Теоретичні відомості. Спеціальні силові вправи – це комплекс фізичних навантажень, що спрямовані на розвиток атлетичних силових якостей

Спеціальні силові вправи – це комплекс фізичних навантажень, що спрямовані на розвиток атлетичних силових якостей, які необхідні при виконанні змагальних рухових дій.

Деколи недостатня сила певної групи м'язів не дозволяє правильно витримувати певні параметри техніки спортивної майстерності або взагалі створює проблему у виконанні конкретної фізичної вправи. Передусім у підтягуванні, присіданні на одній нозі, підніманні по канату, виконанні різних гімнастичних вправ. Силові кондиції та невисока тренованість певної групи м'язів перешкоджає продемонструвати високі змагальні результати.

Для спрямованої дії на слабку групу м'язів, недоцільно виконувати змагальні вправи в цілому, включаючи у роботу велику кількість м'язів і, виснажуючи транспортні системи. Значне збільшення обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень негативно діє на організм спортсменів. Вплив негативних факторів можна знизити, виконуючи значну частину навчально-тренувального процесу за допомогою спеціальних силових вправ (ССВ), які урізноманітнюють заняття, підвищують їх емоційність. Виконання ССВ дозволяє, з одного боку, зберегти високу ступінь спряженості з основними змагальними рухами, а з іншого – вибірково діяти на розвиток потрібних рухових якостей.

Вибіркова спрямованість м'язових навантажень при розвитку спеціальних силових якостей дозволяє багаторазово збільшувати навантаження у вправах за рахунок скорочення кількості м'язів, що задіяні у виконанні рухової дії.

Тому перед тренерами-педагогами постає завдання підібрати спеціальні силові вправи, які дозволяють за короткий термін значно збільшити силу потрібних м'язових груп з високим її переносом на змагальні рухові дії.

Такі вправи повинні відповідати вимогам змагань за принципом динамічної відповідності (за Ю.В.Верхошанським), а саме:

– за амплітудою, частотою та напрямком рухів;

– за характером навантаження (сили тяжіння, опір середовища, тертя, сила інерції тощо);

– за режимом роботи м'язів (поступаючий, долаючий, ізометричний, ізокінетичний, ізотонічний);

– за робочим акцентом зусилля (наприклад, на початку, в середині та у кінці руху, без яскраво вираженого акценту).

Наприклад, застосування для велосипедистів присідання на одній нозі, як спеціальної силової вправи, не відповідає змагальній вправі ні за амплітудою, ні за частотою, ні за характером навантаження, а також ані за акцентом прикладання зусиль, ані за режимом роботи м'язів спортсмена.

У ролі спеціальних силових вправ часто використовують метод спряженої дії навантаження (за В.М. Д’ячковим): виконують основні вправи зі штучним обтяженням (або збільшеним опором руху): метання обтяжених снарядів, біг, стрибки чи ігри з додатковими вантажами на тілі, біг угору, по піску, снігу та інше. Дуже перспективним у тренувальному процесі є використання розроблених у Київському державному інституті фізкультури спеціальних костюмів із вантажами, пропорційними масам окремих біоланок тіла та локалізованими за можливістю найближче до центрів їх мас. Ці тягарі пропорційно збільшують навантаження на м'язи, які долають інерцію біоланок у швидких рухах. У такому спеціальному костюмі спортсмен працює, як при рівномірній гіпергравітації.

Правильне виконання багатьох спортивних вправ поєднано не лише з проявом великого м'язового зусилля, а й з його умілим і своєчасним застосуванням. Це постійно спонукає тренерів придумувати і застосовувати різноманітні засоби дії на окремі м'язові групи спортсмена, використовувати обтяжуючі або полегшуючі умови виконання вправ.

Просто, цікаво, ціле-спрямовано і ефективно організувати процес виконання спеціальних силових вправ можна за допо-могою гімнастичної каретки конструкції М.А.Джафарова (рис.24). До її складу входять: гімнастична стандартна лавка (довжина 4м), візок на роликах (можна використати скейборд).

До лавки кріпиться блок (ролик з пазом для троса), через який пропускається трос, що з'єднує каретку із захватом для руки (ноги).

Гімнастична лавка з візком приставляється до „шведської” стінки під потрібним кутом. Можливість змінювати кут переміщення каретки дозволяє програмувати навантаження – зменшувати або збіль-шувати дію зовнішніх сил на організм спортсмена. Згідно з дидактичним принци-пом за послідовною і поступовою зміною дій зовнішніх сил виникають умови ефективного викорис-тання внутрішніх м'язових зусиль.

Рис.24 – Загальний вигляд гімнастичної каретки

При тій же структурі руху і його внутрішньому сприйманні можна розвивати потрібні м'язові групи і пристосовувати їх тягу до зростаючих навантажень, цілеспрямовано планувати тренувальний процес. Пози, які може приймати людина на тренажері – найрізноманітніші: сидячи, стоячи на колінах, лежачи з різними модифікаціями (обличчям угору, вниз, уперед, назад; ноги – вгору, вниз, вправо, вліво, набік). На тренажері можна виконувати наступні групи вправ: присідання, підтягування, віджимання, піднімання по канату, гімнастичні вправи на снарядах, вправи атлетичної гімнастики та ін

Гімнастична каретка призначена для спеціальної силової підготовки і реабілітації травмованих. Принцип реабілітації, пов'язаний із навантаженням травмованої частини тіла, подібним способом до того, що викликав травмування, але меншої інтенсивності (амплітуди), швидкості та частоти. Унаслідок адаптації до такого навантаження процес реабілітації скорочується в 4-6 разів.

У фізичній підготовці військовослужбовців важливе місце посідає розвиток рухових якостей, які забезпечують тілесну і рухову готовність особового складу армії і флоту.

Розвиток силових можливостей: максимальної сили, швидкісної сили, силової витривалості – є основним серед інших рухових якостей. В армії повинні розвивати не силу штангіста, а танкіста, артилериста; плекати силову витривалість не гребця чи хокеїста, а мотострільця, моряка-підводника; формувати не швидкісну силу спринтера-ковзаняра, а морського піхотинця чи десантника.

Завдання спеціальної силової підготовки – розвинути на базі загальної силової підготовленості воїна потрібні силові якості конкретних м'язових груп у необхідних силових режимах.

Обов'язки більшості військовослужбовців інженерних спеціальностей вимагає переважно розвиток сили і фізичної витривалості, вдосконалення навиків піднімання і перенесення різних вантажів. Для десантників характерне довготривале статичне навантаження, оскільки повна екіпіровка парашутиста перевищує його власну вагу у середньому на 85-105%.

Зусилля, яке потрібно розвивати спортсмену, буде залежати від висоти закріплення гімнастичної лавки на " шведській" стінці, тобто від кількості щаблів (рис.25).

Рис.25 – Розрахункова схема зусиль

Сила тяжіння (атлет + візок) відносно гімнастичної лавки (на похилій площині) розкладається на дві складові і разом утворюють трикутник А₁В₁С₁ подібний трикутнику АВС. З подібності трикутників АВС і А₁В₁С₁ отримуємо значення частки сили тяжіння тіла, які долає спортсмен:

, (49)

де n – кількість щаблів драбини;

АВ = 4м – довжина гімнастичної лавки;

ВС = 0.15 n – висота підвісу гімнастичної лавки на " шведську" стінку (0, 15м – відстань між щаблями стінки);

М = m_а + m_в – маса атлета і візка.

Відношення і визначає величину частки сили тяжіння, яку потрібно розвинути атлету задля переміщення свого власного тіла з візком угору при фіксованому положенні гімнастичної лавки на " шведській" стінці. Гімнастична каретка може використовуватись на уроках фізичного виховання, у групах здоров'я, в клубах за інтересами і в спортивно-оздоровчих таборах для лікувальної фізкультури.

Застосування тренажера в школі на уроках фізичного виховання дозволяє:

– поділити неоднорідний клас на групи за станом фізичного розвитку, що не травмує психічно – і фізично слабких учнів;

– проводити спеціальну силову підготовку школярів безпосередньо на уроці;

– застосувати круговий метод проведення уроку.

Клас ділять на кілька (4-6) груп, кожна з яких починає заняття на одній із станцій, через деякий час групи міняються станціями по колу. Це найінтенсивніший спосіб проведення занять і ефективний метод розвитку силових якостей.