо на схему (рис. 3.2), з якої видно, що вимірюваний отвір відповідає: Æ 60 F6: мкм, мкм.

Рис. 3.2 – Схема заданих полів допусків та граничних розмірів заданих валу та отвору втулки.

Будуємо схему полів допусків посадки Æ 60 . Оскільки поле допуску отвору розташоване вище за поле допуску валу отримуємо посадку з зазором. Показуємо на схемі S_max і S_min (рис.3.3).

Найбільший зазор мкм.

Найменший зазор мкм.

Рис. 3.3 – Схема посадки заданих валу та отвору втулки.

Висновком з даної лабораторної роботи є визначення поля допуску валу та отвору втулки, посадки, яка буде утворена при складанні заданих валу та отвору втулки.

4. КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ

1. Дайте визначення термінів: номінальний, дійсний, граничний розміри.

2. Дайте визначення термінів: дійсне, основне та граничні відхилення.

3. Дайте визначення термінів: допуск, квалітет, посадка, зазор, натяг.

4. Дайте визначення термінів: посадки в системі отвору та в системі валу.

5. Дайте визначення термінів: основний отвір та основний вал.

6. Які бувають типи посадок?

7. Як визначити придатність деталі?

8. Який розмір проставляється на кресленні деталі?

9. Який розмір визначається шляхом вимірювання з допустимою похибкою вимірювання?

10. Який вимірювальний інструмент використовують у даній роботі?

11. Принцип роботи вимірювального інструменту.

12. Дійсний розмір отвору - 30, 02 мм. Граничні розміри D_max=30, 052мм та D_min=30мм. Визначте придатність деталі (придатна або непридатна), якщо непридатна, то вкажіть вид браку (виправний або невиправний).

13. Яка з двох деталей, що мають розміри Æ 40а8 та Æ 40h5 має більший допуск?

14. Яка утвориться посадка при з¢ єднанні основного отвору з валом з основним відхиленням d? Номінальні розміри валу та отвору однакові. (Вкажіть характер посадки і в якій системі виконується)

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кирилюк Ю. Є., Якимчук Г. К., Бугай Ю. М. Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання: Підручник / За редакцією Ю. М. Бугая. – К.: Основа, 2003. – 212 с.

2. Саранча Г. А., Якимчук Г. К. Метрологія, стандартизація та управління якістю: Підручник. – К.: Основа, 2004. – 376 с.

3. Якушев А.И., Воронцов Л.Н., Федотов Н.М. Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения. –М.: Машиностроение, 1987. – 352 с.

4. Анухин В.И. Допуски и посадки. Учебное пособие. 4-е изд. — СПб.: Питер, 2008. — 207 c.

5. Якимчук Г.К., Адаменко Ю.І., Плівак О.А. Допуски і посадки: Довідник. – Частина 1. – К.: Основа, 2011. – 96с.

6. Допуски и посадки: Справочник /Под ред. В.Д.Мягкова. – Л.: Машиностроение, 1982, - Ч.1.

7. ДСТУ 2498-94. Основні норми взаємозамінності. Єдина система допусків та посадок. Терміни та визначення. Позначення і загальні норми.

8. ГОСТ 25346-89. Основные нормы взаимозаменяемости. Единая система допусков и посадок. Общие положения, ряды допусков и основных отклонений.