Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Порядок припинення шлюбу.
|
|
Законодавством передбачений такий порядок розірвання шлюбу:
Підстави для припинення шлюбу:
2. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя
Глава 6 СК України визначає такі права:
Право на материнство.
Право на батьківство..
Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток.
Право дружини та чоловіка на зміну прізвища.
Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї.
.
Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю. сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Право дружини та чоловіка на особисту свободу. Дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання.
3. Майнові права та обов'язки подружжя.
СК України розмежовує поняття „особиста приватна” та „спільна сумісна” власність подружжя.
Згідно з чинним законодавством, члени подружжя мають і відповідні майнові права та обов’язок.
Так, згідно зі ст.87 СК України, особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є:
• майно, набуте кожним із них до шлюбу;
• майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
премії, нагороди, які кожен із подружжя одержав за особисті заслуги. Разом із тим, суд може визнати за іншим з подружжя права на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїм діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню;
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, якаодному з подружжя належала, а також як від шкодування завданої їм моральної шкоди;
• страхові суми, отримані одним із подружжя за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням.
Суд може визнати особистою приватною власністю дружини (чоловіка) майно, набуте нею (ним) за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ним.
.
Тема 12. Основи кримінального права
1. Поняття, ознаки, класифікація склад злочину.
Кримінальне право - галузь права, що визначає які суспільне небезпечні діяння є злочинними та які покарання необхідно застосовувати до осіб, що їх вчинили.
Злочин - це передбачене Кримінальним Кодексом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність) вчинене суб'єктом злочину. Суб'єктом злочину визнається фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років, а в окремих випадках 14 років і яка могла усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Ознаки злочину:
1. Кримінальна протиправність. 2. Суспільна небезпека.
3. Винуватість (умисел чи необережність). 4. Караність.
Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на:
1. Злочини невеликої тяжкості, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше ніж 2 роки, чи інше більш м'яке покарання.
2. Злочини середньої тяжкості - покарання на строк не більше ніж 5 років.
3. Тяжкі злочини - позбавлення волі на строк не більше ніж 10 років.
4. Особливо тяжкі - позбавлення волі понад 10 років або довічне ув'язнення.
2. Поняття, ознаки, підстави кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності, яка полягає у перетерпінні винною особою певних позбавлень особистого та (або) майнового характеру.
Підстава кримінальної відповідальності — скоєння особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кримінальним законом.
3. Склад злочину. Співучасть у злочині.
Склад злочину - це сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних та суб'ктивних ознак, які характеризують суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин.. До них належать:
1) Об'єкт злочину; 2) Об'єктивна сторона злочину;
3) Суб'єкт злочину; 4) Суб'єктивна сторона злочину.
Навмисний злочин може вчинятися двома і більше особами, інакше кажучи - має місце співучасть у злочині. В залежності від ролі у злочинному діянні кримінальний закон розрізняє наступні види співучасників:
1. Виконавець - особа, що безпосередньо вчинила злочин, або та, що вчинила його шляхом використання осіб, які не підлягають кримінальній відповідальності.
2. Організатор - особа, що організувала скоєння злочину чи керувала його здійсненням.
3. Підбурювач, що підмовлянням, підкупом, погрозою, примусом чи іншими засобами, схилила іншого до вчинення злочину.
4. Посібник - особа, що порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь, або усуненням перешкод сприяла злочину або обіцяла їх сховати.
При призначенні покарання враховуються ступінь участі у злочині кожного з них.
4.Покарання і його види.
Покарання - примусовий захід, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Кримінальний Кодекс передбачає 12 видів покарань, що поділяються на основні та додаткові покарання, покарання, що можуть призначатися як основні та додаткові.
Види основних покарань: громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; арешт (на строк від 1 до 6 місяців); обмеження волі від 1 до 5 років; утримання в дисциплінарному батальйоні (від 6 місяців до 2 років); позбавлення волі на певний строк (від 1 до 15 років); довічне позбавлення волі.
Види додаткових покарань:
1. Позбавлення військового спеціального звання, рангу, чинів або кваліфікаційного класу.
2. Конфіскація майна.
Види покарань, що можуть призначатися як основні та додаткові:
1. Штраф (від ЗО до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян)
2. Позбавлення прав займати певні посади, або займатися певною діяльністю(на строк від 2 до 5 років - як основне покарання і на строк від 1 до 3 років - як додаткове покарання).
Цю групу покарань можна застосовувати як самостійно, так і приєднувати їх до основних покарань.
|
|