Психологічна характеристика професійних якостей оперативного працівника

Взагалі професійно-психологічні якості оперативного працівника є продуктом взаємодії його особистої психології з професійними вимогами в конк­ретних видах оперативно-розшукової діяльності. Ця взаємодія відбувається в нормативно заданих особливих (включаючи й небезпечні) умовах.

Отже, професійно-психологічна характеристика оперативного працівника як суб'єкта ОРД формується головним чином у взаємодії основних елементів його особистісної структури:

1) за соціальною складовою: стать, вік, національність, рівень освіти, досвід роботи за професією, сімейний стан тощо;

2) за соціально-психологічною складовою: належність індивіда до певних соціальних груп (у тому числі етнічних, земляцьких, творчих, товариських об'єднань); становище, лідерство та інші рольові позиції в групах; участь у суперечках і конфліктних протистояннях; особливості поведінки, спілкування та інших відносин у соціальному середовищі;

3) за індивідуально-психологічною складовою: світоглядні, духовні компоненти спрямованості особистості; особливості її інтелектуальної, емоційної, вольової сфери; характер, самосвідомість, здібності, досвід тощо;

4) за фізичними та психофізіологічними даними: фізичний розвиток та підготовка, стан здоров'я, швидкість реакцій, темперамент особи та ін.

Слід звернути увагу на те, що професійно-психологічні якості оперативного працівника не тільки обумовлюють кінцеві результати оперативно-розшукової діяльності, але водночас отримують зворотній вплив останніх, який може привести до позитивних чи негативних психічних станів цього працівника.

Перед тим як приступити до деталізованого з'ясування професійно-психологічних якостей оперативного працівника, треба уявити ряд відправних компонентів його загальної психологічної структури, бо саме на перетині їх і формуються ці якості.

Такими відправними компонентами є психічні явища (тобто психічні процеси, стани й властивості).

2.1. ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ. Психічні процеси - це динамічне відображення дійсності в різноманітних формах психічних явищ, серед яких найбільш важливими для людини є:

- Професійне сприйняття як відображення предметів і явищ, їхніх

властивостей й частин при безпосередньому впливі останніх на органи чуття. За видами розрізняються: зорове, слухове, дотикове сприйняття, а також сприйняття людини людиною в процесі спілкування.

Професійна спостережливість - це цілеспрямоване, вибіркове виявлення, оцінка та відбір інформації, суттєвої для вирішення оперативно-службової задачі. Необхідна будь-якому співробітнику ОВС професійна спостережливість специфічно розвивається у представників різних служб оперативних працівників карного розшуку, співробітників підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю тощо. Професійна спостережливість передбачає максимальну розвиненість та взаємодію органів чуття (зору, слуху, нюху тощо), їх тренованість. Вона забезпечується властивостями уваги - обсягом, розподілом, переключенням, концентрацією. Важливою складовою професійної спостережливості є так звана психологічна спостережливість — уміння по майже непомітних проявах зовнішності, поведінки іншої людини, групи осіб визначити їх психологічні особливості, душевні стани, наміри, інтереси. Інформативними ознаками тут є мова, міміка, рухи тіла, жести, та такі реакції як потіння, зміна ко­льору обличчя, частота дихання тощо.

Професійна уява — уміння співробітника думаючи відтворити подію, можливі дії, зовнішність та психічний склад людини. Зокрема, слідчому необхідне уявлення при опрацюванні версій, опитуванні різних категорій громадян, при здійсненні оперативних заходів, конспіративних дій відносно певних громадян тощо.

- Професійна пам'ять - це закріплення, збереження та наступне відтворення індивідом його досвіду.

Види пам'яті:

- по типу матеріалу, що запам'ятовується, і характеру психічної активності, що переважає в діяльності, розрізняють пам'ять рухову, емоційну, образну й словесно-логічну;

- по характеру цілей діяльності виділяють пам'ять мимовільну й довільну;

- за часом закріплення й збереження матеріалу розрізняють надкороткочасну пам'ять (сенсорна пам'ять), короткочасну пам'ять (буферна пам'ять) і довгострокову пам'ять (процедурна пам'ять).

Для співробітника ОВС важливо розвивати як оперативну, так і довгострокову пам'ять, наприклад, оперативним співробітникам - на номери та прикмети розшукуваного транспорту. Спеціально організована довільна пам'ять дозволяє, зокрема, безпомилково ідентифікувати вогнепальну та холодну зброю, упізнавати осіб, що знаходяться в розшуку тощо.

- Професійне мислення - як якість особистості співробітника, яка виявляється у свідомому пізнанні дійсності — подій, предметів, осіб та знаходженні суттєвих, закономірних зв'язків між ними. Значними для професійної діяльності є такі критерії мислення як логічність, швидкість, глибина, критичність, кмітливість тощо.

Зміст оперативного мислення працівників оперативних підрозділів в основному зводиться до побудови прогностичних оперативно-інформаційних моделей ситуацій, на основі яких формулюються оперативно-розшукові задачі і шляхи їх рішення. На відміну від інших видів психічного моделювання, що мають місце в інших видах предметної, наприклад педагогічної, діяльності, елементами оперативно-інформаційних моделей є динамічні образи людей як об'єктів протиправних дій: від загальних представлень про людину як об'єкта злочинної

поведінки і його механізмів до образів конкретних осіб, що діють також у конкретних умовах.

Оперативне мислення, будучи стрижневим психічним процесом, який забезпечує розшукову діяльність, безпосередньо " уплетено" у практику цієї роботи, пов'язано з її результатами і складає основу професійної кваліфікації оперативного співробітника.

Мислення забезпечує пізнання людиною як явищ, так і їхньої сутності й складається з розумових операцій. Ці операції являють собою такі розумово-пізнавальні процеси, як:

- аналіз - поділ цілого на частини, виокремлення тих чи інших ознак і сторін цілого;

- синтез - об'єднання окремих елементів цілого за певними ознаками;

- порівняння - встановлення схожості чи відмінності окремих об'єктів;

- абстрагування - виокремлення одних ознак із деякого ряду інших;

- конкретизація - уявлення об'єктів (предметів) у конкретному, точному, реально існуючому та матеріально визначеному вигляді;

- узагальнення - об'єднання предметів і явищ за їхніми істотними ознаками й властивостями;

- класифікація - поділ і наступне об'єднання об'єктів за якими-небудь властивостями, принципами тощо;

- систематизація - те ж саме, що й класифікація, але не об'єктів, а вже їхніх груп, класів.

Спеціальною професійною якістю особистості співробітника є психологічна стійкість — забезпечення необхідного рівня виконання службової діяльності на тлі інтенсивного впливу негативних психологічних факторів. Найчастіше це пов'язано з неочікуваними ризикованими, небезпечними для життя та здоров'я співробітника ситуаціями. Психологічна стійкість тим вища, чим більша потрібна сила зовнішнього впливу для виникнення негативних змін у службовій діяльності, психіці співробітника; чим успішніше він діє в умовах значних психологічних чи фізичних перевантажень, чим вищий у нього самоконтроль та вміння долати негативні психологічні реакції.

2.2. ПСИХІЧНІ СТАНИ. За своєю суттю психічні стани - це зафіксовані на усвідомленому або позаусвідомленому рівні почуття суб'єкта ОРД щодо комфорту-дискомфорту, благополуччя-неблагополуччя. задоволеності-незадоволеності в тих чи інших аспектах його життєдіяльності. Вони мають більш тривалий характер і здебільшого відбиваються як параметри позитивних чи негативних психічних станів особистості.

Найбільш значне місце в психічних станах оперативних працівників займають емоції, емоційні особливості й властивості.

Емоції - це своєрідне особистісне ставлення особи до навколишньої дійсності й до самої себе. Вони виникають на основі задоволення або незадоволення органічних потреб (їжа, сон тощо), у результаті реакцій людини на предмети й явища навколишнього світу, а також різних відчуттів.

Емоції породжують різноманітні емоційні стани, у тому числі негативні, такі як:

- афективний стан, що являє собою поступово зростаючу емоційну напруженість, яка може призвести до надзвичайно інтенсивної та бурхливої психічної реакції. Афект - сильне й відносне короткочасне емоційне переживання, супроводжуване різко вираженими руховими й вісцеральними проявами;

- стрес - стан психічної напруженості, тобто психічного перетину, що викликається несподіваною, напруженою, а частіше за все екстремальною обстановкою;

- фрустрація, або крайня незадоволеність, блокада прагнень, що викликає стійке негативне емоційне переживання, дезорганізацію свідомості й діяльності людини.

Крім того, з емоціями пов'язані такі індивідуально психологічні особливості, як: емоційна збуджуваність, емоційна імпульсивність, емоційна устале­ність, сила, темп і ритм емоційних реакцій, емоційний тонус, а також певні емоційні властивості особистості або натури (наприклад: емоційні, сентиментальні, холодні особи).

Ставлення особи до всього того, що породжують емоції, формує її почуття, які виражаються в радості, соромі, жалості, пестощах, ненависті, почутті совісті й т. ін.

Почуття - це стійкі емоційні відносини людини до явищ дійсності, що відображають значення цих явищ у зв'язку з його потребами й мотивами. Почуття суб'єктивні, оскільки ті самі явища для різних людей можуть мати різне значення.

Те саме почуття може реалізовуватися в різних емоціях. Це обумовлено складністю явищ, багатогранністю й множинністю їхніх зв'язків один з одним. Наприклад, почуття любові породжує спектр емоцій: радості, гніву, суму, ревнощів тощо. У тому самому почутті нерідко зливаються, поєднуються, переходять друг у друга різні за знаком (позитивні й негативні) емоції. Цим пояснюється така властивість почуттів, як подвійність або амбівалентність.

За видами почуття розподіляються на:

- моральні, що виявляються в емоційному ставленні особи до поведінки інших людей і до своєї власної;

- інтелектуальні, якими є переживання особою в процесі її розумової діяльності зацікавленості, допитливості, подиву, байдужості, впевненості або не впевненості щодо вирішення проблеми тощо;

- естетичні почуття, тобто сприйняття чи неприйняття людиною прекрасного.

• Емоції та почуття суттєво впливають на ефективність здійснення пра­воохоронної діяльності. Емоційні стани є суттєвим фактором, що підвищують, або, коли вони ігноруються, навпаки, знижують результативність професійної діяльності. Практика й існуючі дослідження свідчать про те, що успішне виконання завдань оперативно-розшукової діяльності й ефективне здійснення відповідних заходів останньої потребують від суб'єктів ОРД безпосередньої реалізації цілого комплексу психологічно значущих організаційно-управлінських та організаційно-тактичних функцій. Серед них обов'язковими є такі:

1) інформаційно-аналітичні функції, що полягають в отриманні аналітичної інформації, вивченні оперативної обстановки;

2) організаційно-управлінські функції, які виявляються в оцінці обстановки, прийнятті рішень, плануванні заходів ОРД та визначенні шляхів їх виконання тощо:

3) організаційно-тактичні функції, що зводяться: до придбання конфіденційних інформаційних джерел та отримання поточної оперативної інформації; пошуку й фіксації фактичних даних, необхідних для попередження, розкриття злочинів і вирішення інших завдань ОРД; документування злочинної діяльності розроблюваних осіб; реалізації оперативних даних і т. ін.;

4) міжособистісні комунікаційні функції, що визначають основний зміст роботи з негласними працівниками, у тому числі встановлення та підтримання короткочасних оперативних контактів із ними; оперативного опитування свідків, потерпілих, підозрюваних та ін.;

5) функції психологічного впливу на об'єкти оперативної розробки з метою коригування їхніх протиправних задумів, намірів та відповідних дій, спрямування їхньої поведінки в законослухняному чи іншому потрібному для оперативної розробки напрямку.

Окрім того, до обов'язкових функцій оперативних працівників відносяться численні дії, пов'язані з виїздами на місця події злочинів, участю в обшуках, затриманням злочинців і т. ін., що, за окремими експертними оцінками, займає третину службового навантаження оперативників, а також оформлення документації, на яке в середньому витрачається більше чверті робочого часу.

Це далеко не повний обсяг функцій оперативного працівника, але вже й цього достатньо, щоб зробити висновок про значне психологічне навантаження даних суб'єктів.

2.3. ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Психічні властивості - це сталі риси особистості, що забезпечують певний якісно-кількісний рівень психічної діяльності й поведінки, яка стає типовою для індивіда. Серед них найбільш істотними в психологічній структурі особистості оперативного працівника є такі сильні вольові властивості, як:

- цілеспрямованість, тобто уміння самостійно ставити й досягати мету;

- рішучість, яка виявляється у швидкому й продуманому виборі мети, а також визначенні способів її досягнення;

- наполегливість як спроможність тривалий час спрямовувати й контролювати вирішення завдання;

- витримка, або спроможність стримувати психічні й фізичні прояви, які перешкоджають досягненню мети.

Перелічені властивості разом ¡ з такими особистісними рисами, як самовладання, раціоналізм, відсутність консерватизму, мужність, сміливість і т. ін., є основними складовими сильного характеру оперативного працівника. І, навпаки, боягузтво, упертість, нерішучість, неврівноваженість, слабовілля тощо вказують на його слабохарактерність, що частіше за все стає причиною неуспіхів і невдач суб'єкта ОРД.

Окрім розглянутих компонентів психологічної структури оперативного працівника, остання охоплює також темперамент особистості, під яким розуміється характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, ритму, інтенсивності психічних процесів і станів.

Темперамент - це індивідуальні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, особливості поведінки й ступінь урівноваженості реакцій на життєві впливи.

Властивості темпераменту - це індивідуальний темп і ритм психічних процесів, ступінь стійкості емоцій, експресивність і енергійність рухів, напруженість вольового зусилля й інші, стосовні до всіх сторін психічної діяльності.

Основними компонентами темпераменту є загальна активність особи, її моторика і емоційність. За даною характеристикою виокремлюються типи осіб:

- холеричний темперамент, що виявляється у підвищеній збуджуваності, неврівноваженості особистості;

- сангвінічний темперамент, якому притаманна велика рухливість і легка пристосовуваність до нових умов;

- флегматичний темперамент як тип спокійної, урівноваженої, наполегливої та завзятої людини;

- меланхолічний темперамент, тобто емоційно високочутливий, підвищено уразливий суб'єкт.

Характеристика темпераментів:

Холерик Сангвінік Флегматик Меланхолік

1.Збудженість 1.Живий 1.Спокійний 1. Замкнутий

2.Імпульсивність 2.Рухливий 2.Розмірний 2.Песиміст

3.Енергійність 3.Відкритий 3.Миролюбний 3.Тривожний

4.Ініціативність 4.Говіркий 4.Пасивний 4.Вразливий

5.Активнїсть 5.Безтурботний 5.Розсудливий 5.Скритність

6.Нестриманість 6.Активний 6.В'ялий

7.Агресивність

Характер прояву зазначених вище властивостей і станів, як і перебіг психічних процесів в оперативного працівника виявляються насамперед у його професійній діяльності в різноманітних обставинах. Це, скажімо, психічна активність або пасивність особистості, рівень фахової освіти та практичної підготовленості, але головне - реальний цілісний професійно-психологічний портрет, який вбирає в себе з достатністю чи не вбирає необхідні психологічні якості, що зумовлені вимогами професії оперативного працівника органу внутрішніх справ.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Професійна діяльність працівника підрозділів кримінальної міліції здійснюється в реальному світі, який створено складною системою суб’єктно – об’єктних відносин. Ефективність цих відносин забезпечується всією системою психологічної організації особистості працівника підрозділів кримінальної міліції. Чільне місце в ній займають психічні процеси, або діяльність психічного відображення, які отримують специфічний професійний розвиток у процесі виконання діяльності, тренувань та вправ.

Психічні процеси – відчуття, сприймання, мислення, уявлення, емоції, воля – виконують подвійну функцію. З одного боку, вони створюють структурні одиниці внутрішнього світу особистості працівника підрозділів кримінальної міліції, саму особистість. З іншого - є формами та інструментами відображення працівника міліції реальності, виконуючі пізнавально-регулятивну функцію активності. Звичайно, не можна здійснювати аналітичний розрив між психічною функцією (сприймання, мислення, емоції) та психічним змістом (спрямованість, характер, мотиви, відношення) особистості. Взаємний зв’язок між ними міцний та нерозривний: сприймання, пам’ять, мислення набувають цілеспрямованого характеру за допомогою вольових зусиль; тим же чином вони формують єдність самої особистості працівника правоохоронних органів. Однак синтез не виключає, а передбачає аналіз.