Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Порушення законодавства про племінну справу у тваринництві (ст. 107-1 КУАП).






Порушення законодавства про племінну справу у тваринництві регулюється ст. 107-1 КУАП.

Об'єкт правопорушення. Правопорушення, передбачене статтею 107-1 КУАП, посягає на суспільні відносини, що визначають правові, економічні й орга­нізаційні основи племінної справи у тваринництві, спрямовані на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності цієї галузі.

Правове регулювання племінної справи у тваринництві здій­снюється Законом України «Про племінне тваринництво», та іншими нормативно-правовими актами.

Племінна справа — це система зоотехнічних, селекційних і організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин.

Племінне посвідчення (сертифікат) — документ установленої форми про походження, продуктивність, тип та інші якості тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин, складений на основі даних офіційно­го обліку продуктивності, імуногенетичного контролю й офіційної класифікації (оцінки) за типом.

Племінні (генетичні ресурси) — тварини, сперма, ембріони, яйце­клітини, інкубаційні яйця, що мають племінну (генетичну) цінність.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 107-1, може бути виражена у формі дії або бездіяльності. Наприклад, оформлення племінних посвідчень (сертифікатів) на племінні (генетичні) ресурси без урахування даних офіційного об­ліку продуктивності тварин, без офіційної класифікації (оцінки) за типом і імуногенетичного контролю; внесення в документи по племінній справі недостовірних даних, а також використання для відтворення не атестованих і недопущених до відтворення виробни­ків можуть бути вчинені лише у формі дії.

Недодержання встановлених технологічних і ветеринарно-санітарних вимог та правил щодо одержання, зберігання і викорис­тання племінних (генетичних) ресурсів, як правило, здійснюється у формі бездіяльності.

Частина 2 статті 107-1 передбачає адміністративну від­повідальність для осіб, які протягом року вже були піддані адміні­стративному стягненню, передбаченому ч. 1 ст. 107-1 КУАП.

Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони правопорушення характеризується як умисною виною, так і необережністю.

Суб'єкт правопорушення. Суб'єктами правопорушення можуть бути громадяни — влас­ники племінних (генетичних) ресурсів; власники неплемінних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів і замовники послуг по племінній справі, а також громадяни, що надають відпо­відні послуги і беруть участь у створенні племінних (генетичних) Ресурсів.

Суб'єктом адміністративної відповідальності є не лише громадяни, а й посадові особи підприємств (об'єднань) по племінній справі, селекційних, селекційно-техно­логічних і селекційно-гібридних центрів, іподромів, станцій оцінки племінних тварин, а також підприємств, установ, організацій неза­лежно від форм власності, які надають відповідні послуги і беруть участь у створенні племінних (генетичних) ресурсів.

Санкції: накладення штрафу.

Порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156-1 КУАП), правил торгівлі на ринках (ст. 159 КУАП). Обіг продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167, 170 КУАП). Неправомірне застосування національного знака відповідності (ст. 170-1 КУАП).

Порушення законодавства про захист прав споживачів

Порушення законодавства про захист прав споживачів регулюється ст. 156-1 КУАП України. Стаття передбачає адміністративну відповідальність керівни­ків та інших працівників підприємств торгівлі всіх форм власності, а також громадян, зареєстрованих як підприємців, за ненадання громадянам-споживачам необхідної, доступної та достовірної ін­формації про товари, роботи і послуги.

Об'єкт правопорушення суспільні відносини у сфері надання громадянам послуг суб'єктами підприємницької діяльності. Такі дії порушують порядок і правила в галузі прав споживачів на достовірну, доступну і необхідну інформацію, посягають певним чином на життя і здоров'я громадян, створюють умови для обману споживачів. Це правопорушення посягає насамперед на відносини, які врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів».

Щодо товарів (робіт, послуг), які підлягають обов'язковій сер­тифікації, споживачеві має надаватися інформація про їх сертифі­кацію. Щодо товарів (робіт, послуг), які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, ви­робник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари (роботи, послуги) і можливі наслідки їхнього впливу. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, ма­ють забезпечуватися інформацією про місце їх походження.

Подальшого розвитку перелічені норми і правила набули в Порядку заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затвердженому Постановою КМ України від 8.02.1995 р., № 108. У п. 25 Порядку вказується, що покупець має право на вільний вибір товару, перевірку його якості, комплектності, міри, ваги і ціни, демонстрування безпечного і правильного використання. На вимогу покупця продавець зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальний пристрій і документ, що підтверджує ціну товару.

У п. 30 Порядку визначено, що у випадку реалізації товарів ім­портного виробництва в пакувальній тарі з написами іноземною мовою господарюючий суб'єкт зобов'язаний забезпечити інфор­мацією державною чи іншою мовою про найменування, основні споживчі якості товару, строк його придатності та умови зберігання, можливі за­стереження відносно вмісту шкідливих компонентів і обмежень у споживанні, а також гарантійні зобов'язання.

Основні права громадян-споживачів у випадку придбання товарів (робіт, послуг) неналежної якості визначені ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»: «Споживач під час виявлення недоліків або фальсифікацій товару протягом гарантійних чи інших строків, Установлених обов'язковими для сторін правилами або договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

а) безкоштовного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою;

б) заміни на аналогічний товар належної якості;

в) відповідного зменшення його покупної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перера­хуванням покупної ціни;

д) розірвання договору і відшкодування шкоди, якої він зазнав.

Об'єктивна сторона. Порушення вказаних нормативних актів та інших правил у галузі торгівлі становлять склад фактичних дій, що утворюють об'єктивну сторону передбаченого статтею 156-1 КУАП право­порушення.

Суб'єкт правопорушення керівники і працівники, що здійснюють відповідні функції суб'єкта господарювання, а також громадяни, що виступають як приватні підприємці.

Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони це правопорушення може бути вчинене як із прямим умислом, так і з необережності.

Санкції: накладення штрафу.

Порушення правил торгівлі на ринках

Порушення правил торгівлі на ринках регулюється ст. 159 КУАП України.

Об'єкт правопорушення. Об'єкт і антигромадська суть діяння, що передбачається ст. 159 КУАП, полягає в тому, що воно порушує нормальну роботу ринків — підприємств, функціональним обов'язком яких є забез­печення найбільш сприятливих умов для продажу сільськогоспо­дарської та іншої продукції, необхідних зручностей для покупки цієї продукції. Воно завдає шкоди інтересам споживача. У цьому полягає об'єкт посягання.

Правила торгівлі на ринках затверджені наказом МВЕЗ і торгівлі від 12.03.1996 р., № 157.

Ринок — це підприємство сфери торгівлі, функціональними обов'язками якого є надання послуг із забезпечення належних умов для здійснення продажу продовольчих і непродовольчих товарів за цінами, встановленими залежно від попиту та пропозиції, створення необхідних зручностей для їх покупки. На цей час існують різноманітні ринки, до яких належать спеціалізовані продуктові, речові ринки, ринки, на яких переважає оптова торгівля й ін.

Громадяни можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 159 за недотримання або порушення таких правил:

1) за недотримання порядку одержання торговельного місця на ринку. Тепер не потрібно одержувати спеціальний дозвіл. Для цього, як раніше, а досить сплатити разовий збір за надання торговельного місця. Торгівля без оплати за місце, а також передача чеків або квитанцій про сплату ринкового збору іншим громадянам забороняються;

2) за торгівлю на ринках забороненими до реалізації товарами;

3) за недодержання громадянами встановлених ви­мог до розміщення й утримання в порядку і чистоті торговельних місць; санітарних, гігієнічних, протипожежних правил, правил техніки безпеки, правил користування ваговимірювальними при­ладами тощо.

Порушення перелічених правил і вимог утворює об'єктивну сторону аналізованого проступку.

Суб'єкт правопорушення. Суб'єктами розглянутого проступку можуть бути громадяни і посадові особи. Посадові особи адміністрації ринку несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст. 159, за невиконання своїх обов'язків з організації торгівлі на ринку. До цих обов'язків, зокрема, належать забезпечення суб'єктів тор­гівлі торговельними місцями, ваговимірювальними приладами, іншим обладнанням та інвентарем, спецодягом за встановлену плату; надання інших платних послуг; забезпечення безпеки і громадського порядку на території ринку, додержання санітарних і протипожежних правил; організація інформаційно-рекламного обслуговування продавців; вживання заходів для підтримки санітарного порядку на ринку і прилеглих до нього територіях; вживання заходів щодо благоустрою і реконструкції ринків, здій­снення контролю за додержанням продавцями правил торгівлі на ринках; виконання інших обов'язків, установлених правилами торгівлі на ринках.

Суб'єктивна сторона правопорушення може виражатися в умислі або необе­режній вині.

Санкції: накладення штрафу.

Обіг продукції, яка не відповідає вимогам стандартів

Випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів регулюється ст. 167 КУАП України.

Правопорушення, передбачене в цій статті, посягає на право споживача на продукцію, яка відповідає вимогам стандартів. Таке право передбачає вимогу до продавця (виробника, виконавця) про відповідність товару встановленим стандартам.

Стандарт – це окумент, що визначає для загального і багаторазового застосування правила, принципи або характеристики, які належать до діяльності або її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній галузі. Регулювання відносин у сфері стандартизації в Україні здійснюється на підставі Зако­ну України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. Відповідно до чинного законодавства, в Україні здійснюється обов'язкова і добровільна сертифікація продукції, виробленої в Україні або імпортованої на її територію з метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я чи майна громадян і навколишнього середови­ща. Обов'язкова сертифікація проводиться винятково державною системою сертифікації. У випадку відповідності продукції вимогам національних стандартів видається сертифікат відповідності.

Об'єктивна сторона правопорушення характеризується діями правопорушника, спрямованими на випуск (у тому числі з ремонту) або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, нормам, правилам і зразкам (еталонам) щодо якості, комплектності й упаковки.

Під випуском продукції слід розуміти передачу на товарний ри­нок виробником (підприємством або громадянином-підприємцем) продукції, що не відповідає вимогам стандарту для реалізації. Споживачем продукції є фізичні і юридичні особи, які купують і використовують продукцію для власних побутових, виробничих та інших потреб.

Із суб'єктивної сторони — це дія умисна, спрямована на ви­пуск і реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандарту.

Суб'єкт правопорушення службова особа, на яку по­кладена відповідальність за випуск і реалізацію продукції. Органом державної влади, який здійснює контроль за відповід­ністю стандартам продукції, що випускається в реалізацію, є Дер­жавний комітет стандартизації, метрології та сертифікації.

Санкції: накладення штрафу на посадових осіб підпри­ємств, установ, організацій незалежно від форм власності, гро­мадян — власників підприємств чи уповноважених ними осіб.

 

Недодержання стандартів під час транспортування, зберігання і використання продукції

Недодержання стандартів під час транспортування, зберігання і використання продукції регулюється ст. 170 КУАП України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 р. обов'язком підприємства транспорту є тран­спортування продукції зі збереженням необхідних якостей і з припустимими втратами, що відповідають стандартам.

Об'єктом правопорушення є відносини стандартизації під час транспортування, зберігання та використання продукції.

Об'єктивна сторона правопорушення виражена в діянні (дії, бездіяльності), результатом якого є порушення договірних відносин, пов'язаних із транспортуванням, зберіганням і використанням продукції, що є по­рушенням, у т.ч. права споживача на одержання якісних послуг або робіт, закріпленого Законом України «Про захист прав споживача».

Суб'єкт правопорушення – посадові особи підприємств, а також громадяни-підприємці, що надають послуги із транспор­тування, зберігання і використання продукції, до чиїх обов'язків входить забезпечення виконання вимог державних і галузевих стандартів, технічних умов.

Суб'єктивна сторона правопорушення може виражатися в умисній або необе­режній вині.

Санкції: накладення штрафу на посадових осіб.

Введення в обіг продукції, щодо якої немає документа про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідності

Введення в обіг продукції, щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи декларації про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідності регулюється ст. 170-1 КУАП України.

Введення в обіг продукції, щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи декларації про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідності

Згідно з наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації «Про прове­дення обов'язкової сертифікації продукції в Україні», визначено перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації для наступного випуску, реалізації (обміну) продукції. Декретом КМ України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 р. передбачені такі види сертифікації: добровільна і обов'язкова. Сертифікація про­дукції в Україні здійснюється уповноваженими на те органами з метою запобігання реалізації продукції небезпечної для життя, здоров'я і майна громадян, навколишнього середовища, сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції.

Обов'язкова сер­тифікація має включати перевірку і випробування продукції для визначення її характеристик і подальшого технічного нагляду за сертифікованою продукцією. Під час проведення сертифікації і у випадку позитивного рішення органом з сертифікації видається сертифікат на право маркірувати продукцію спеціальним знаком відповідності (сертифікат відповідності).

Об'єкт правопорушення – відносини зі стандартизації продукції, регульовані Законом України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р.

Об'єктивна сторона правопорушення виражена дією з боку правопорушника, до обов'язків якого входить проведення обов'язкової сертифікації та одержання сертифіката відповідності згідно з Декретом КМ України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 р.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умислом, спрямова­ним на випуск або реалізацію (обмін) продукції, виконання робіт, надання послуг без сертифіката відповідності.

Суб'єкт правопорушення – юридичні чи фізичні особи (підприємці), які випускають продукцію в реалізацію без сертифіката відповідності.

Санкції: накладення штрафу на посадових осіб під­приємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян, які займаються підприємницькою діяльністю.

10. Порушення встановленого порядку видачі сертифіката відповідності, правил застосування засобів вимірювальної техніки (ст. 172-1 КУАП)

Порушення встановленого порядку видачі сертифіката відповідності

Порушення встановленого порядку видачі сертифіката відповідності регулюється ст. 172-1 КУАП України.

Обов'язок із проведення обов'язкової сертифікації з наступною ви­дачею сертифіката покладено на Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації, його територіальні органи і державних інспекторів, які здійснюють відповідну діяльність.

Об'єкт правопорушення суспільні відносини в галузі стандарти­зації продукції, регульовані Законом України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р.

Об'єктивна сторона правопорушення виражена дією з боку правопорушника, До обов'язків якого входить проведення обов'язкової сертифікації і видача сертифіката відповідності відповідно до Декрету КМ України.

Суб'єкт правопорушення – державні інспектори, на яких покладено обов'язок з проведення сертифікації (добровільної або обов'язкової) і видача відповідного сертифіката відповідності.

Суб'єктивна сторона правопорушення виражається в умисній вині.

Санкції: накладення штрафу на посадових осіб.

Порушення правил застосування засобів вимірювальної техніки

Порушення правил застосування засобів вимірювальної техніки регулюється ст. 172 КУАП України.

Відповідно до Порядку складання переліку засобів вимі­рювальної техніки, які перебувають в експлуатації і підлягають перевірці від 2.10.1998 р., № 770, територіальними органа­ми Держстандарту України визначається перелік засобів вимірю­вальної техніки, що підлягає перевірці на предмет відповідності її заявленим метрологічним характеристикам та меті її експлуатації. Основною метою експлуатації і метрологічного нагляду вимірю­вальної техніки є захист прав споживача та забезпечення єдності вимірювань, а також захист національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірів.

Об'єкт правопорушення – суспільні відносини у сфері мет­рологічної діяльності та забезпечення єдності виміру, регульовані Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність» від 1998 р.

Об'єктивна сторона правопорушення в діях, що порушують пра­вила застосування засобів вимірювальної техніки.

Суб'єкт правопорушення – посадові особи, відповідальні за правильність застосування засобів вимірювальної техніки. Нагляд за правильністю застосування, відповідно до законодавства України, реалізують органи метрологічного нагляду Держстандарту України, в особі державних інспекторів відповідно до Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р.

Суб'єктивна сторона правопорушення може виражатися як в умисній, так і в необережній вині

Санкції: накладення штрафу на посадових осіб установ та організацій незалежно від форм власності, грома­дян — суб'єктів підприємницької діяльності.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.