Загальна технологія соціальної роботи: соціальне проектування та особливості її застосування.

Соціальне проектування як галузь соціологічної науки було обгрунтовано в XX в., Коли стало очевидним, що ігнорування соціальних аспектів розвитку загрожує серйозними витрата - ми у функціонуванні сучасних суспільств. На перших етапах свого становлення воно було похідним від наукового і технічного проектування, що виникли і набули поширення в XIX в., Особливо в архітектурі та машинобудуванні. Потім воно стало використовуватися при вирішенні проблем розселення, а також при вдосконаленні систем управління. Поступово поряд з традиційними видами почали складатися нові самостійні напрямки проектування - людино-машинних систем, екологічне, демографічне, інженерно-психологічне та ін За своєю сутністю проектування охоплює практично всі сфери діяльності людини і суспільства.

22. Особливості технологізації соціальної роботи у школах-інтернатах різного типу.

Однією з важливих функцій сучасних шкіл-інтернатів стала соціальна

адаптація й реадаптація. Висуваються нові завдання в управлінні школою в

напрямі формування загальношкільного інтернатного колективу та нові про-

цесуальні цілі у вихованні. Порушення адаптивних механізмів у дітей-сиріт

цілком залежить від невпорядкованості всіх сфер життєдіяльності шкіл інтер-

натного типу, що призводить до ослаблення здатності до адаптації й виник-

нення реакції дезадаптації з різними ступенями вираження – від особистіс-

них до клінічних. Дитинство – це період інтенсивного фізичного, психічного та соціально-

го розвитку. Більшість відхилень у розвитку та поведінці неповнолітніх сиріт

ґрунтуються на соціальній дезадаптації. Соціально дезадаптована дитина,

підліток знаходиться у важкій життєвій ситуації і є жертвою суспільства, у

якому порушили його права на повноцінний розвиток. Адиктивна поведінка

дітей-сиріт розкриває причини їх соціальної дезадаптації: індивідуальні особ-

ливості (вікові, психічні, характерологічні); наявність навчально-виховної де-

задаптації, вплив асоціального середовища на дитину та дисфункціональність

школи-інтернату [1, с. 7]. Порушення взаємодії індивіда з середовищем сприяє

неможливості здійснення ним у конкретних соціальних умовах своєї позитив-

ної соціальної ролі залежно від його можливостей [5]. Тому необхідно забез-

печити цілісність організації соціального досвіду у всьому комплексі процесів

життєдіяльності дитини в школі-інтернаті.