Теоретичні відомості. Рівень розвитку окремих рухових якостей відчуттів – один з факторів, що зумовлює можливість спортсмена впевнено оволодівати технікою конкретних видів спорту

Рівень розвитку окремих рухових якостей відчуттів – один з факторів, що зумовлює можливість спортсмена впевнено оволодівати технікою конкретних видів спорту, а також з'ясувати, де ці якості проявляються у більшій мірі. З'ясовано, що схильність до розвитку деяких рухових якостей зумовлена спадково. Це стосується відносно сили, витривалості, гнучкості, простої рухової реакції, швидкості поодинокого руху, стрибучості, координації у звичайних за структурою рухах, здатності зберігати стійку рівновагу свого тіла у статиці та динаміці.

Координація рухів у значній мірі визначає успішність оволодіння технікою складних гімнастичних вправ: бар'єрного бігу, боксу і т. ін. Ступінь початкового розвитку гнучкості – основний показник для оволодіння гімнастикою, фігурним катанням, плаванням. Величина часу простої реакції – один з провідних показників успішного засвоєння техніки акробатичних вправ. Рівень швидкісно-силових якостей важливий для техніки фігурного катання на ковзанах, а швидкість переміщення – для бігу на короткі дистанції і у футболі. Спритність зумовлює здатність оволодівати технікою гри у волейбол та ін.

Відомо, що у багатьох видах спорту важливу (а деколи навіть визначальну) роль відіграють саме специфічні якості (специфічні персональні відчуття та інтелектуальні можливості) спортсменів, а не рівень розвитку їх атлетичних рухових якостей.

У значній мірі це зумовлене оперативністю обробки інформації, засвоєнням нових завдань, прийняттям правильних рішень в умовах дефіциту часу та прогнозування розвитку ситуацій за багатьма об'єктивними ознаками (антиципація у її широкому розумінні). Особливого значення набуває рівень формування специфічних відчуттів простору, часу, швидкості, навантаження, пози, середовища, стану організму. На побутовому рівні їх нерідко називають „відчуттями” приладу (педалі, весла, штанги, опори), середовища (снігу, води), партнера, поля тощо.

Специфічні якості визначають здатність швидко оволодівати новими діями. А також точно диференціювати та керувати, імпровізувати та комбінувати будь-якими характеристиками рухових дій, що виконуються.

Специфічні відчуття пов'язані з індивідуальними особливостями сенсорики – зорового аналізатора, тактильної та м'язово-суглобової чутливості, вестибулярної та вестибулярно-вегетативної реакції, оцінки просторових відношень, мікроінтервалів часу та ін.

З'ясовано, що дівчата, які краще володіють відчуттям часу, успішно оволодівають технікою спортивної гімнастики. Застосування спеціальних вправ, спрямованих на розвиток відчуття часу, підвищує швидкість простої реакції. А це дає перевагу при набутті деяких складно-координаційних дій. Глибина різкості, гострота і периферійність зору – передумова досягнення успіху при оволодінні технікою спортивних ігор та одноборств. Здатність точно визначити відстань до певних об'єктів необхідна усім спортсменам, обмеженість периферійного зору в свою чергу негативно впливає на виконання рухових дій у всіх видах спорту (крім бігу по доріжці).

На якість оволодіння технікою складних координаційних рухових дій у певній мірі чинить вплив рівень розвитку інтелекту спортсмена. Однак його роль у розв'язанні поставлених завдань серйозно відрізняється від розв'язування пізнавальних проблем. Так, певний багаж знань, яким людина здатна оволодіти – одна із ознак її інтелектуального розвитку. Разом із цим кількість різноманітних рухових умінь (навичок), якими вона володіє, як правило, не дає підстав для категоричного ствердження про рівень її освіченості. Здатність опанувати техніку елементарних дій не вимагає високого рівня розвитку інтелекту. Вивчення ж техніки складних координаційних видів спорту засвідчує, що наявна інтелектуальна сфера має конкретний вплив на ступінь певної майстерності. При цьому помітну роль відіграють:

– здатність до концентрації уваги на рухових діях, що виконуються, на зосередження виникаючих при цьому рухових відчуттях і ситуаціях, супутніх виконанню дій;

– спостережливість – феномен тримати в полі зору різні об'єкти;

– вміння проектувати у свідомості спортивні рухи (" бачити їх внутрішнім оком" ще перед їх виконанням);

– винахідливість і швидкість мислення (здатність своєчасної та адекватної рухової орієнтації в різних ситуаціях, схильність до аналітики, критичність і точність асоціацій);

– вивіреність сприйняття (схоплення);

– самоконтроль за чіткістю своїх дій при керуванні ними.

Під час тренінгу рухових дій вирішальне значення має пам'ять – здатність " фотографувати" образи рухових дій, що вивчаються, вибудовувати для себе відповідний стрункий порядок їх відтворення, прораховувати ситуації, що є типовими для певної дії. А рухова пам'ять – здатність практично безпомилково керувати своїм руховим апаратом.

Тренерів і педагогів завжди цікавить більш глибока структура підготовленості та наявність можливостей у спортсменів задля підвищення ефективності їх відбору. Наставників непокоїть і небайдуже прогнозування спортивних результатів та індивідуалізації технічної і тактичної підготовки своїх вихованців. У цьому плані цікаво оцінити специфічні можливості спортсмена не лише у змагально-тренувальних умовах виконання рухових дій (абсолютний рівень адаптованих можливостей), а й у стандартних або абсолютно нових для нього ситуаціях. Це дозволяє глибше визначити потенційні можливості конкретних спортсменів при подальшому їх вихованні, а також вдосконаленні їх специфічних здібностей на перспективу. Більше того, тренер має можливість уважно здійснювати об'єктивний контроль, прогнозування і проводити відбір на різних етапах підготовки.

Визначення рівня розвитку специфічних якостей спортсмена здійснюється за результатами спеціальних психофізіологічних обстежень. Здебільшого – це батареї адаптованих до конкретних вимог комплексних тестів. Найчастіше зустрічається оцінка здатності швидко оволодівати новими навичками та якостями, а також визначення рівня розвитку стереоскопічного зору за біомеханічними та психологічними механізмами їх реалізації.

Здатність швидко осмислювати, розуміти і опановувати нові для спортсмена завдання – це точно, стабільно і без збоїв реагувати на подразники різного характеру протягом тривалого періоду. Поділ і концентрація уваги атлета на певних явищах і предметах зумовлені рівнем інтелекту спортсмена, конкретикою його поведінки.

Можливість найточніше визначати відстань до конкретних об'єктів і вектор швидкості їх руху – свідчення розвитку стереоскопічного зору. Стереоскопічний (бінокулярний) зір – це підстава для оцінки відстані до краю майданчика, воріт, планки, суперника чи партнера та ін.

Методика оцінки специфічних можливостей спортсменів передбачає проведення низки порівняно простих з огляду в організації ліцензованих тестів, які використовуються у багатьох країнах Західної Європи. Методика пройшла успішну апробацію в лабораторних умовах та на навчально-тренувальних зборах спортсменів високої кваліфікації.

Кожен тест оцінюється згідно до запропонованих шкал. Отримані результати занотовуються у відповідні протоколи. Відтак вираховується загальна оцінка та формулюється висновок експерта.

Тест " R-W" використовується задля оцінки уміння піддослідного оволодівати новими діями. Він вимагає від спортсмена швидкого розуміння перспективного для нього завдання (точніше – засад кодування та перекодування нової інформації), а також з метою швидкої, точної та безпомилкової роботи протягом 50-ти секунд.

Проведення дослідження може бути індивідуальним або груповим. Спортсмени повинні сприйняти взаємне розташування білого та чорного кілець, зображених у квадратній рамці, і позначити " галочкою" положення білого кільця відносно чорного – вище, нижче, правіше або лівіше (рис.35).

За результатами тесту оцінка виставляється в залежності від кількості правильних відповідей виконаних згідно статистично розрахованої шкали балів протягом 50 секунд (Додаток 3).

Рис.35 – Приклади правильних відповідей згідно з тестом " R-W"

Таким чином контролюється здатність спортсмена швидко орієнтуватися у нестандартних ситуаціях, безпомилково і точно діяти в умовах окресленого хронометражу. Фактично – це навички імпровізувати, комбінувати та антиципувати майбутній ракурс, завчасно виконувати попереджувальні рухи.

За наявності у місці проведення обстежень відповідного комп'ютерного забезпечення, можна провести тестування за дещо зміненою методикою оцінки результатів: реагування або не реагування показу на екрані тих чи інших подразників – об'єктів різної форми і кольору та ін. Розроблена спеціальна комп'ютерна програма передбачає запам'ятовування, статистичну обробку та друкування підсумків. Фактично це також виконання нових завдань, подібних до тесту " R-W".

Тест на оцінювання віддалі до предметів ґрунтується на досліджені стереоскопічного зору. Тестування здійснюється за допомогою спеціального приладу-стереометра (рис.36).

Рис.36 – Загальний вигляд стереометра

Завдання спортсмена полягає в тому, аби, спостерігаючи через відповідне віконце за трьома стержнями одна-кової товщини і висоти, виставити на один рівень з нерухомим центральним правий і лівий стержні.

Виконується 5 спроб з різ-ними вихідними положен-нями крайніх стержнів відносно центрального. В останній – 5-ій спробі – використовується взаємне розташування стержнів з однієї із попередніх комбінацій (рис.37).

Рис.37 – Відносне розміщення стержнів

Оцінка стереоскопічного бачення згідно зі статистично розрахованою шкалою здійснюється за сумою відхилень обох стержнів у всіх 5-ти спробах (Додаток 3).

Час проведення експерименту – необмежений. Тривалий час роботи може свідчити про поганий зір спортсмена, чи більш серйозні відхилення або нерозуміння ним поставленого завдання. Цей факт обов'язково фіксується у протоколі тестування.