Система юридичної психології

Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею, і які відображають її рівень розвитку, тенденції і перспективи.

М.В. Костицький

Аналізом системи юридичної психології займаються різні спеціалісти - юристи, психологи, юридичні психологи.

Розглянемо окремі підходи до вирішення даного питання.

К.К.Платонов виділяв у юридичній психології

правову психологію (предмет - правосвідомість),

кримінальну (предмет - причини злочинності, пов'язані з якостями особистості),

судову психологію і виправно-трудову.

А.Р.Ратінов вважає, що до системи юридичної психології входять:

загальні питання (предмет, система, методи);

правова психологія (психологія нормативно-правової регуляції);

кримінальна психологія (психологія злочинності і особистості злочинця);

судова психологія (психологія слідчої і судової діяльності); виправна психологія (психологія виправлення і перевиховання правопорушників).

Юридична психологія складається з загальної і особливої частини. Загальна частина охоплює її предмет, методи, завдання, психологічну структуру діяльності по здійсненню правосуддя, психологічний аналіз злочинної діяльності, а особлива частина - психологічні основи попереднього слідства, судової діяльності, діяльності виправно-трудових закладів.

А.В.Дулов

Система юридичної психології, запропонована В.А.Васильє­вим, складається з наступних блоків:

частина загальна включає предмет і завдання юридичної психології, методи, історію розвитку, зв'язок з іншими науками, основи загальної і соціальної психології, правосвідомість, психологію юридичної праці і психологію правовідносин у сфері підприємництва.

частина особлива містить такі дисципліни як психологія потерпілого, психологія неповнолітнього, кримінальна психологія, слідча психологія, психологія судового розгляду кримінальної справи, виправно-трудова психологія, адаптація особистості звільненого до умов нормального

життя, судово-психологічна експертиза.

Не вдаючись у детальну наукову суперечку можна висловити незгоду з такою системою юридичної психології по кількох пунктах. Незрозуміло, чому проблема правосвідомості виявилася в загальній частині системи? Чим пояснити необхідність виділення проблеми, пов'язаної з адаптацією особистості звільненого з місць позбавлення волі до умов нормального життя з дисципліни виправно-трудова психологія? Нарешті, чому частина особлива носить назву " Судова психологія", хоча включає в себе і кримінальну психологію, і слідчу психологію, і виправно-трудову психологію?

З точки зору організації навчального процесу у вузі необхідно більш суворо і логічно побудувати систему юридичної психології. Чим же керуватись, вирішуючи дане питання?

Що стосується особливої частини юридичної психології, то її основні складові вирішують свої специфічні завдання:

правова психологія, яка вивчає психологічні особливості відображення людиною правових явищ, досліджує психологічні аспекти ефективної правотворчості, психологію правової соціалізації особистості, психологію індивідуальної і суспільної правосвідомості;

кримінальна психологія вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми освіти, структури, функ­ціонування і розпаду злочинних угруповань;

судова психологія розглядає коло психологічних проблем, які відносяться до судочинства (психологію суддів, слідчих та інших працівників правоохоронних органів і адвокатури, психологічний зміст їх діяльності; психологію звинувачених, підозрюваних, потерпілих, свідків; психологічні основи слідчих дій; методологію і методику судово-психологічної експертизи);

виправна (пенітенціарна) психологія досліджує умови і особливості виправлення і перевиховання правопорушників, переважно у виправно-трудових закладах (процес адаптації цих осіб до перебування у виправних закладах; їх психічні стани, викликані позбавленням волі; формування установки на виправлення; реадаптація звільненого до життя на волі та ін.). І * Синтез психології та юридичних наук в юридичній психології повинен привести до взаємного збагачення і більш успішного вирішення складних і актуальних проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності правоохоронної і правозастосовної діяльності.